ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16207/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Заведія В. І. (в порядку самопредставництва)
відповідача - Корсуна Ю. Ю. (адвокат), Кримця О. С. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 (суддя Карабань Я. А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (головуючий - Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
за позовом Міністерства оборони України
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель",
про визнання укладеною додаткової угоди.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 10.10.2023 Міністерство оборони України (далі - Міноборони України, Міністерство, замовник, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель", Підприємство, виконавець, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди № 4 до державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 16.09.2022 № 403/1/22/303 в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви (далі - контракт № 403/1/22/303, Контракт), з посиланням на норми статей 509, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 42, 44, 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та положення постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 20.03.2022 № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану", чинної до 20.07.2023 (далі - постанова КМУ № 335), і Особливостей
здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою КМУ від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (далі - Особливості № 1275).
2. Позовна заява обґрунтовується необхідністю укладення додаткової угоди, оскільки слова "орієнтовна ціна" та "договірна ціна" не визначають чіткої вартості товару, а вартість такого товару вже не може бути збільшена, так як було здійснено попередню оплату, а тому єдиним можливим варіантом є зазначення в тексті контракту № 403/1/22/303 слова "вартість (ціна)" у відповідних відмінках, а не "орієнтовна ціна" та "договірна ціна".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 15, 16, 509, 627, 628, 632, 651, 652, 662, 712 ЦК України, статей 20, 180, 188 ГК України, підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ № 335, пункту 49 Особливостей № 1275 (в редакції, чинній з 21.07.2023), статей 4, 74, 76- 79, 86, 236, 238, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:
1) як правило, ціна договору поставки погоджується сторонами під час укладення такого договору за їх домовленістю і зміна такої ціни допускається лише у разі передбачення такої можливості умовами договору або закону. З аналізу положень контракту № 403/1/22/303 вбачається, що сторони погодили зміну не договірної, а орієнтовної ціни, оскільки визначили, що договірна ціна не змінюється, а встановлюється на підставі калькуляції витрат та не може перевищувати орієнтовну ціну. Тобто орієнтовна ціна контракту - це максимально можлива ціна, яка може бути змінена, в той час як договірна ціна встановлюється за результатами понесених фактичних витрат у межах орієнтовної ціни;
2) станом на дату подання позову в справі договір виконано відповідачем у повному обсязі та позивачем сплачено договірну ціну на 97 %, тоді як чинним законодавством України не передбачено можливості внесення змін до договору, який фактично виконано сторонами, тим більше, що строк дії контракту № 403/1/22/303 закінчився 31.12.2023 та матеріали справи не містять доказів щодо досягнення сторонами домовленості про його продовження, а зміна умов договору або його розірвання можливі виключно під час дії відповідного правочину;
3) вимога про внесення змін до Контракту шляхом визнання укладеною додаткової угоди, згідно з якою Міністерство пропонує в тексті Контракту та додатках до нього слова "орієнтовна ціна" та "договірна ціна" замінити на слова "вартість (ціна)" у відповідних відмінках, не є належним та ефективним способом захисту прав позивача, оскільки доводи позивача про необхідність укладення додаткової угоди зводяться до його незгоди з вимогою відповідача про сплату понесених ним фактичних витрат у загальній сумі 122 668 915,30 грн, що перевищують установлену орієнтовну вартість товару за Контрактом у розмірі 117 316 380,76 грн. Натомість такі обставини підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду спору про стягнення із замовника заборгованості за контрактом № 403/1/22/303, оскільки саме при розгляді такої справи може бути встановлено обставини щодо ціни договору та наявності/відсутності підстав для стягнення витрат виконавця за Контрактом та інші обставини, що впливають на висновок суду щодо стягнення заборгованості.
Разом з тим, ураховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норми частини 3 статті 269 ГПК України, викладені в постановах від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, апеляційний суд відхилив клопотання Міністерства про поновлення строку для подання додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, а саме копії додаткової угоди від 29.12.2023 № 5 до контракту № 403/1/22/303, оскільки заявник не обґрунтував неможливості подання відповідного нового доказу до суду першої інстанції з незалежних від позивача причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Міноборони України звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм абзацу 11 частини 2 статті 20 ГК України та частин 1, 2 статті 5 ГПК України в подібних правовідносинах (у контексті обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2054/21, від 07.03.2023 у справі № 910/4874/21.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міноборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/16207/23 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 04.06.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 16.09.2022 між Міністерством (замовник) і Підприємством (виконавець) укладено контракт № 403/1/22/303, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом (далі - специфікація, додаток 1), що постачаються з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти їх через вантажоодержувача, який визначається окремою письмовою вказівкою замовника, не пізніше ніж за 3 дні до дати поставки та оплатити такі товари. Орієнтовна вартість товарів на момент укладення Контракту без урахування податку на додану вартість становить 117 316 380,76 грн. Податок на додану вартість становить 0 грн. Орієнтовну вартість товарів установлено відповідно до вимог постанови КМУ № 335 на підставі калькуляції витрат виконавця від 02.09.2022 № 21/2-471 та зазначено в специфікації. Розрахунок орієнтовної вартості товарів здійснено за курсом Національного банку України 36,5832 грн за один євро станом на 02.09.2022.
