ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2024 року у господарській справі № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) про визнання недійсними протоколу загальних зборів та статуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Обставини справи та ухвалені у ній судові рішення
20. листопада 1991 року рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної ради народних депутатів зареєстровано статут Релігійного об`єднання Українська православна церква у селі Калинівка Житомирського району (код ЄДРПОУ 26092264) (т. 1 а. с. 15-16).
Пунктом 1 розділу 1 статуту Калинівської парафії Житомирської єпархії, затвердженого 24 жовтня 1991 року Житомирською єпархією Української православної церкви, визначено, що Калинівська парафія є релігійним об`єднанням (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української православної церкви, який безпосередньо входить до складу Житомирської єпархії.
Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 статуту парафія здійснює свою діяльність з дотриманням чинного законодавства, статуту Української православної церкви, статуту Житомирської єпархії, а також цього статуту.
Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 розділу 1 статуту парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею, володіє правами юридичної особи у межах, визначених цим статутом, статутом Української православної церкви та статутом Житомирської єпархії.
У пункті 9 статуту Відповідача в редакції 1991 року визначено, що парафіяльні збори складаються з парафіяльних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18 річного віку, які в канонічних питаннях визнають обов`язковість статуту Української православної церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.
Згідно з пунктом 14 розділу 2 статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей.
Відповідно до пунктів 37, 38 розділу 5 статут підлягає реєстрації в державних органах після його затвердження єпархіальним архієреєм Житомирської єпархії Української православної церкви, зміни та доповнення цього статуту можуть вноситись виключно зі згоди єпархіального архієрея.
Указом архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського від 20 листопада 2015 року № 76 настоятелем Свято-Покровського храму с. Калинівка Житомирського районного округу Житомирської єпархії призначено ОСОБА_1
20 січня 2019 року відбулися парафіяльні збори Релігійної організації "Українська Православна Свято-Покровська церква" (код ЄДРПОУ 26092264), оформлені протоколом № 2. На зборах були присутні 28 осіб і прийнято рішення про виключення певних осіб зі списку парафіяльних зборів та включення інших осіб до списку парафіяльних зборів, обрано склад парафіяльної ради, обрано ревізійну комісію релігійної організації та вирішено питання конфесійної належності релігійної організації, а саме: підтверджено належність релігійної організації "Українська Православна Свято-Покровська церква" (код ЄДРПОУ 26092264) Українській православній церкві (далі - УПЦ) та вірність Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському та всієї України. Вказане рішення затверджено керуючим Житомирською єпархією Української православної церкви митрополитом Житомирським та Новоград-Волинським Никодимом.
06 липня 2019 року відбулися загальні збори Релігійної організації "Українська православна Свято-Покровська церква" (код ЄДРПОУ - 26092264), оформлені протоколом № 2. На зборах були присутні 10 осіб.
На цих зборах, зокрема, вирішено: змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної церкви України; змінити офіційне найменування Релігійної громади, визначити таке нове найменування Релігійної громади, а саме: "Релігійна громада Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) село Калинівка Житомирського району Житомирської області"; викласти та прийняти статут релігійної громади в новій редакції; провести реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про релігійну громаду, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В подальшому, 06 вересня 2019 року голова загальних зборів ОСОБА_2 та секретар зборів ОСОБА_3, діючи від імені Української православної Свято-Покровської церкви, звернулися із заявою до Житомирської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної організації в новій редакції.
03 жовтня 2019 року за рішенням голови Житомирської обласної державної адміністрації № 346 зареєстровано статут релігійної організації "Релігійна громада Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) село Калинівка Житомирського району".
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Релігійної громади Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) з позовом про визнання недійсними протоколу № 2 загальних зборів від 06 липня 2019 року та статуту Релігійної організації "Релігійна громада Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) (далі - Релігійна громада, Відповідач) у новій редакції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що загальні збори 06 липня 2019 року були скликані неуповноваженими особами, без повідомлення Позивача - настоятеля Релігійної громади та її дійсних членів, а рішення про зміну підлеглості Релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, внесення відповідних змін до статуту прийнято особами, які не були членами Релігійної громади, оскільки їх не було включено до складу парафіяльних зборів Релігійної громади.
Позивач вважає, що збори були проведені з порушенням процедури, визначеної статутом і Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", внаслідок прийнятих на цих зборах незаконних рішень, що стосувалися статутної діяльності, зареєстровано статут Релігійної громади в новій редакції, тому протокол № 2 від 06 липня 2019 року та нова редакція статуту, прийнята на останніх зборах, мають бути визнані недійсними.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2024 року зазначені судові рішення залишені без змін.
Підстави висловлення окремої думки
Статтею 11 Конституції України закріплено обов`язок Держави сприяти консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
У статті 35 Конституції України встановлено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Здійснення гарантованого Конституцією України права на свободу світогляду і віросповідання не підлягає втручанню з боку держави і обмеженню законом інакше, ніж в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству (частина третя статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").
Стаття 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) також визначає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Такі зобов`язання іноді можуть потребувати вжиття заходів задля забезпечення поваги до свободи релігії. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) неодноразово звертав увагу на необхідність держави бути нейтральною та безсторонньою у цій сфері.
ЄСПЛ у своєму рішенні Religious Community of Jehovahʼs Witnesses of Kryvyi Rihʼs Ternivsky District v. Ukraine, 2019, § 58 виснував, що суд іноді може утриматись від формального вирішення питання про те, чи ситуація має бути розглянута з точки зору "негативних чи позитивних зобов`язань" держави.
Позитивні зобов`язання відповідно до статті 9 Конвенції можуть охоплювати забезпечення ефективних та доступних засобів захисту прав, гарантованих положеннями цієї статті, включаючи як забезпечення нормативно-правової основи судового та примусового механізмів, спрямованих на захист прав особи, так і реалізацію, де це необхідно, конкретних кроків (див. Osmanoglu and Kocabas v. Switzerland, 2017, § 86).
Хоча межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави згідно з Конвенцією не може бути чітко визначена, проте застосовні принципи можна порівняти (див. Izzettin Dogan and Others v. Turkey [GC], 2016, § 96).
Право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об`єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою (див. Metropolitan Church of Bessarabia, §§ 118, 123; Hasan and Chaush v. Bulgaria [GC], no. 30985/96, § 62).
У рішенні Metropolitan Churh of Bessarabia and Others v. Moldova, no. 45701/99, § 118 ЄСПЛ висновував, що одним із засобів користування правом сповідувати певну релігію, особливо для релігійної громади в колективному вимірі цього права, є можливість забезпечити судовий захист громади, її членів та її майна. Таким чином, стаття 9 має розглядатися не тільки у світлі статті 11, а також у світлі статті 6 Конвенції.
Наведені висновки характеризують межі допустимого втручання держави у питання свободи віросповідання у світлі статті 9 Конвенції.
Держава не повинна втручатися у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.
У демократичному суспільстві, в якому в межах однієї популяції співіснують кілька релігій, може виникнути необхідність запровадити обмеження цієї свободи з метою примирення інтересів різних груп та забезпечення поваги до переконань кожного. Проте, здійснюючи свої регулятивні функції в цій сфері та у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями, держава зобов`язана бути нейтральною та неупередженою. Ключовою ціллю тут є збереження плюралізму та забезпечення належного функціонування демократії (рішення ЄСПЛ у справі Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova, §§ 115-116).