ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2886/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т.Є. - головуючого, Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Іщука В.В.,
представників учасників справи:
позивача - Громадської спілки "Український музичний альянс" - Неволіної А.Ю.,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" - Терземана Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Громадської спілки "Український музичний альянс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 (суддя - Картавцева Ю.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (головуючий - Пантелієнко В.О., судді: Сотнікова С.В., Остапенко О.М.)
у справі за позовом Громадської спілки "Український музичний альянс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані"
про стягнення 23 100 747,53 грн
УСТАНОВИВ
У лютому 2020 року Громадська спілка "Український музичний альянс" (далі - далі - ГС "Український музичний альянс", позивач) подала до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" (далі - ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані", відповідач) про стягнення 23 100 747,53 грн з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань зі сплати відрахувань згідно зі статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" № 3792-XII (далі - Закон № 3792-XII) при імпорті на митну територію України записуючого обладнання і матеріальних носіїв за період з 22.03.2016 до 21.07.2018.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2024 позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу ГС "Український музичний альянс" залишено без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін.
Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, ГС "Український музичний альянс" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування правової позиції із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення у даній справі, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 910/5672/17, від 19.03.2024 у справі № 910/12523/18 та від 14.05.2020 у справі № 58/505 щодо застосування у справі, що розглядається, норм Закону № 3792-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а не пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон 2415-VIII).
Посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 910/7169/18, на яку посилається й суд апеляційної інстанції при винесенні постанови, в контексті залишення позовної заяви без розгляду з підстав відсутності процесуальної дієздатності юридичної особи відповідно до статей 4, 44, 226 ГПК України, статті 80 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вказує, що в інших подібних справах Верховний Суд визнавав процесуальну дієздатність позивача.
Крім того, скаржником заявлено клопотання про передачу справи № 910/2886/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо Суд дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, а така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Вказує, що питання процесуальної дієздатності юридичної особи, діяльність якої не припинена, є міжгалузевим та стосується широкого кола правовідносин, що регулюються адміністративним, господарським та цивільним процесуальним законодавством. Крім того, важливим є питання дотримання визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд, відповідно до якого відмова від розгляду справи судом є неприпустимою. За захистом свого порушеного права щодо залишення його позовної заяви без розгляду у господарській справі № 910/7169/18 скаржник вказує, що подав заяву до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа № 15707/23). Вважає, що розгляд його клопотання Великою Палатою Верховного Суду сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики та зменшенню кількості звернень до ЄСПЛ.
17.04.2024 та 18.04.2024 ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" направило до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження у вказаній справі. Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 910/7169/18 та від 31.01.2023 у справі № 910/11156/21, вказує, що позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону № 3792-XII, які відповідно до положень частини п`ятої наведеної статті підлягають перерахуванню на користь уповноваженої організації колективного управління, а тому позивач не мав повноважень на звернення до суду з таким позовом.
08.05.2024 від ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" до Верховного Суду надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, у якому відповідач не погоджуючись з доводами касаційної скарги, просить відмовити скаржнику у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати, касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі. Вказує, що скаржником не дотримано вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, обґрунтовано невірним обранням скаржником підстав касаційного оскарження, та відсутності у нього процесуальної дієздатності відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України на подання касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі - ОП "Український музичний альянс") за період з 20.12.2007 до 28.10.2019 було наділене повноваженнями щодо збору та розподілу між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань відсотків виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах на підставі свідоцтва, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 2/У від 20.12.2007.
Вказане свідоцтво було видано відповідно до частини п`ятої статті 42 ЗУ "Про авторське право і суміжні права", постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 27.06.2003р. № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 992), Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 р. № 780/123/561 (далі - Порядок).
18.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ОП "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), утворення шляхом реорганізації, а саме перетворення в нову юридичну особу - ГС "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), яка є її правонаступником.
22.07.2018 набрав чинності ЗУ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон 2415-VIII), яким внесено зміни до ЗУ "Про авторське право і суміжні права", зокрема в частині колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і суміжних прав. Цей закон застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Наведеним законом визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні. Обов`язкове колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно у таких сферах, перелік, яких є вичерпним:
- 1) право слідування щодо творів образотворчого мистецтва;
- 2) репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків);
- 3) відтворення у домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників;
- 4) кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
Згідно з частиною шостою статті 12 вказаного закону за кожною сферою обов`язкового колективного управління визначається одна акредитована організація.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2415-VIII встановлено, що свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, які були видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон 2415-VIII передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.
