ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 672/915/23
провадження № 61-3583св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3,
третя особа- ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3, на заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2023 року в складі суді ОСОБА_5 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про встановлення факту батьківства,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про встановлення факту батьківства.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 2014 року вона проживала разом із ОСОБА_6 як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_8 . Державна реєстрація народження дітей була проведена відповідно до частин першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України). За час спільного проживання позивач та ОСОБА_6 мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство та виховували разом дітей. ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо дітей і виконував свої батьківські обов`язки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 загинув під час захисту України від російської агресії. Відсутність відомостей про ОСОБА_6 як батька малолітніх ОСОБА_7 і ОСОБА_8 позбавляє дітей права на спадщину.
Іншими спадкоємцями ОСОБА_6 за законом є його неповнолітня дочка ОСОБА_2 і рідний брат ОСОБА_4 . Водночас неповнолітня ОСОБА_2 через свого законного представника ОСОБА_3 заперечує факт батьківства ОСОБА_6 щодо дітей позивача.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_6 відносно малолітніх ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням від 28 вересня 2023 року Городоцький районний суд Хмельницької області, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 листопада 2023 року, позов задовольнив.
Встановив факт батьківства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт. Сатанів, Хмельницької області, українця, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що померлий ОСОБА_6 визнавав ОСОБА_7 своєю рідною дочкою, а ОСОБА_8 своїм рідним сином, піклувався про них як батько, матеріально утримував, всебічно сприяв їх фізичному та моральному розвитку, належно приділяв увагу вихованню дітей. Факт батьківства ОСОБА_6 відносно малолітніх ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтверджується зібраними доказами та показаннями свідків, а його встановлення необхідне для оформлення спадщини, в іншому порядку встановити цей факт неможливо.
Ухвалою від 13 листопада 2023 року Городоцький районний суд Хмельницької області заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.
Постановою від 06 лютого 2024 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та встановлення факту батьківства, оскільки такі вимоги підтвердженні належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 березня 2024 року ОСОБА_2, законним представником якої є ОСОБА_3, через свого представника - адвоката Гаджука В. О., засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2023 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 125/1216/20.
Також посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без належного повідомлення неповнолітньої ОСОБА_2 та її законного представника про дату, час та місце розгляду справи. Зазначає, що відповідач з 28 червня 2023 року перебуває за межами території України, про що свідчить її паспорт, у зв`язку з чим вона не могла отримувати судові повістки. Суд апеляційної інстанції на вказані доводи відповідача не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про отримання неповнолітньою ОСОБА_2 та її законним представником рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 18 вересня 2023 року.
Також заявник не погоджується з висновками судів щодо задоволення позовних вимог, вважає такі висновки зроблені без встановлення всіх фактичних обставин та факт батьківства ОСОБА_6 відносно малолітніх ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не підтверджується належними та допустимими доказами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Городоцького районного суду Хмельницької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2024 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
З 2014 року ОСОБА_6 і ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, але не перебували у шлюбі між собою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_7, а 27 березня 2021 року - сина ОСОБА_8 . Запис про батька дітей у Книзі реєстрації народжень проведено в порядку, передбаченому статтею 135 СК України, тобто за прізвищем та за вказівкою матері (а. с. 8, 9).
ОСОБА_6 визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8, утримував їх, приділяв увагу дітям і приймав участь у їх вихованні.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 загинув під час проходження військової служби та здійснення захисту України від російської агресії (а. с. 17-23).
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 липня 2023 року заяву ОСОБА_1, подану в порядку окремого провадження, заінтересовані особи - ОСОБА_4, ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3, про встановлення факту батьківства ОСОБА_6 відносно малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без розгляду (а. с. 13).
Згідно з виписками АТ КБ "ПриватБанк" по рахунку ОСОБА_1 встановлено надходження переказів від відправника ОСОБА_6 .
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що знав ОСОБА_6 з дитинства дитиною. Протягом життя підтримували добрі відносини. Так як свідок торгує на ринку, неодноразово зустрічав ОСОБА_10 з дітьми, особливо з донькою ОСОБА_11 . За його враженням ОСОБА_10 був дуже турботливим та люблячим батьком.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що проживає в смт ОСОБА_13 і знала ОСОБА_6 та його батьків. ОСОБА_10 часто приїздив в смт ОСОБА_13 з дітьми і вона була свідком їх спілкування як тата та дітей.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що навчався разом з ОСОБА_6, знаходився з ним в добрих відносинах, бував у нього вдома і бачив, що ОСОБА_15 разом з ОСОБА_16 та дітьми ОСОБА_11 і ОСОБА_17 проживають як сім`я, діти відносяться до нього як до батька.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що її чоловік знаходився у дружніх відносинах з ОСОБА_10 та є хрещеним батьком першої дитини ОСОБА_19 . Після розлучення з першою жінкою ОСОБА_10 почав жити разом з ОСОБА_16 і в них народилося двоє діток ОСОБА_11 та ОСОБА_17 . ОСОБА_10 дуже пишався своїми дітьми, вихвалявся, що в нього народився син, казав, що це спадкоємець.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона є сусідкою батьків ОСОБА_1 . Бачила, що ОСОБА_21 часто приїжджає разом з ОСОБА_10 та дітьми до своїх батьків, спостерігала за їх взаємовідносинами і впевнена, що ОСОБА_10 ставився до ОСОБА_11 та ОСОБА_22 як до своїх дітей.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що є сусідкою батьків ОСОБА_1 . Їй відомо, що ОСОБА_21 проживала разом з ОСОБА_15 і в них народилося двоє дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_17 . Незадовго до загибелі ОСОБА_10 приїжджав з фронту у відпустку і вона бачила їх разом з дітьми у батьків ОСОБА_21 .
Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він знає і ОСОБА_1 і ОСОБА_6 У ОСОБА_21 та ОСОБА_10 народилося двоє діток і він впевнений, що це діти Любомира, так як неодноразово чув як вони один до одного звертаються.
Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його племінницею, а ОСОБА_6 він знав як колегу по роботі. Він був свідком як вони почали зустрічатися та жити разом. Зі слів ОСОБА_10 знає, що той хотів записати дітей на своє прізвище, але не встиг.
Усі свідки також звертали увагу на сильну прив`язаність ОСОБА_6 до доньки Ангеліни та їх схожість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з частини першої, другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.