ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 369/7419/20
провадження № 61-5139св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В., у справі за позовом прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року прокурор Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними наказу, розпоряджень та витребування землі з чужого незаконного володіння.
Позов мотивував тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26 червня 2009 року № 529 вилучено з постійного користування Дослідницького господарства "Чабани" (далі - ДГ "Чабани") земельну ділянку площею 9 га, розташовану в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, та змінено її цільове призначення на "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення". Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03 вересня 2009 року № 1103 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 та площею 9 га передано в довгострокову оренду ТОВ "Рей-Марк", на підтвердження чого укладено договір оренди землі від 08 вересня 2009 року.
Надалі, на підставі рішення Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року в справі № 911/897/13, яке набрало законної сили, договір оренди земельної ділянки був розірваний, а земельна ділянка - повернута у власність держави.
Вказував, що в жовтні 2017 року прокуратура під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні виявила, що на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033, який 27 січня 2014 року зареєстрував за собою право власності на неї.
Надалі, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року № 1105 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2, який здійснив її поділ, внаслідок чого утворились дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088 площею 1,0 га.
Надалі, ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 липня 2018 року відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089, 3222457400:03:002:5088 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які набули їх у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний.
На замовлення ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088, цільове призначення яких змінюється із земель - для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 165 та № 166.
Таким чином, у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088 площею 1,0 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Зазначав, що відповідно до інформації, викладеної в листі КДП "Київгеоінформатика", та доданих до нього картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9 га, яка перебувала в оренді ТОВ "Рей-Марк" та мала цільове призначення "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення".
Тому прокурор вважав, що наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012142 суперечить вимогам статей 20, 116, 122 ЗК України, оскільки розпорядження землями промисловості не відноситься до компетенції Головного управління Держземагентства у Київській області, що свідчить про те, що він прийнятий неуповноваженим органом з перевищенням своїх повноважень, у зв`язку з чим вказаний наказ підлягає визнанню недійсним. Крім того, зазначав, що при передачі Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірної земельної ділянки у приватну власність порушено порядок зміни її цільового призначення.
Посилаючись на те, що наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012142 щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 165 та № 166 щодо поділу земельної ділянки та зміни їх цільового призначення порушено інтереси Київської обласної державної адміністрації як власника цих земельних ділянок, прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:
- визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;
- визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради;
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 165 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва;
- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 166 у частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва;
- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року замінено учасників справи на їх правонаступників, а саме: позивача Київську обласну державну адміністрацію на Чабанівську селищну раду Фастівського району Київської області (далі - Чабанівська селищна рада), відповідача Києво-Святошинську районну державну адміністрацію на Фастівську районну державну адміністрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 23 червня 2022 року відмовив у задоволенні вимог прокурора Київської області.
Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що Головне управління Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не було наділене необхідним обсягом повноважень на передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1, адже земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому вважав обґрунтованими доводи прокурора про те, що наказ Головного управління Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню незаконним.
Поряд із цим суд зазначив, що як в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з моменту, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.
Суд зазначив, що моментом, коли Київська обласна державна адміністрація, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу Держземагентства, а саме 13 січня 2014 року, оскільки Київська обласна державна адміністрація на той момент була уповноваженим державою органом на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, у зв`язку з чим зобов`язана була знати про стан своїх майнових прав. Місцевий суд уважав, що Київська обласна державна адміністрація в силу своїх функціональних прав та обов`язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, могла та повинна була дізнатися про невідповідність оспорюваного наказу вимогам законодавства з моменту його прийняття. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що перебіг позовної давності в цій справі розпочався 13 січня 2014 року та сплив 14 січня 2017 року.
Також суд зазначив, що станом на 13 січня 2014 року органи прокуратури були наділені повноваженнями прокурорського нагляду за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі Головного управління Держземагентства у Київській області, у зв`язку з чим також могли та мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства. Тому за висновком суду в будь-якому випадку позовна давність повинна була відраховуватися з 13 січня 2014 року.
Оскільки з позовом прокурор звернувся в червні 2020 року суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позовної давності, що з урахуванням поданої ОСОБА_4 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2022 року скасував та постановив у справі нове судове рішення, яким позов прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, задовольнив частково.
Витребував на користь держави в особі Чабанівської селищної ради з незаконного володіння у вигляді спільної часткової власності ОСОБА_4, розмір частки 1/2, та ОСОБА_3, розмір частки 1/2, земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, вартістю 129 280,00 грн, та земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га, вартістю 266 943,00 грн, які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув у рівних частинах з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 36 750,00 грн, по 18 375,00 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовна давність за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може відраховуватись лише з одного моменту - дати реальної обізнаності (або можливості бути обізнаним) уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який реалізує відповідне цивільне право, про наявність порушення права держави, та про особу порушника. Обізнаність будь-якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутись до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу.
