ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа №640/15612/22
адміністративне провадження № К/990/7745/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 (постановлену суддею Літвіновою А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 (ухвалену у складі: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів: Аліменка В.О., Черпіцької Л.Т.) у справі №640/15612/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в частині,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 16.09.2022 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-245472-17 в частині нарахованої їй до сплати за період з січня по липень 2018 року недоїмки в сумі 5 733,42 грн., й водночас порушила питання про поновлення пропущеного шестимісячного строку звернення до суду із такою позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 вказаний позов залишено без руху на підставі частини першої статті 123 зазначеного Кодексу та було запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду.
Надалі ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023, позовну заяву повернуто позивачеві на підставі частини третьої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 й постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування доводів касаційної скарги зазначила, що суди попередніх інстанцій проігнорували те, що більша частина гарантованого процесуальним законодавством строку оскарження рішення контролюючого органу припала саме на період запровадження воєнного стану.
Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У силу приписів пунктів 3 та 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви серед іншого з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, положеннями частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частинами першою - шостою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Як свідчать наявні у справі матеріали та зазначено у касаційній скарзі, про порушення своїх прав та інтересів у зв`язку із прийняттям ГУ ДПС у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-245472-17 ОСОБА_1 дізналася 02.12.2021, а тому суди першої та апеляційної інстанції правильно констатували, що в силу норм частини другої статті 122 КАС України таке рішення контролюючого органу мало бути оскаржено нею у шестимісячний строк, - тобто до 02.06.2022 включно.
За змістом частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно ж до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною першою статті 121 КАС України врегульовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У контексті наведеного Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду. Так само право звернення до суду гарантується суб`єкту владних повноважень, який звертається до суду в інтересах держави та суспільства в цілому або окремої групи осіб.
Водночас, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.