ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 140/2050/22
адміністративне провадження № К/990/269/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Кашпур О. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (суддя Валюх В. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (головуючий суддя Судова-Хомюк Н. М., судді: Онишкевич Т. В., Сеник Р. П.),
І. Суть спору
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 січня 2022 року № 327498 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою позивачу нараховано штраф у сумі 17 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ним як власником транспортного засобу не було вчинено жодних порушень Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки він не є фізичною особою-підприємцем чи суб`єктом господарювання, який надає послуги з перевезення. Наголосив, що він особисто транспортним засобом не керував, а передав його в грудні 2021 року для особистого користування ОСОБА_2 . Також позивач стверджує, що в акті перевірки відсутні докази на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 07 грудня 2021 року позивач особисто чи за його дорученням (згодою, відома тощо) ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Поліським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у період з 06 грудня 2021 року по 12 грудня 2021 року, затвердженим начальником вказаного міжрегіонального управління 03 грудня 2021 року, та згідно із направленням на рейдову перевірку від 03 грудня 2021 року № 013418, 07 грудня 2021 року державними інспекторами Поліського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07 грудня 2021 року № 312500.
Указаним актом перевірки встановлено, що водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz 213CDI, номерний знак НОМЕР_1, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, належить ОСОБА_1, допустив порушення законодавства на автомобільному транспорті, а саме: під час перевезення 15 пасажирів легковим автомобілем на замовлення у водія відсутня копія договору із замовником послуг.
10 січня 2022 року Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення № 431/822.1/24-22, у якому зазначив, що розгляд справи про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 24 січня 2022 року.
Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_4 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2022 року № 327498 за неоформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.
Уважаючи таку постанову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2022 року № 327498.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", може бути лише суб`єкт господарювання. Як на час складання акту перевірки від 07 грудня 2021 року, так і на момент прийняття оскаржуваної постанови від 24 січня 2022 року позивач не був суб`єктом господарювання, і вказана обставина не заперечується представником відповідача Укртрансбезпеки. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 січня 2022 року № 327498 не відповідає вимогам законодавства та прийнята протиправно, оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, а тому не може нести відповідальність, передбачену статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що у акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія та власника транспортного засобу, разом з тим, у акті перевірки не вказано інформацію про пасажирів - замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень. У документах, складених відповідачем, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення. Тобто, із матеріалів перевірки, в тому числі і з долученого відеозапису із нагрудної камери інспектора, який проводив перевірку, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Крім того, інспектором не встановлено суми оплати за проїзд, не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення та не долучено таких пояснень до матеріалів справи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем у справі не доведено належними доказами факту здійснення 07 грудня 2021 року позивачем пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення, тобто вчинення порушення, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
03 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2024 року (у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 у відставку) визначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Кашпур О. В.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування позиції, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі ненадання всіх документів, що можуть підтвердити статус такого суб`єкта, визначені статтею 39 вказаного закону (зокрема ліцензії та копії договору з замовником).
Державна служба України з безпеки на транспорті стверджує, що підставою для реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень є порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевезення пасажирів за відсутності необхідної ліцензії, що, в свою чергу, є порушенням статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Водночас, суди попередніх інстанцій зазначають, що акт перевірки це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Проте, на думку скаржника, судами не вказано якими саме доказами, згідно з положенннями чинного законодавства, можуть бути підтверджені обставини вчиненого порушення. Укртрансбезпека вважає, що документом, який формує інспектор для фіксації факту порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є акт установленої форми, інших документів не передбачено.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятою - двадцятою статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Стаття 39 Закону № 2344-ІІІ передбачає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення (частина перша статті 39 вказаного Закону). Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України (частина дев`ята статті 39 Закону
№ 2344-ІІІ).
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ установлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), пунктами 20, 21 якого визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.