ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 576/1992/20
провадження № 51-5805км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200070000363, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 квітня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту його затримання.
Вирішено питання щодо долі речових доказів, процесуальних витрат та цивільного позову.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 15 травня 2020 року в період часу з 00:14 до 02:40, діючи умисно, прийшов до стоянки між будинком АДРЕСА_2, де незаконно заволодів належним потерпілому ОСОБА_8 автомобілем марки ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 76 030 гривень, а саме шляхом використання невстановленого предмета, невстановленим способом відчинив транспортний засіб, запустив двигун і поїхав на ньому з місця скоєння злочину.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, сторона захисту стверджує, що апеляційний перегляд вироку проведено без обвинуваченого ОСОБА_7, який належним чином не був повідомлений про дату та час судового засідання і участь якого була обов`язкова.
Крім того, на думку захисника ОСОБА_6, апеляційний суд залишив без уваги клопотання про повторне дослідження обставин цього кримінального провадження, порушив принцип безпосередності дослідження доказів та формально погодився із рішенням суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у інкримінованому злочині.
Також сторона захисту вважає, що невизнання ОСОБА_7 вини у скоєному злочині не позбавляло суд можливості застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
На касаційну скаргу сторони захисту прокурор подав письмові заперечення, в яких вказує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримав доводи касаційної скарги сторони захисту та просив скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, усупереч твердженням захисника ухвала апеляційного суду про залишення без зміни обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9, в якій порушувалося питання стосовно незаконності вироку суду щодо ОСОБА_7 у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильною оцінкою доказів, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив оскаржуване рішення без зміни.
Так, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що висновки місцевого суду про те, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, є достатньо вмотивованими і ґрунтуються на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження відповідно до вимог ст. 94 КПК України та у своїй сукупності отримали належну оцінку.
Зокрема, суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що версія обвинуваченого, за якою він не причетний до викрадення транспортного засобу потерпілого ОСОБА_8 і в ту ніч перебував тільки за кермом власної автівки ВАЗ 2110 свого підтвердження не знайшла, а доводи про неналежність та недопустимість доказів є безпідставними. З позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Суд навів переконливі аргументи на обґрунтування цього висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги сторони захисту такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, виходячи з наступного.
Постановляючи вирок, місцевий суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8, який повідомив суду, що 15 травня 2020 року у м. Глухів Сумської області було викрадено його автомобіль ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1, який у той же день виявили працівники поліції біля с. Баничі; показання свідка ОСОБА_10, згідно з якими вночі після 00:00 15 травня 2020 року бачив на парковці транспортний засіб ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1, біля якого було двоє осіб (один з них - ОСОБА_7 ), які сіли в авто і поїхали; показання свідка ОСОБА_11, яка розповіла, що бачила як о 07:00 15 травня 2020 року ОСОБА_7 приїжджав на автомобілі потерпілого у с. Будище; показання свідка ОСОБА_12, який пояснив, що 15 травня 2020 року ОСОБА_7 просив підтвердити алібі про те, що напередодні вони у двох на його автомобілі їздили у с. Баничі.
Поміж зазначеного, місцевий суд послався й на ряд письмових доказів, зокрема: дані протоколу огляду місця події від 15 травня 2020 року, яким зафіксовано місце, де стояв припаркований автомобіль потерпілого; дані протоколу огляду місця події від 15 травня 2020 року, відповідно до яких на місцевості біля с. Баничі було виявлено автомобіль марки ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 ; дані висновку експерта від 29 травня 2020 року № 19/119/11/2-120е про ринкову вартість автомобіля ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 ; дані протоколів пред`явлення для впізнання за фотознімками від 18 травня 2020 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка керувала автомобілем потерпілого, та сам автомобіль - ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1, що було викрадено; дані протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 18 травня 2020 року, у ході якого свідок ОСОБА_13 за фотознімкам впізнав автомобіль потерпілого марки ВАЗ, який обвинувачений ОСОБА_7 просив витягнути з багнюки; дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 червня 2020 року, у ході якого свідок ОСОБА_10 за фотознімками впізнав ОСОБА_7 як особу, яка вночі 15 травня 2020 року сідала за кермо автомобіля ВАЗ 21104 на місці викрадення транспортного засобу; дані протоколу огляду компакт диску з фотознімками з камери відеоспостереження, розміщеної в АДРЕСА_3, на яких зафіксовано одночасний рух автомобілів ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1, потерпілого та ВАЗ 2110, д.н.з. НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_7 ; дані довідки про аналіз телефонних з`єднань номера мобільного телефону обвинуваченого, згідно з якою встановлено, що відбувалися з`єднання з номером мобільного телефону обвинуваченого по базовим станціям розміщеним в районі вчинення кримінального правопорушення, а також на виїзді з м. Глухова, а в подальшому в районі с. Кочерги та с. Перемога, поблизу яких був виявлений автомобіль потерпілого.