П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/187/23
Провадження № 11-45заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зейфман І. М.,
позивача ОСОБА_1,
представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Леошка Д. Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2024 року(судді Жук А. В., Білак М. В., Єресько Л. О., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.) у справі № 990/187/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень у частині та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 "Про затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19" у частині визнання зафіксованого під час складання кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення про складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді (далі - Положення), затвердженого рішенням Комісії від 03 жовтня 2018 року № 211/зп-18, зокрема, кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0095760 (зафіксовано 08 серпня 2019 року) істотним і таким, що має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту, а також виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення відомості про це;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 "Про затвердження декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань та загальних результатів кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19" у частині визнання зафіксованих під час складання кваліфікаційного іспиту порушень Положення, зокрема, кандидатом ОСОБА_1 істотними і такими, що мають наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту, а також виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення відомості про це;
- зобов`язати ВККС встановити результати складання позивачем кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, з урахуванням визнання протиправними зазначених рішень ВККС та продовжити участь позивача в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17.
2. Позов мотивовано тим, що під час виконання 08 серпня 2019 року практичного завдання він у підрозділі "Законодавство" офіційного сайту Верховної Ради України (далі - ВРУ) (zakon.rada.gov.ua), дозволеного до використання Положенням, здійснив пошук постанов Пленуму Вищого адміністративного суду України з питань, що стосувалися виконання практичного завдання. При цьому позивач зауважив, що у системі пошуку законодавства офіційного сайту ВРУ відсутній такий видавник документів, як "Пленум Вищого адміністративного суду України", а тому пошук здійснювався ним за видавником - "Вищий адміністративний суд України", видом нормативно-правового акта - "постанова" та контекстом (назвою) відшукуваних постанов. З переліку виданих на пошуковий запит постанов Вищого адміністративного суду України позивач відкрив посилання, яке містило текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України у судовій справі. Позивач, за його словами, вважав, що в цій ухвалі йдеться про передбачене частиною п`ятою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зупинення дії нормативно-правового акта, вжитого як захід забезпечення позову. ОСОБА_1 наголошує, що ці дії він вчинив відкрито й неприховано, усвідомлюючи, що поряд перебував член Комісії, який добре бачив екран його комп`ютера, що, на його думку, свідчить про відсутність наміру у будь-який спосіб порушувати порядок складення кваліфікаційного іспиту. Крім цього, позивач акцентує увагу на тому, що текст резолютивної частини згаданої ухвали не містив жодної інформації, яка б стосувалася теми практичного завдання, не міг бути використаний та не використовувався ним з метою написання практичного завдання.
3. Водночас представники ВККС склали протокол реєстрації порушень від 08 серпня 2019 року, у якому зафіксовано, що об 11 год 23 хв учасник з індивідуальним кодом 0095760 за допомогою офіційного вебсайту ВРУ відкрив текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 на 2 аркушах. Надалі Комісія прийняла рішення від 26 липня 2023 року № 37/зп-23, яким визнала зафіксоване порушення істотним та кандидата на посаду судді з індивідуальним кодом № 0095760 таким, що не склав кваліфікаційного іспиту. Крім того, ВККС прийняла рішення № 39/зп-23, яким визнала, що зафіксовані під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення є істотними та мають наслідком визнання ОСОБА_1 таким, що не склав кваліфікаційного іспиту.
4. На думку позивача, оскаржувані рішення прийняті відповідачем поза межами передбачених Конституцією та законами України повноважень, оскільки перевірка особистих морально-психологічних якостей кандидата здійснюється під час відбіркового, а не кваліфікаційного іспиту, тобто на етапі, який передує складенню кваліфікаційного іспиту і який ОСОБА_1 успішно подолав. Іншими словами, встановлення відповідності кандидатів на посаду судді критеріям доброчесності не відносяться до завдань кваліфікаційного іспиту. У зв`язку із цим відповідач не мав повноважень стверджувати в оспорюваних рішеннях про наявність у нього обґрунтованого сумніву в питанні доброчесності позивача у зв`язку з констатованими ним істотними порушеннями порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту.
