1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 758/8397/20

провадження № 61-13724св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року у складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду

від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису.

В обґрунтування позову вказував, що 27 квітня 2017 року він разом із відповідачем подали до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про визнання батьківства. На підставі цієї заяви були внесені зміни у відомості про батька дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, батьком дитини замість "громадянин України ОСОБА_5" зазначено: "громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_1"; виключено по батькові дитини та видане повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 27 квітня 2017 року.

На момент подачі заяви він вважав ОСОБА_4 своєю дитиною та не знав про те, що не є його біологічним батьком.

Пізніше, вже після внесення відповідних змін до актового запису, ОСОБА_1 стало відомо, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року у справі № 753/10299/16-ц батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На заяву, подану представником ОСОБА_1 до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), повідомлено про неможливість внести зміни на підставі цієї заяви у зв`язку із визначеним законом порядком внесення таких змін до актового запису.

Посилаючись на те, що позивач позбавлений права внести зміни до актового запису в позасудовому порядку, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що в силу норм СК України при розгляді справ про оспорювання батьківства доведенню підлягає факт відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Оскільки позивач не надав суду доказів відсутності кровного споріднення між ним та дитиною, а також ураховуючи те, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року батьком дитини визнано ОСОБА_7, немає правових підстав для задоволення позову.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що оспорювати батьківство немає необхідності, оскільки при зверненні заінтересованих осіб до органів РАЦС із рішенням Дарницького районного суду

м. Києва від 06 квітня 2017 року у справі № 753/10299/16-ц, відомості про позивача будуть виключені з актового запису про народження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 вересня 2023 року ОСОБА_8, який діє від імені ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у зазначеній вище справі.

У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зазначеній справі, витребувано її з Подільського районного суду міста Києва.

09 жовтня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18, від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20, від 14 червня 2021 року у справі № 532/1348/19.

Представник ОСОБА_1, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої

статті 389 ЦПК України, посилається не те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

Вказує, що суди не врахували, тієї обставини, що відповідач визнала позицію позивача, про що подавала відповідні заяви про визнання позову та апеляційної скарги, а також те, що позивач не знав про існування судового рішення про встановлення батьківства іншої особи, та про те, що він не є біологічним батьком дитини та звертався до компетентного органу для виключення із актового запису про народження дитини відомостей про нього, як батька, однак йому було відмовлено.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи

27 квітня 2017 року мати дитини, ОСОБА_2 та позивач подали заяву про визнання батьківства, на підставі якої до актового запису про народження дитини були внесені відомості, та ОСОБА_1 зазначений батьком дитини, а також видано повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 27 квітня 2017 року.

Відповідно до рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року у справі № 753/10299/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9, батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, було визнано ОСОБА_9 .

Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що оскільки він

не є біологічним батьком дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не знав про цю обставину на момент подання відповідної заяви до органу РАЦС, необхідно виключити з актового запису про народження відомості про нього, як про батька дитини.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.


................
Перейти до повного тексту