Згідно з пунктом 2.3 контракту № 403/1/22/303 беручи до уваги, що товари будуть поставлятись з іноземної держави, в обґрунтованих випадках (внесення змін у митне та податкове законодавство, зміну курсу валюти відносно гривні, який застосовувався під час визначення орієнтовної ціни товарів, зміни фактичних (обґрунтовано очікуваних) витрат на транспортування (страхування)), як виключення, орієнтовна вартість товарів може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту та неналежного забезпечення потреб Збройних сил України. Перегляд орієнтовної ціни здійснюється на підставі письмового звернення однієї з сторін у встановленому порядку на підставі калькуляції витрат. Всі зміни орієнтовної ціни за одиницю та загальної вартості товарів оформлюються шляхом укладання додаткової угоди до цього Контракту. Орієнтовна ціна у бік збільшення не змінюється у разі неналежного виконання Контракту та прострочення термінів поставки з вини виконавця. Зміна орієнтовної ціни за одиницю та загальної вартості товарів, визначеної Контрактом, не допускається, якщо товари, які є предметом Контракту, повністю оплачено, а також коли сторони повністю виконали свої зобов`язання за Контрактом.
Пунктом 2.4 Контракту передбачено, що рівень договірної ціни на товари встановлюється сторонами на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем за фактичними (обґрунтованими очікуваними) витратами, понесеними ним у процесі виконання контракту, з урахуванням курсу валют на момент купівлі виконавцем іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України для здійснення оплати постачальнику товарів, врахування різниці курсу Національного банку України і міжбанківського валютного ринку України, рівня прибутку - 3 % вартості товарів за зовнішньоекономічним контрактом та іншими фактичними (обґрунтованими очікуваними) витратами у складі ціни.
У пунктах 2.5, 2.6 контракту № 403/1/22/303 сторони погодили, що для установлення договірної ціни виконавець після закупівлі валюти та/або після проведення митного оформлення товарів надає замовнику калькуляцію витрат з обґрунтуванням рівня договірної ціни за результатами понесених фактичних (обґрунтованих очікуваних) витрат із підтверджуючими документами. Договірна ціна не може перевищувати орієнтовну ціну. Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставлених товарів протягом 15 банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату товарів та документів, зазначених у пункті 2.7 Контракту (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міноборони України). Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, установленою сторонами, яка зазначається у специфікації.
За змістом пункту 2.7 контракту № 403/1/22/303 усі платіжні документи за Контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає рахунок протягом 3 (трьох) календарних днів з дня поставки товарів. До рахунку додаються: акт приймання-передачі військового майна (за формою згідно з додатком 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства від 17.08.2017 № 440) (далі - акт приймання-передачі); видаткова накладна з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала товари; повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених у централізованому порядку за формою, установленою наказом Міноборони України від 31.12.016 № 757 (зі змінами) (далі - повідомлення-підтвердження); сертифікат якості товарів; сертифікат походження товарів. На підставі зазначених документів не пізніше 5-денного терміну після їх отримання сторонами оформляється акт приймання-передачі товарів за Контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 10.1 контракту № 403/1/22/303 (в редакції додаткової угоди від 30.12.2022 № 3) Контракт набирає чинності з моменту укладання додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов`язань і діє до 31.12.2023.
Між сторонами погоджено та підписано додаток 1 до контракту № 403/1/22/303 - специфікацію товарів, що поставляються за Контрактом, відповідно до якого загальна орієнтовна вартість товарів, що поставляються за Контрактом, становить 117 316 380,76 грн.
10. На виконання умов контракту № 403/1/22/303 замовник здійснив попередню оплату товару в загальному розмірі 113 796 800 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.10.2022 № 403/1/689 (проведено банком 27.10.2022) на суму 35 194 900 грн і від 05.12.2022 № 403/1/785 (проведено банком 07.12.2022) на суму 78 601 900 грн.
У свою чергу виконавець здійснив поставку товару, визначеного Контрактом, що підтверджується видатковою накладною від 20.12.2022 № 5 на суму 117 316 380,76 грн, повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством у централізованому порядку від 20.12.2022 № 2497, актом приймання-передачі військового майна від 20.12.2022 № 3529 на суму 117 316 380,76 грн, сертифікатами якості товарів та сертифікатами походження товарів.
11. Листом від 16.12.2022 № 21/2-1510 Підприємство повідомило Міністерство про фактичні витрати, понесені в процесі виконання Контракту, для установлення договірної ціни товарів, а саме: на закупівлю товарів іноземного постачальника - 115 882 314,95 грн; витрати на організацію транспортування і охорону товару за маршрутом від виконавця до бази вантажоодержувача - 3 235 004,63 грн; витрати на декларування товарів - 20 000 грн; кошти на сплату банківських комісій - 142 310,75 грн; сума коштів на сплату відрядження фахівців Підприємства - 102 000 грн; прибуток виконавця на рівні 3 % ціни закупівлі товару - 3 314 943,56 грн.