Апеляційний суд зазначив, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності. Позовна давність має розпочинати свій відлік не з моменту прийняття органом державної влади розпоряджень, що порушують права позивача, а з моменту, коли дані про порушення були або об`єктивно могли бути виявлені.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності, вказавши на те, що Київська обласна державна адміністрація, правонаступником якої є Чабанівська селищна рада, в інтересах якої подано позов прокуратурою, дізналася про порушення своїх прав у жовтні 2017 року, коли прокуратурою було подано позов в аналогічній справі № 369/11064/17. Суд визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на обізнаність позивача про порушення прав держави з моменту винесення Головним управлінням Держземагентства у Київській області оскаржуваного наказу - 13 січня 2014 року, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення цього наказу після його постановлення та отримання позивачем. Крім того, суд зазначив, що навіть за умови обізнаності позивача про існування цього наказу, із змісту самого наказу неможливо встановити факт порушення законодавства при його видачі та дійти висновку про порушення прав держави при його винесенні.
Вирішуючи питання по суті заявлених прокурором Київської області позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1, відноситься до земель промисловості, а тому Головне управління Держземагентства у Київській області з перевищенням своїх повноважень, у порушення вимог статей 116, 118, 122 ЗК України, передало у власність спірну земельну ділянку, а тому спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі шляхом її витребування із володіння останніх набувачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки в цьому випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі та за відсутності її вини.
Відмовлячи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішень органів виконавчої влади, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що задоволення вказаних вимог не є ефективним способом захисту в цій справі та не поновить прав позивача, оскільки ефективним є саме витребування спірної земельної ділянки від останніх набувачів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
11 квітня 2023 року ОСОБА_4, через представника ОСОБА_5, засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року в справі № 914/207/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що про порушення прав держави прокурор дізнався в квітні 2017 року при здійсненні процесуального керівництва в кримінальному провадженні № 42017110000000158, про що він неодноразово зазначав при розгляді численних подібних справ у судах першої інстанції, зокрема в справах № 369/9012/18, № 369/3477/20. Наполягав на тому, що Київська обласна державна адміністрація як орган, уповноважений на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення прав держави з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагентства.
Також, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував відзив Чабанівської селищної ради та доводів відповідача про неналежне представництво прокурором інтересів цієї ради.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року справу передано на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26 червня 2009 року № 529 "Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Рей-Марк" із постійного користування Дослідницького господарства "Чабани" вилучено земельну ділянку площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ "Рей-Марк".
Зокрема, пунктом 3 цього розпорядження змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості (т. 1, а. с. 7).
Договір оренди вказаної земельної ділянки від імені Київської обласної державної адміністрації доручено укласти Києво-Святошинській районній державній адміністрації, розпорядженням якої від 03 вересня 2009 року № 1103 у довгострокову оренду ТОВ "Рей-Марк" передано земельну ділянку площею 9 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074.
На підставі вказаного розпорядження між ТОВ "Рей-Марк" та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року, державну реєстрацію якого здійснено 14 грудня 2009 року за № 040994700055 (т. 1, а. с. 18-20).
Відповідно до умов указаного договору в оренду ТОВ "Рей-Марк" передана земельна ділянка для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.
18 січня 2013 року заступником прокурора Києво-Святошинського району, у зв`язку з виявленими порушеннями чинного законодавства, до ТОВ "Рей-Марк" пред`явлено позовну заяву про розірвання вищевказаного договору оренди та повернення землі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги прокуратури задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Рей-Марк" подало касаційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2014 року скасовано вищевказане рішення суду апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року в справі № 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2009 року розірвано, ТОВ "Рей-Марк" зобов`язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави. Вказане судове рішення не оскаржувалось та 11 листопада 2014 року набрало законної сили.
Таким чином, у користування держави була повернута земельна ділянка площею 9 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074, розташована в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з цільовим призначення - землі промисловості.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 січня 2014 року № КИ/3222457400:03:002/00012139 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,4843 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5033 (т. 1, а. с. 21).
Надалі, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2014 року відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2, який здійснив її поділ, внаслідок чого утворились земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:03:002:5089 площею 0,4843 га; 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га.
19 липня 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5089, площею 0,4843 га, на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які набули її у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний (т. 1, а. с. 26, 27).
Також ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2018 року відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5088, площею 1,0 га на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які набули її у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний (т. 1 а. с. 28, 29).
У зв`язку з цим, 19 липня 2018 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на підставі рішень приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєвої І. А. № 42133320 та № 42132707 зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
Надалі, на замовлення ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з кадастровими номерами 3222457400:03:002:5089 та 3222457400:03:002:5088, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджено розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 березня 2019 року № 165 та № 166 (т. 1 а. с. 22-25).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо обґрунтованості позовних вимог
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Пред`являючи позов у цій справі в інтересах держави, прокурор посилався на те, що, передаючи у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що відносить до категорії земель промисловості, Головне управління Держземагентства у Київській області перевищило свої повноваження, чим порушило вимоги статей 116, 118, 122 ЗК України, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння від останнього набувача.
ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.