ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 140/2040/18
адміністративне провадження № К/9901/10017/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Димарчук Т.М. від 12 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Довгої О.І., суддів Запотічного І.І., Сапіги В.П. від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Кондратюка С.В., головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Волинській області Ліпко О.О. про визнання рішення недійсним, визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач 1, Управління), заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Кондратюка С.В. (далі - відповідач 2, заступник начальника Управління), головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Волинській області Ліпко О.О. (далі - відповідач 3, ревізор-інспектор), в якому просив: 1) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 року №0343441303; 2) визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Управління щодо неналежного розгляду скарги та непритягнення до відповідальності ревізора-інспектора; 3) визнати протиправними дії ревізора-інспектора щодо складання акта камеральної перевірки від 06 серпня 2018 року №12070/03-20-13-03/2184300037; 4) стягнути з відповідачів солідарно 1000000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону, оскільки прийняте за наслідками камеральної перевірки, проведеної з порушенням приписів абзацу першого пункту 76.3. статті 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме поза межами строків для проведення такої перевірки. Стверджував, що подав скаргу до Управління на протиправні дії ревізора-інспектора щодо складення акта, у відповіді на яку заступник начальника Управління вказав, що форма акта камеральної перевірки встановлена Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165 (далі - Наказ №165), разом з тим позивач зауважує, що зазначений наказ не є нормативно-правовим актом, має рекомендаційний характер і не породжує жодних юридичних наслідків; питання ж щодо порушення граничного терміну проведення перевірки залишилось без розгляду. Вказував й на те, що незаконними рішеннями та діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, а тому просить стягнути з відповідачів солідарно 1000000,00 грн. на відшкодування останньої.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що встановлений абзацом першим пункту 76.3. статті 76 ПК України строк передбачений для проведення камеральної перевірки, предметом якої є перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку, позаяк предметом перевірки у даному випадку є своєчасність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а тому контролюючий орган, проводячи камеральну перевірку позивача у строк, встановлений абзацом другим пункту 76.3. статті 76, статтею 102 ПК України (1095 днів), вимоги законодавства не порушив. За наведеного, враховуючи виявлені у ході камеральної перевірки порушення ОСОБА_1 строків реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку про законність прийнятого за результатами перевірки оспорюваного податкового повідомлення-рішення. При цьому зазначив, що відповідачі довели правомірність своїх дій щодо проведення камеральної перевірки, складання акту за її наслідком та розгляду скарги позивача належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави стверджувати про заподіяння ОСОБА_1 будь-якої шкоди, в тому числі і моральної.
Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень та ухвалити нове рішення, резолютивну частину якого викласти у такій редакції: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 року №0343441303; визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Управління щодо неналежного розгляду скарги та непритягнення до відповідальності ревізора-інспектора; визнати протиправними дії ревізора-інспектора щодо складання акта камеральної перевірки від 06 серпня 2018 року №12070/03-20-13-03/2184300037; стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 1000000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на невідповідність висновків судів приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, й обставинам справи, у якій відсутні докази, що він як фізична особа-підприємець є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), а тому у нього немає обов`язку виписувати податкові накладні та реєструвати їх; стверджує про ненадання судами правової оцінки поданому позивачем 11 грудня 2018 року клопотанні, рекомендаційному характеру акта перевірки, відсутності розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, а також доказів порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, проведеної з порушенням строків, встановлених пунктом 76.3 статті 76 ПК України, незазначення у поданих відзивах на позовну заяву РНОКПП відповідачів 2, 3.
Управління і заступник начальника Управління у поданих до суду відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просять залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управлінні як платник ПДВ з 21 квітня 1993 року.
06 серпня 2018 року ревізором-інспектором проведено камеральну перевірку термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, та розрахунків коригування щодо таких податкових накладних в ЄРПН фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №12070/03-20-13-03/ НОМЕР_1, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме недотримання граничних строків реєстрації 147 податкових накладних в ЄРПН, виписаних з 17 січня 2017 року по 27 червня 2018 року.
28 серпня 2018 року позивач подав до Управління скаргу на протиправні дії ревізора-інспектора щодо складання акту від 06 серпня 2018 року №12070/03-20-13/2184300037, у якій вказав на порушенням 30-ти денного граничного терміну проведення камеральної перевірки, передбаченого пунктом 76.3 статті 76 ПК України, а також невстановлення чинним законодавством форми акту камеральної перевірки, просив призначити службове розслідування та притягнути відповідача 3 до відповідальності.
Листом від 30 серпня 2018 року за №3162/ФОП/03-20-13-03 заступник начальника Управління повідомив позивача, що: перевірка проводилась відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України, згідно з якими камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, а предметом такої може бути своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН; форму акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, встановлено Наказом №165; працівник Ліпко О.О. займає посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Луцької ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб в ГУ ДФС у Волинській області, тому виконує покладені на неї функціональні обов`язки згідно посадової інструкції.
В подальшому на підставі вказаного акту перевірки Управлінням прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення від 05 вересня 2018 року №0343441303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1435,04 грн., незгода з якими зумовила звернення до суду із цим позовом.
Позивач не заперечує обставин порушення терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН, предметом же доказування в цій справі є дотримання контролюючим органом процедури та термінів проведення камеральної перевірки, розгляду скарги.
Так, відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами.
В свою чергу за приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін визначений абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України.