ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 686/16468/23
провадження № 51-458 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023243000001595, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд повністю приєднав до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року та за сукупністю вироків призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців.
Суд залишив щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Також суд зарахував ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 02 червня 2023 року до набрання вироком законної сили.
Крім того, суд розподілив процесуальні витрати і вирішив долю речових доказів.
Хмельницький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 09 січня 2024 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, на підставі ст. 71 КК України частково приєднав до цього покарання невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року і за сукупністю вироків призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, діючи повторно, в умовах воєнного стану, перебуваючи в м. Хмельницькому, вчинив ряд крадіжок, а саме: 30 квітня, 01 та 13 травня 2023 року, перебуваючи у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_4), таємно викрав із торговельної полиці парфуми (всього три одиниці) загальною вартістю 2261,33 грн, заподіявши ФОП ОСОБА_7 матеріальної шкоди в зазначеному розмірі; 02 травня 2023 року, перебуваючи у приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_3) таємно викрав із торговельної полиці парфуми вартістю 346,33 грн, заподіявши ФОП ОСОБА_8 матеріальної шкоди в зазначеному розмірі; 14 травня 2023 року, перебуваючи у приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3" ( АДРЕСА_2 ) таємно викрав із торговельної полиці два креми для обличчя загальною вартістю 837,73 грн, заподіявши ФОП ОСОБА_9 матеріальної шкоди в зазначеному розмірі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати щодо нього положення ст. 69 КК України. Вважає, що під час призначення покарання цей суд, усупереч положенням ст. 65 КК України, повною мірою не врахував стану його здоров`я, а також визнання вини, щирого розкаяння, повного відшкодування потерпілим заподіяної шкоди та сприяння розкриттю злочинів. З огляду на ці обставини засуджений вважає безпідставним висновок апеляційного суду про антисоціальну та кримінальну спрямованість його особи.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на зазначених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 просив залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 без зміни як законний, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі не оспорює доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій, проте твердить про невідповідність призначеного покарання тяжкості цього кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Однак його доводи є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.
Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Таким чином приписи закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Суворо індивідуальний підхід під час призначення покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили злочини.
Тобто, залежно від конкретних обставин справи, особи винного, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду за апеляційними скаргами прокурора щодо м`якості призначеного засудженому покарання за вчинене кримінальне правопорушення та ОСОБА_6 щодо суворості цього покарання, дотримався вимог статей 50, 65 КК України.