ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 754/6904/22
провадження № 51-7163 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022100030001327 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мала Снітинка Фастівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 3180,65 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що 29 червня 2022 року, приблизно о 16:00, у ОСОБА_7 під час вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_8 у лісосмузі по АДРЕСА_2, виник конфлікт з останнім та умисел на заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів, із метою подолання волі потерпілого до опору, наніс ОСОБА_8 п`ять ударів кулаками в обличчя та почав душити за шию, від чого останній впав на землю.
Після цього ОСОБА_7 наніс удар обухом сокири в живіт потерпілого, чотири удари кулаками по голові та удар ногою по тулубу останнього, застосувавши тим самим фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, та спричинив йому легкі тілесні ушкодження.
Після подолання опору ОСОБА_8, обвинувачений забрав з рук потерпілого мобільний телефон "Xiaomi Redmi 9T 6/128 GB" та зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 3180,65 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч. 2 ст. 186 КК України, призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та звільнити від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а також зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілого, до 5 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом не доведено наявність корисливого мотиву та мети скоєння злочину, а тому кваліфікація дій його підзахисного є неправильною, судовий розгляд проведено неповно, оскільки безпідставно не було задоволено клопотання про допит свідка ОСОБА_9 та не досліджені речові докази.
Стверджує, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, а саме: протоколі огляду місця події, проведеного до внесення даних до ЄРДР без встановлення невідкладності цієї слідчої дії; відеозаписі слідчого експерименту, проведеного без участі сторони захисту; показаннях свідка ОСОБА_10, яке є показаннями з чужих слів.
Також посилається на те, що затримання ОСОБА_7 відбулося з порушенням вимог процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції не дав умотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги, безпідставно відхилив клопотання про допит свідка та дослідження речових доказів.
Вказує на суворість призначеного засудженому покарання, відсутність обґрунтувань, чому суд не вбачає підстав для звільнення винного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та посилається на неправильне вирішення судом цивільного позову.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі захисник висловлює доводи щодо неповноти досудового та судового слідства,оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, що, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Тобто, наведене не є компетенцією суду касаційної інстанції, а тому доводи захисника, пов`язані з необхідністю дослідження доказів у справі, не ґрунтуються на законі.
Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду оскаржуваного вироку судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що винуватість ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом.
Так, суд взяв до уваги показання обвинуваченого, який не заперечував факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, пояснив, що кілька разів вдарив його по обличчю, забрав мобільний телефон, який потім повернув. Яким чином вказаний телефон опинився у нього в рюкзаку, обвинувачений пояснити не зміг.
Потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що разом з обвинуваченим та його жінкою вживав алкогольні напої, раптово ОСОБА_7 почав наносити йому удари кулаками, а потім обухом сокири в живіт, після цього забрав мобільний телефон потерпілого. Свої показання ОСОБА_8 підтвердив під час слідчого експерименту, вказав на місце, де відпочивав разом з обвинуваченим та його жінкою і отримав від ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а також підтвердив, що останній забрав його мобільний телефон.
Твердження захисника про недопустимість протоколу слідчого експерименту внаслідок проведення його без участі сторони захисту не ґрунтується на законі. Відповідно до ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Тобто, участь сторони захисту під час проведення слідчого експерименту із потерпілим не є обов`язковою в розумінні вищенаведеної норми закону та відноситься до диспозитивних повноважень слідчих органів.
З матеріалів справи вбачається, що дана слідча дія була проведена у присутності двох понятих, під час неї потерпілий розповідав та показував на місцевості обставини вчиненого щодо нього діяння, за результатами слідчого експерименту був складений відповідний протокол, зміст якого відповідає вимогам ст.ст. 104, 105 КПК України та підписаний усіма учасниками цієї слідчої дії. Враховуючи викладене, суди правильно визнали цей доказ допустимим. Крім того, захисником не наведено доводів, яким чином присутність сторони захисту під час слідчого експерименту могла позначитися на його результатах.
Так само суди обґрунтовано визнали допустимим доказом протокол огляду місця події від 30 червня 2022 року, де була оглянута ділянка місцевості, на якій відпочивали потерпілий і обвинувачений, та на якій останній заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.
Захисник вказує на те, що дана слідча дія була здійснена поза досудовим розслідуванням, до внесення відомостей до ЄРДР, а тому є недопустимим доказом.
Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України огляд місця події - єдина слідча дія, яку дозволено проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР. Під невідкладними випадками слід розуміти ситуацію, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.