ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа №240/25355/22
адміністративне провадження № К/990/33692/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/25355/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е.С., суддів: Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 08.10.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати їй із 21.05.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.12.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати ГУ ПФУ здійснити їй із 21.05.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відповідач протиправно не нараховує та не виплачує їй як непрацюючій пенсіонерці, проживаючій в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, доплату (підвищення) до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 16.01.2023 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 21.05.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII;
зобов`язав ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату з 21.05.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, з урахуванням висновків суду у цій справі.
у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.09.2023 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 21.05.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII;
зобов`язав ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 21.05.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
4. 04.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційної скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 у справі №240/25355/22 за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), змінити оскаржувану постанову, вказавши в абзаці п`ятому її резолютивної частини словосполучення "мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік" замість словосполучення "прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року".
5. Верховний Суд ухвалою від 30.10.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною вище касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивачки ГУ ПФУ просить частково задовольнити цю касаційну скаргу, скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачка є непрацюючою пенсіонеркою, проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
З 01.01.2015 виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону №796-XII було припинено у зв`язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІ Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено.
17.07.2018 рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни було визнано неконституційними, у зв`язку з чим позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила повідомити її, чи відновлено виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII.
На своє звернення до відповідача щодо призначення та виплати їй доплати до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, позивачка отримала відмову ГУ ПФУ, висловлену в листі від 26.07.2022 № 18782-17546/Д-02/8-0600/22, яка мотивована тим, що положення статті 39 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII) передбачають доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Оскільки такий Закон неконституційним не визнано, наведена правова норма не передбачає та не надає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи, дійшов висновку, що згідно із рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 особа, яка проживає на території радіоактивного забруднення, має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії, у розмірі та на умовах, встановлених Законом №796-XII, а відмова відповідача з підстав відсутності у громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення, права на виплату такого підвищення до пенсі, є протиправною.
При цьому суд першої інстанції вказав на те, що позивачка не відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист яких спрямовані положення Закону №796-ХІІ, проте відповідач, при розгляді її заяви не досліджував наведені обставини та подані нею документи, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії як непрацюючої пенсіонерки, яка проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України № 796-ХІІ, розмір якого визначається із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати, оскільки остання після набрання чинності Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII) не застосовується як розрахункова величина для визначення виплат.
При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що положення статті 39 Закону №796-XII не ставлять у залежність право особи на підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення, від наявності/відсутності в неї посвідчення, що підтверджує віднесення останньої до осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Цей Закон спрямований на регулювання правового становища широкого кола громадян, не всі з яких мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Право на отримання підвищення до пенсії гарантується непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга позивачки обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не визнав її типовою справою та не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 щодо визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, який дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
11. У відзиві на касаційну скаргу позивачки ГУ ПФУ просить частково задовільнити її, скасувати оскаржуване ОСОБА_1 судове рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки після 01.01.2016 редакцією статті 39 Закону № 796-ХІІ не передбачено право на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на те, що право на таку доплату мають громадяни, які працюють у цій зоні, при цьому у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. До того ж територіальний орган Пенсійного фонду України вказує на те, що з 01.01.2017 - набрання чинності Законом № 1774-VIII не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги позивачки, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
13. У справі, яка розглядається предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати з 21.05.2022 підвищення до пенсії позивачці як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015.
14. Колегією суддів встановлено, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала спори з подібними правовідносинами як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції та в касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
15. Так, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019, ухвалене у зразковій справі № 240/4937/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відновлення дії статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, яка діяла до виключення цієї статті із Закону № 796-XII Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 04.02.2016 №987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким було включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту: "Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість діяльності держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.
Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.