ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 753/14186/20
провадження № 51-4050 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020100020003818 від 27 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_6 було визнано винуватою у тому, що вона 27 липня 2020 року приблизно о 09 год 25 хв, перебуваючи в торгівельному залі магазину "Коло", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 38, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ "АРІТЕЙЛ", вирішила повторно, таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно взяла з полиць вказаного магазину майно, що належить ТОВ "АРІТЕЙЛ", а саме: пляшку алкогольного напою "OAKHEART ORIGINAL" об`ємом 0,5 л, вартістю 225 грн 48 коп та сховала її собі під верхній одяг в який була одягнута. Однак, в цей час була помічена працівником магазину "Коло" ОСОБА_9, який перебував неподалік та помітив дії останньої та попросив повернути викрадене майно на полицю. Однак, ОСОБА_6, направилась до виходу з магазину "Коло", не розрахувавшись за товар. ОСОБА_9, почав кричати, щоб остання зупинилась.
ОСОБА_8 усвідомлюючи, що була викритою, продовжила свої злочинні дії направлені на заволодіння зазначеним майном та почала швидко йти з місця вчинення злочину разом з майном, яке знаходиться на балансі ТОВ "АРІТЕЙЛ", однак через декілька метрів була зупиненою працівником магазину "Коло" ОСОБА_9 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїх касаційних скаргах засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, а також на постанову Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 636/687/15 к, просять змінити вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 в частині призначення покарання, на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 роки.
Так, посилаючись на ч. 2 ст. 66 КК, відповідно до якої, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, вказують, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Разом з тим, зазначають, що судом першої інстанції хоча і враховано, проте не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6 перебувала у стані вагітності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, визнала свою вину, щиро розкаялась у вчиненому та активно сприяла розкриттю злочину, що, на їх думку, свідчить про наявність у засудженої критичного ставлення до своїх дій та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Крім цього, вказують, що суд першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону прийняв до уваги як пом`якшуючу обставину лише перебування ОСОБА_6 у стані вагітності, а суд апеляційної інстанції обмежився лише загальним посиланням на таке.
За таких обставин, вважають, що покарання у виді реального позбавлення волі не може вважатися співмірним протиправному діянню та зважаючи на конкретні обставини справи є явно несправедливим.
На їх думку, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу засудженої, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, наявні підстави для висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та необхідність застосування до неї положень ст. 75 КК.
Вважають, що таке покарання буде співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення засудженої, попередження вчинення нею нових злочинів, а також достатнім для того, щоб остання довела своє виправлення.
На обґрунтування своїх вимог засуджена та захисник також посилаються на те, що судами попередніх інстанцій порушено такі загальні засади як доступ до правосуддя та забезпечення права на захист.
Зокрема, зазначають, що:
- в суді першої інстанції не було призначено захисника;
- не запрошено захисника на розгляд в суд апеляційної інстанції.
При цьому, звертають увагу на те, що оскільки суд апеляційної інстанції не викликав обвинувачену, а відтак не зміг дослідити той факт, що остання вже народила та самостійно виховує дворічну дитину.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 уточнили вимоги поданих касаційних скарг та просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції;
- прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг захисника та засудженої, просив вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подані касаційні скарги - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ч. 2 ст. 433 КПК).
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За змістом норм ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У своїх касаційних скаргах засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 стверджують, що в суді першої інстанції не було призначено захисника.
Однак, з такими доводами колегія суддів не погоджується, оскільки засуджена та її захисник не зазначають, яку норму КПК, з огляду на те, що участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов`язковою, порушено судом першої інстанції, при цьому, зі змісту касаційних скарг не вбачається, що ОСОБА_6 заявляла таке клопотання в ході судового розгляду в місцевому суді та їй було відмовлено в його задоволенні.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг в цій частині.
Водночас, доводи касаційних скарг, які стосуються проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченої, заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, окрім інших, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.