21.12.2019 Комісія з акредитації організацій колективного управління прийняла рішення, оформлене Витягом з протоколу № 4, за яким акредитовано ГС "Український музичний альянс" у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників, строком на три роки. Рішення набирає чинності з дати його затвердження наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято наказ від 18.02.2020 № 267 "Про акредитацію організації колективного управління", яким відповідно до статті 16 Закону 2415-VIII, наказів Міністерства від 21.11.2018 № 1741 "Про затвердження Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління", від 14.11.2019 № 375 "Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління", з урахуванням пункту 4.5 Протоколу № 4 засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 вирішено: 1) акредитувати організацію колективного управління ГС "Український музичний альянс" у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників, строком на три роки; 2) департаменту розвитку сфери інтелектуальної власності протягом трьох робочих днів унести відомості про акредитацію ГС "Український музичний альянс" до Реєстру організацій колективного управління.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 640/7679/20, визнано протиправним та скасовано вказане рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 "Про акредитацію організації колективного управління" - ГС "Український музичний альянс".
Відповідно до встановлених у наведеному вище рішенні окружного адміністративного суду обставин, чотирнадцятимісячний строк, визначений абзацом 3 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2415-VIII закінчився 22.09.2019. А 23.09.2019 на веб-сайті Мінекономіки оприлюднено оголошення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованої організації колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління. 28.10.2019 встановлено датою закінчення прийому таких заяв, у зв`язку з чим свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 20.12.2007 № 2/У втратило чинність.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина друга статті 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, з 04.11.2021 ГС "Український музичний альянс" не є акредитованою уповноваженою організацією колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників).
Ураховуючи наведене, місцевий господарський суд у справі, що розглядається, дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону № 3792-XII, які підлягають перерахуванню на користь уповноваженої організації колективного управління відповідно до вимог частини п`ятої наведеної статті, - не підлягають розгляду по суті, оскільки повноважень на звернення до суду з такими вимогами позивач не мав. А тому позовну заяву ГС "Український музичний альянс" суд першої інстанції залишив без розгляду на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у позивача процесуальної дієздатності.
З висновком місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції. Апеляційну скаргу ГС "Український музичний альянс" залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
ГС "Український музичний альянс", посилаючись, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанов Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 910/5672/17, від 19.03.2024 у справі № 910/12523/18 та від 14.05.2020 у справі № 58/505.
У наданих для порівняння постановах у справах № 910/5672/17, № 910/12523/18 та № 58/505 предметом спору було стягнення сум відрахувань за імпорт на територію України обладнання, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Верховний Суд визнавав за скаржником обґрунтованість позовних вимог.
Разом з тим, у справах № 910/5672/17 та № 910/12523/18 підставою позовних вимог було невиконання обов`язку зі сплати відрахувань за укладеним між сторонами договором. Вказана підстава є окремою і самостійною, а тому Верховний Суд дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог виключно з підстав невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.
Висновки Верховного Суду у справі № 58/505 щодо правонаступництва позивача зроблені судами до прийняття рішення Окружним адміністративним судом міста Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, яким визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління ГС "Український музичний альянс" та наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 "Про акредитацію організації колективного управління".
У справі, що розглядається, підставою позову ГС "Український музичний альянс" заявляв виключно невиконання відповідачем вимог законодавства, а не двостороннього договору, який є самостійною підставою для виникнення зобов`язань.
Суд вважає доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 910/5672/17, № 910/12523/18 та № 58/505, помилковими, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, та наведених для порівняння скаржником справах є різними за змістом позовних вимог, фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги відхиляються Судом.
Отже, вказана скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Крім того, ГС "Український музичний альянс" оскаржує ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
В обґрунтування наведеної підстави скаржник зазначає про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 910/7169/18, на яку посилається й суд апеляційної інстанції при винесенні постанови, в контексті залишення позовної заяви без розгляду відповідно до статей 4, 44, 226 ГПК України, статті 80 ЦК України та статті 6 Конвенції, оскільки в інших подібних справах Верховний Суд визнавав процесуальну дієздатність позивача.
Оскільки предметом судового розгляду справи № 910/7169/18 є стягнення відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, справи № 910/2886/20 та № 910/7169/18 є подібними за змістовним критерієм, предметом спору, підставою позову та нормативно-правовим регулюванням правовідносин.
З урахуванням наведеного, Суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність вмотивованої обґрунтованості клопотання скаржника щодо необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 910/7169/18, зазначає таке.
Відповідно до положень Закону № 3792-XII відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер (стаття 1).
При цьому, Верховний Суд наголошує на тому, що під поняття "відтворення" підпадає кожна (окрема) із зазначених у ній дій, тобто як виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, так і їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній, оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер), а також обидві ці дії, вчинені разом. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 910/2333/16 та від 14.05.2020 у справі № 58/505.
Частиною другою статті 42 Закону № 3792-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети (частина четверта статті 42 названого Закону в тій же редакції).
Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв (частина п`ята статті 42 названого Закону в тій же редакції).
Згідно з частиною сьомою статті 42 названого Закону (в тій же редакції) зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.
Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (далі - Порядок), затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за № 1153/8474.
Так, відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 992), перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.
Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 193 ГПК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.