5. ОСОБА_1 зазначив про відсутність правових підстав стверджувати про вчинення ним порушення вимог Положення, оскільки Положенням не передбачено виконання практичного завдання з використанням комп`ютерної техніки. Так, відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV Положення виконання практичного завдання здійснюється у зошиті для виконання практичного завдання відповідно до зошита з практичним завданням. Для виконання практичного завдання учасники забезпечуються тільки зошитом для виконання практичного завдання та зошитом з практичним завданням, у якому передбачені чисті аркуші паперу для власних записів (у разі виконання практичного завдання на паперових носіях). Ба більше, підпунктом 5 пункту 17.1 розділу IV Положення унормовано, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування. Однак Комісією не унормовано порядку використання комп`ютерної техніки, не урегульовано нормативними документами переліку дозволених електронних ресурсів, методу пошуку (за реквізитами, за контекстом тощо) і т. п.
6. Позивач також зауважив, що текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України, відкриття якого ставиться в провину ОСОБА_1, не містив жодної інформації, яка б стосувалася теми практичного завдання, не міг бути використаний та не використовувався ОСОБА_1 з метою написання практичного завдання. При цьому вказані дії здійснювалися ОСОБА_1 відкрито й неприховано, в присутності уповноваженого представника Комісії, який стояв позаду ОСОБА_1 і якомубуло добре видно екран ноутбука, на якому виконувалося практичне завдання, що свідчить про відсутність наміру в будь-який спосіб порушувати порядок складення кваліфікаційного іспиту.
7. На переконання позивача, ВККС розглянула вказане питання не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд питання щодо нього, внаслідок чого позивач не зміг скористатися своїми правами як учасник засідання. Водночас на відповідному засіданні Комісія не досліджувала аудіо- та відеозапису кваліфікаційного іспиту, інформації про пошукові запити, тексту резолютивної частини ухвали, також не було оголошено письмових пояснень ОСОБА_1 . Крім того, ВККС мала здійснити розгляд цього питання у складі палати, а не в пленарному складі.
8. Крім того, ухвалення ВККС рішення про визнання особи такою, що не склала іспиту у зв`язку з визнанням допущеного порушення істотним, за межами визначених частиною шостою статті 78 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) строків є незаконним.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 24 січня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
10. Судове рішення мотивовано тим, що:
- закріплені правовими нормами правила щодо переліку актів, які можна використовувати, а також заборони використання всіх інших джерел, є чіткими, зрозумілими та не допускають їх неоднозначного розуміння;
- у розглядуваному випадку факт відкриття позивачем під час виконання анонімного письмового практичного завдання тексту резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14, тобто забороненого джерела, підтверджується наявними у справі доказами, належним чином зафіксовано працівником ВККС і позивачем не оскаржується;
- порушень порядку розгляду, які б надавали суду підстави для визнання оспорюваних рішень незаконними колегією суддів не встановлено;
- ВККС прийняла оскаржувані рішення стосовно позивача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і підстав для їх скасування судом не встановлено.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
11. Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що: суд безпідставно визнав встановленими обставини, що мають значення для справи; допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого зазначене рішення суду не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованими та не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України.
12. На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно ототожнено поняття "отримання доступу" та "використання", внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що відкриття недозволеного нормативно-правового акта підпадає під заборонені Положенням дії і становить порушення порядку складення іспиту.
13. ОСОБА_1 зазначив, що у статті 93 Закону № 1402-VIII, яка визначає повноваження ВККС, відсутні правомочності Комісії щодо встановлення додаткових підстав для визнання осіб такими, що не склали іспит, у тому числі й унаслідок будь-яких порушень порядку складання іспиту. Такі повноваження Комісії не надано й іншими законами. Водночас Комісією затверджено Положення, згідно з підпунктом 5 пункту 12 розділу VIякого особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним. На переконання скаржника, суд першої інстанції помилково застосував норми Положення, які суперечать приписам Закону № 1402-VIII, оскільки повинен був застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
14. Скаржник указав, що колегія суддів дійшла помилкового висновку про те, що розгляд питання щодо позивача відбувся в межах визначеної законодавством процедури, оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд указаного питання, відповідна інформація не була опублікована на офіційному вебсайті ВККС, внаслідок чого позивач не зміг скористатися своїми правами як учасник засідання. Крім того, ВККС мала здійснити розгляд цього питання у складі палати, а не в пленарному складі.
15. На переконання скаржника, суд першої інстанції помилково виснував, що частина шоста статті 78 Закону № 1402-VIII не встановлює строків для прийняття Комісією рішень у межах її повноважень. Свою позицію ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до вказаної норми результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років з дня складання іспиту. Визнання ж особи такою, що не склала іспиту, відповідно до розділу VIПоложення є одним із видів результатів кваліфікаційного іспиту. Таким чином, оскільки іспит було складено 08 серпня 2019 року, а результати іспиту визначені 26 липня 2023 року, тобто за межами вказаного строку, не є дійсним результат кваліфікаційного іспиту, що призводить до недійсності самого рішення. Отже, позивач вважає, що ухвалення ВККС рішення про визнання особи такою, що не склала іспиту у зв`язку з визнанням допущеного порушення істотним, за межами визначених частиною шостою статті 78 Закону № 1402-VIII строків є незаконним. При цьому норми Положення не визначають критеріїв, які б надавали можливість чітко кваліфікувати порушення порядку складання іспиту як істотне.
16. ОСОБА_1 також зазначив, що оскаржувані рішення Комісії не містять мотивованих висновків про те, у зв`язку із чим ненавмисне та випадкове відкриття кандидатом на посаду судді забороненого джерела інформації, відомості з якого жодним чином не використовувалися при складанні іспиту, є істотним порушенням, тобто вагомим настільки, щоб це безумовно мало наслідком дискваліфікацію кандидата.
17. Крім того, скаржник зауважив, що порушення, яких на думку Комісії, припустилися кандидати, є неоднаковими за ступенем вини, характером вчинення, обставинами тощо. Зокрема, не можна ставити в один ряд порушення, яке нібито вчинене кандидатом з індивідуальним кодом 0015615 (використано Кодекс України про адміністративні правопорушення, що містив вклейки зі сторінками текстів судових рішень за результатами розгляду модельних судових справ, включених до бази практичних завдань), та порушення, яке, на думку Комісії, вчинив позивач. ОСОБА_1 вважає, що, застосувавши єдиний підхід до всіх дев`ятьох кандидатів без належного з`ясування обставин можливих порушень, Комісія не тільки порушила зазначену у статті 2 КАС України вимогу діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), але й вимоги діяти з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
18. Скаржник також послався на те, що Комісією не було вжито заходів для усунення протиріч між умовами проведення іспиту, визначеними рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 і зазначеними в оголошенні, та з умовами складення кваліфікаційного іспиту, зазначеними в Положенні. Не унормовано порядку використання комп`ютерної техніки, не урегульовано нормативними документами переліку дозволених електронних ресурсів, методів пошуку (за реквізитами, за контекстом тощо) і т. п., що свідчить про неналежну якість закону, який регулює проведення кваліфікаційного іспиту, та відповідальним за яку, на думку позивача, є відповідач.
19. ОСОБА_1 вважає, що судом не надано правової оцінки допущених при винесенні оскаржуваних рішень порушень Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент, у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), який згідно з пунктом 6-1 частини першої статті 93, частини одинадцятої статті 98 Закону № 1402-VIII регулює процедурні питання діяльності та визначає порядок роботи Комісії в межах, встановлених цим Законом. Поза увагою суду також залишився аргумент позивача про незаконність оскаржуваних рішень ВККС через їх прийняття за межами визначених частиною шостою статті 78 Закону № 1402-VIII строків.
20. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
21. Водночас скаржник зазначив, що позовна заява не містить вимог про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 в частині затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 4, а саме зазначення у № з/п 96 навпроти прізвища, імені, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту "не складено"; затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 5, а саме зазначення у № з/п 84 навпроти прізвища, ім`я, по батькові - ОСОБА_1 результату іспиту - "не складено". У суді першої інстанції позивачем було заявлено усне клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі положень частини другої статті 9 КАС України. Отже, у випадку задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень буде неможливим без визнання протиправним і скасування рішень Комісії від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 у вказаній частині.
Позиція інших учасників справи
22. 29 березня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив, у якому Комісія зазначила, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
23. ВККС указала, що під час складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 вчинено порушення Положення, яке, з огляду на загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, які є нормативно-етичним підґрунтям правил зобов`язань та заборон, що застосовуються до учасників кваліфікаційного іспиту, є проявом якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та негативно впливають на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу та ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності позивача. Отже, Комісія, діючи в межах, порядку та у спосіб, визначений Законом та Положенням, використовуючи свої повноваження виключно з метою, з якою це повноваження надано, зокрема, для затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та розгляду протоколу порушень порядку складення іспиту, врахувавши всі обставини, які мали значення для прийняття вказаного рішення, та з дотриманням положень статті 2 КАС України, дійшла висновку про істотність вказаного порушення, що відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення є безумовною підставою для припинення участі ОСОБА_1 у кваліфікаційному іспиті та визнання його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту. При цьому, на переконання ВККС, указаним обставинам повно та всебічно надано оцінку Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
24. Комісія вважає, що посилання позивача на те, що судом першої інстанції безпідставно ототожнено поняття "отримання доступу" та "використання", у зв`язку із чим помилково зазначено, що відкриття недозволеного нормативно-правового акта підпадає під заборонені Положенням дії і становить порушення порядку складення іспиту, є помилковими та мають вибірковий характер, оскільки в рішенні суду першої інстанції вказано, що у розумінні підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу VI Положення відкриття учасником іспиту забороненого джерела підпадає під заборону, встановленою нормою. Крім того, у 73 пункті рішення відсутні посилання на поняття "отримання доступу".
25. На думку відповідача, твердження ОСОБА_1 щодо перевищення Комісією своїх повноважень є безпідставними з огляду на те, що позивач визнаний таким, що не склав кваліфікаційного іспиту саме у зв`язку з порушення порядку складення іспиту, визначеного Положенням, підстави ж для застосування положень частини п`ятої статті 78 Закону № 1402-VIII відсутні.
26. Ураховуючи, що Положенням унормовано порядок визначення результатів кваліфікаційного іспиту, в якому зазначено, що результати іспиту затверджуються Комісією, тобто вказане питання стосується всього складу Комісії, а Положення не містить обов`язку Комісії щодо виклику на засідання осіб, щодо яких складено протокол реєстрації порушень правил вказаного іспиту, твердження позивача щодо прийняття рішення Комісії не у спосіб, передбачений Законом, є хибними.
27. Крім того, твердження позивача щодо ухвалення Комісією рішень поза межами визначених частиною шостою статті 78 Закону № 1402-VIII строків є помилковим, оскільки зазначена правова норма не встановлює строків для прийняття Комісією рішень у межах її повноважень.
28. У зв`язку з викладеним ВККС просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишити без змін.
Рух апеляційної скарги
29. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 березня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 04 квітня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на підставі статті 310 КАС України.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
30. Рішенням ВККС України від 24 червня 2019 року № 107/зп-19 призначено кваліфікаційний іспит у межах процедури добору на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та визначено черговість етапів його проведення. Цим же рішенням позивача в числі 370 кандидатів допущено до складення іспиту на посаду судді та визначено графік проведення іспиту згідно з додатком 1. Установлено, що виконання практичного завдання здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки.
31. 08 серпня 2019 року позивач взяв участь у виконанні анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду в межах кваліфікаційного іспиту. Код учасника іспиту - 0095760.
32. Того ж дня уповноважені представники ВККС склали протокол реєстрації порушень від 08 серпня 2019 року, у якому зафіксовано, що об 11 год 23 хв учасник з індивідуальним кодом 0095760 за допомогою офіційного вебсайту ВРУ відкрив текст резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 на 2 аркушах. Зазначені обставини підтверджуються також відповідним відеозаписом, долученим до протоколу. Указано, що відповідно до підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 Положення кандидату на посаду судді забороняється використання під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 вказаного Положення. До протоколу долучено відповідні додатки: роздруківку резолютивної частини ухвали на 2 аркушах, диск із записом та надані учасником письмові пояснення щодо порушення.
33. Позивач у своїх письмових поясненнях щодо установлених у протоколі фактів, зазначив, що під час складення кваліфікаційного іспиту на посаду судді місцевого адміністративного суду 08 серпня 2019 року близько 11 години він на офіційному сайті ВРУ в розділі "Законодавство" здійснив пошук постанов Вищого адміністративного суду України, використання яких дозволено при виконанні анонімного письмового завдання. Серед цих актів виявилася й ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № К/800/33163/14 (вступна та резолютивна частини). Пояснив, що цю ухвалу відкрив випадково і неумисно. Надалі уповноважений працівник ВККС, який перебував поруч, підійшов та повідомив, що відкривати судове рішення не можна, на що позивач відповів, що зробив це випадково, маючи на меті відкрити дозволений нормативний акт, що знаходився на рядок нижче в переліку документів, і використовувати судове рішення він наміру не мав. Також у поясненнях позивач указав на те, що зазначена ухвала не містить будь-якої інформації, яку можна було б використати під час виконання практичного завдання. Стверджував, що зазначене відбулося внаслідок прикрого випадку, на користь чого свідчить та обставина, що у цей момент поруч перебував працівник комісії, який стежив за діями позивача, до того ж він усвідомлював, що ведеться відеозапис. Просив розцінити цей інцидент як прикру випадковість та ненавмисні дії, які жодним чином не вплинули на хід та результати виконання анонімного письмового практичного завдання під час кваліфікаційного іспиту.
34. Того ж дня протокол реєстрації порушень з додатками запаковано у сейф-пакет № 09 09 17, про що складено акт закриття сейф-пакета з матеріалами іспиту.
35. 26 липня 2023 року Комісія ухвалила рішення № 37/зп-23, пунктом 1 якого визнала, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом № 0095760 (зафіксовано 08 серпня 2019 року) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту.
36. Обґрунтовуючи таку позицію, Комісія зазначила, що аналіз конституційних та законодавчих положень, які регламентують порядок добору кандидатів на посаду судді, дозволяє дійти висновку, що це складний, поетапний, тривалий процес відбору та призначення високопрофесійних та доброчесних (високоморальних, гідних) кандидатів на посаду судді.
Добір неможливо провести без дотримання загальних засад. При цьому принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості тощо. Керуючись зазначеними засадничими положеннями, Комісія має безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті моральні якості кандидата.
Авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Важливо, щоб кандидат на посаду судді не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може поставити під сумнів його відповідність вимогам, визначеним у статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIII.
Нормативно-етичним підґрунтям зобов`язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. Отже, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил є проявом тих якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та мають негативний вплив на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.
Дослідивши, зокрема, протокол реєстрації порушень з долученими до нього додатками та поясненнями кандидата, члени Комісії дійшли згоди, що зазначені вище порушення є істотними, що є безумовною підставою для припинення його участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення.
Ураховуючи ці обставини, Комісія указала, що припиняє участь, зокрема, кандидата на посаду судді з індивідуальним кодом 0095760 в іспиті та визнає його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту.
37. Цим же рішенням (пункти 2, 3, 4 рішення № 37/зп-23) затверджено кодовані результати виконаних кандидатами анонімних письмових практичних завдань за відповідними спеціалізаціями під час кваліфікаційного іспиту. Згідно з додатками 1, 2, 3 до цього рішення зі 120 можливих балів позивач набрав: зі спеціалізації місцевого загального суду - 97,5 бала, зі спеціалізації місцевого адміністративного суду - 81,5 бала, зі спеціалізації місцевого господарського суду - 64,5 бала.
38. Також 26 липня 2023 року ВККС ухвалила рішення № 39/зп-23, пунктом 1 якого визнала, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення, зокрема, кандидатом ОСОБА_1 є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційного іспиту.
У мотивувальній частині цього рішення Комісія зазначила, що мінімально допустимий бал іспиту за однією спеціалізацією - 157,5. Водночас ВККС указала, що згідно з пунктом 12 розділу VI Положення особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі: 1) набрання менше 75 % максимально можливого бала за складення першого етапу іспиту (тестування); 2) ненабрання мінімальної кількості балів, визначених пунктом 11 цього розділу; 3) неявки на один або більше етапів іспиту; 4) відмови від складення одного або більше етапів іспиту; 5) допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.
39. Цим же рішенням (пункти 2, 3, 4 рішення № 39/зп-23) затверджено декодовані результати виконаних кандидатами під час кваліфікаційного іспиту анонімних письмових практичних завдань за відповідними спеціалізаціями, а також (пункти 5, 6, 7 рішення № 39/зп-23) загальні результати кваліфікаційного іспиту. Згідно з додатками 4, 5, 6 до цього рішення у графі "результат іспиту" щодо позивача зазначено, що за результатами кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду він набрав загалом 184,123 бала, зі спеціалізації місцевого адміністративного суду - 168,125 бала, зі спеціалізації місцевого господарського суду - 151,125 бала, однак у графі "результат" за кожною із цих спеціалізацій зазначено "не складено".
40. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.