ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 456/624/17
провадження № 51-7563 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140130002648, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. В. Стинава Стрийського району Львівської області та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та на підставі ч. 1 ст. 373, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім того, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року постановлено викладені в ній обставини довести до відома керівників Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, Стрийської окружної прокуратури, ГУ НП у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора для вжиття заходів реагування щодо недопущення порушення вимог кримінального процесуального законодавства, усунення подібних порушень в майбутньому, а також притягнення винних осіб до відповідальності.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та окрему ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року залишено без змін.
Органом досудового розслідуванняОСОБА_7 обвинувачувалась в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчинених при перевищенні меж необхідної оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, за таких обставин.
Так, ОСОБА_7, 20 грудня 2016 року приблизно о 20 год, перебуваючи у приміщенні коридору житлового будинку АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_8, який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в цей час зайшов до вказаного будинку, тримаючи в одній руці дерев`яну палицю, а в іншій - кухонний ніж, вдарив ОСОБА_7 палицею по спині, а остання, захищаючись від його активного нападу, сприймаючи реально від ОСОБА_8 загрозу для свого здоров`я та своїх малолітніх дітей, які в цей час перебували в будинку, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, перевищуючи межі необхідної оборони, взяла в руки дерев`яну швабру та почала завдати нею ударів потерпілому в області рук та тулуба, намагаючись прогнати з будинку. В подальшому, ОСОБА_7 кинула швабру та взяла в руки дерев`яне поліно, яким продовжила завдавати ударів ОСОБА_8 по руках, спині і голові.
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_8 численних тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку експерта відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки в момент заподіяння, та від яких останній 26 грудня 2016 року помер в реанімаційному відділені Стрийської ЦРЛ.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про залишення без зміни рішення місцевого суду щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 ККУкраїни.Крім того, зазначає про істотні порушення кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, а саме статей 412, 419 КПК України, оскільки ним не надано належних та обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора. Також, на думку прокурора, висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, вважає прокурор, в даному кримінальному провадженні надано перевагу одним доказам та відхилено інші. Стверджує, що суд апеляційної інстанції без перевірки обставин доказами, визнав факт незаконного впливу ОСОБА_9 на ОСОБА_7 та безпосередніх свідків у кримінальному провадженні, що є суперечливим. Вважає, що судом першої інстанції не всі докази були досліджені, а апеляційним суд це порушення не перевірено належним чином. Крім того, стверджує, що постановлена в даному кримінальному провадженні судом першої інстанції окрема ухвала, яка звертає увагу державних органів на встановлені по справі порушення закону, взагалі не передбачена чинним КПК України.
Прокурор під час касаційного розгляду підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6, вважав за необхідне касаційну скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також встановлення достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.