У відповідь на вказаний лист 03.03.2023 позивач направив за адресою відповідача листа № 403/6/1/2983, в якому зазначив, що вартість (ціна) товару за Контрактом не може бути змінено в бік збільшення щодо зобов`язань в частині здійсненої попередньої оплати, розмір якої становить 97 %, а тому з метою належного виконання умов контракту № 403/1/22/303 просив розглянути та погодити проект додаткової угоди № 4, якою вносяться зміни до Контракту і додатків до нього, а саме слова "орієнтована ціна" та "договірна ціна" пропонується замінити на слова "вартість (ціна)" у відповідних відмінках.
12. Листом від 16.03.2023 № 21/2-953 ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" повідомило Міноборони України про те, що в ході виконання державного Контракту виконавцем понесено значні витрати, які пов`язані з коливанням курсу гривні до євро, про що замовнику надано детальну інформацію.
У вказаному листі відповідач зазначив, що єдиним вирішенням проблеми є внесення відповідних змін до постанови КМУ № 335, які нададуть виконавцю підстави для зміни ціни Контракту у бік збільшення, в зв`язку з чим Підприємство просило відкласти підписання акта приймання товару за цінами, визначеними контрактом № 403/1/22/303, до вирішення питання, пов`язаного із внесенням змін до постанови КМУ № 335.
13. У подальшому виконавець звернувся до замовника з претензією від 10.07.2023 № 11/2-2656, в якій зазначив, що загальна сума витрат за Контрактом становить 122 668 915,30 грн, у той час як позивач перерахував лише 113 796 800 грн, а тому різниця оплати за контрактом № 403/1/22/303 між перерахованими коштами та фактичними витратами становить суму 8 872 115,30 грн, яку відповідач просив перерахувати за реквізитами, вказаними в Контракті.
Вказану претензію позивач залишив без задоволення, про що надав відповідь листом від 18.07.2023 № 403/10432.
14. Листом від 16.08.2023 № 21/2-3355 ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" направило до Міноборони України актуалізовану калькуляцію витрат за контрактом № 403/1/22/303.
15. У подальшому, Підприємство листом від 03.10.2023 № 21/1-4244 у доповнення до документів, які були направлені листами від 16.12.2022 № 21/2-1510, від 22.12.2022 № 21/2-1608, надіслав підписаний акт приймання-передачі товару за Контрактом на суму 122 668 915,30 грн, який просив позивача підписати та надіслати другий примірник для відповідача.
У відповідь на вказаний лист Міністерство листом від 18.10.2023 № 403/15078 поінформувало виконавця про те, що Контрактом визначено, а на підставі документів, що підтверджують поставку товарів (лист Міноборони України від 22.12.2022 № 21/2-1608) установлено, що вартість Контракту і вартість поставлених товарів становить 117 316 380,76 грн. Однак у надісланому акті вартість поставленого товару не відповідає зазначеним вище документам щодо поставки. Вартість контракту № 403/1/22/303 не може бути змінена в бік збільшення щодо зобов`язань в частині здійсненої попередньої оплати, розмір якої становить 97 %, у зв`язку з чим акт приймання-передачі товару залишено позивачем не підписано.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
17. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що:
1) станом на дату подання позову в справі договір виконано відповідачем у повному обсязі та позивачем сплачено договірну ціну на 97 %, тоді як чинним законодавством України не передбачено можливості внесення змін до договору, який фактично виконано сторонами, тим більше, що строк дії контракту № 403/1/22/303 закінчився 31.12.2023 та матеріали справи не містять доказів щодо досягнення сторонами домовленості про його продовження, а зміна умов договору або його розірвання можливі виключно під час дії відповідного правочину;
2) вимога про внесення змін до Контракту шляхом визнання укладеною додаткової угоди, згідно з якою Міністерство пропонує в тексті Контракту та додатках до нього слова "орієнтовна ціна" та "договірна ціна" замінити на слова "вартість (ціна)" у відповідних відмінках, не є належним та ефективним способом захисту прав позивача, оскільки доводи позивача про необхідність укладення додаткової угоди зводяться до його незгоди з вимогою відповідача про сплату понесених ним фактичних витрат у загальній сумі 122 668 915,30 грн, що перевищують установлену орієнтовну вартість товару за Контрактом у розмірі 117 316 380,76 грн. Натомість такі обставини підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду спору про стягнення із замовника заборгованості за контрактом № 403/1/22/303, оскільки саме при розгляді такої справи може бути встановлено обставини щодо ціни договору та наявності/відсутності підстав для стягнення витрат виконавця за Контрактом та інші обставини, що впливають на висновок суду щодо стягнення заборгованості.
18. Проте колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині неефективності обраного позивачем способу захисту своїх майнових прав і водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм абзацу 11 частини 2 статті 20 ГК України та частин 1, 2 статті 5 ГПК України в подібних правовідносинах (у контексті обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав), викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2054/21, від 07.03.2023 у справі № 910/4874/21, з огляду на таке.
19. Згідно з частинами 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
20. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
21. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).