ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа №240/18182/22
адміністративне провадження № К/990/15654/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/18182/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023, ухвалену у складі колегії суддів: головуючої судді Білої Л.М., суддів: Гонтарука В.М., Матохнюка Д.Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати з 19.07.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.12.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати відповідача провести з 19.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відповідач протиправно не нараховує та не виплачує йому як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, доплату (підвищення) до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2022 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.04.2023 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII;
зобов`язав ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 19.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
4. 24.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційної скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі № 240/18182/22 за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині залишити її без змін, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Верховний Суд ухвалою від 10.05.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною вище касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивача ГУ ПФУ просить частково задовольнити цю касаційну скаргу, скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебуває на обліку у відповідача, не працює.
З 01.01.2015 виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону №796-XII було припинено, у зв`язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІ Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено.
17.07.2018 рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни було визнано неконституційними, у зв`язку з чим, з метою реалізації свого права на отримання вказаного щомісячного підвищення до пенсії, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом від 04.08.2022 № 20502-20760/І-02/8-0600/22 ГУ ПФУ відмовило позивачу у призначенні та виплаті доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з мотивів того що положення статті 39 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII) передбачають доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий Закон неконституційним не визнано, наведена правова норма не передбачає та не надає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
ОСОБА_1, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не має статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а отже незважаючи на те, що він хоча і є непрацюючим пенсіонером та проживає на території радіоактивного забруднення, однак не належить до категорії собі, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він не має права на отримання компенсації у вигляді підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII.
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що оскільки позивач є непрацюючим пенсіонером та проживає на території, яка належить до зони гарантованого добровільного відселення, то відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, він має право на щомісячне отримання підвищення до його пенсії. При цьому суд апеляційної інстанції, вказав на те, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлюється із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати, оскільки остання після набрання чинності Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII) не застосовується як розрахункова величина для визначення виплат.
До того ж суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність документа, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС не є обв`язкою обставиною, від якої залежить призначення підвищення до пенсії особі як непрацюючому пенсіонеру, оскільки така соціальна гарантія залежить лише від проживання на території радіоактивного забруднення, оскільки стаття 39 належить до розділу VII Закону № 796-ХІІ, який визначає особливості регулювання праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення та який не вимагає наявності в таких осіб, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, обов`язкового статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з огляду на те, що визначальним в цьому випадку є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга позивача обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не визнав її типовою справою та не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 щодо визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, який дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
12. У справі, яка розглядається предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати з 19.07.2022 підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015.
13. Колегією суддів встановлено, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала спори з подібними правовідносинами як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції та в касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
14. Так, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019, ухвалене у зразковій справі № 240/4937/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відновлення дії статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, яка діяла до виключення цієї статті із Закону № 796-XII Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №987-VIII, яким було включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту: "Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
15. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 (Пз/9901/55/18), дійшла до висновку про те, що позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, а також визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
б) позивач є непрацюючим пенсіонером;
в) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;
г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ.