ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 457/1043/18
провадження № 51-3407 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7
(у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12018140140000213 за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2022 року ОСОБА_9 засуджено за:
- ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна;
- п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 1 235 012,71 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_7 по 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2023 року вирок районного суду змінено в частині цивільного позову.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 700 000 грн, на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_7 по 500 000 грн.
В решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він маючи умисел на заволодіння коштами ОСОБА_11 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, 17 травня 2018 року, в період з 12:45 по 13:40 год. при виїзді з м. Трускавець у напрямку до м. Дрогобича, вчинив напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, а саме, завдав ОСОБА_11 два удари заздалегідь заготовленим пласким загостреним предметом по тілу в область грудної клітини спереду та попереку, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження, що є небезпечним для життя в момент заподіяння, і в даному випадку перебувало у причинному зв`язку з настанням смерті.
Після цього ОСОБА_9, усвідомлюючи що потерпілий не чинить опір та не подає ознак життя, реалізуючи свій корисливий мотив, заволодів майном потерпілого, а саме: 30 000 доларів США (що за курсом НБУ становило 786 245 грн), 19 000 євро (що за курсом НБУ становило 586 790 грн), 1500 злотих (що за курсом НБУ становило 10 801 грн), 580 000 грн, а всього у сумі 1 963 837 грн.
Окрім цього ОСОБА_9, реалізувавши свій злочинний умисел щодо нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_11 та заволодівши коштами останнього, з метою приховування слідів убивства, перемістив тіло потерпілого до лісопосадки, викопав яму, в яку помістив тіло потерпілого, облив його рідиною з суміші нафтопродуктів та підпалив, чим спричинив опіки шкірних покривів, які потерпілим отримані прижиттєво, після чого засипав його ґрунтом.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, його умисел на вбивство не доведений, суперечності в обвинувальному акті щодо умислу на заволодіння грішми, судом не усунуто.
Під час досудового розслідування захисник не був допущений до всіх процесуальних дій, а сторону захисту не було ознайомлено з усіма матеріалами кримінального провадження.
Вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах: протоколі огляду місця події, складеному з порушенням ст. 105 КПК України, тому, що додатки виготовлено іншою особою, яка їх не підписала, та рапортах працівника поліції щодо встановлення часу події шляхом опитування свідків, а не даних з камер відеоспостереження.
Суд у вироку не оцінив усі докази відповідно до ст. 94 КПК України, а тому рішення є невмотивованим.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від представника потерпілих ОСОБА_12, який просив залишити судові рішення без зміни.
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, вважала постановлені судові рішення законними та обґрунтованими і просила залишити їх без зміни.
Потерпілі підтримали позицію прокурора та доводи, викладені в запереченні на касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_12 .
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі засуджений висловлює доводи щодо неповноти досудового та судового слідства,оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, що, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Тобто, наведене не є компетенцією суду касаційної інстанції, а тому доводи засудженого, пов`язані з необхідністю дослідження доказів у справі, не ґрунтуються на законі.
Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду оскаржуваного вироку судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що винуватість ОСОБА_9 доведена поза розумним сумнівом.
Так, суд взяв до уваги показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, свідка ОСОБА_13, згідно яких протягом останніх 20 років потерпілий ОСОБА_11 займався обміном валют, 17 травня 2018 року він вийшов з дому, взявши сумку з грошима та одягнувши безрукавку, в кишенях якої були гроші різною валютою, а всього на загальну суму 70 000 доларів США. Того ж дня після 14:00 год. він перестав відповідати на дзвінки, а тому вони звернулися в поліцію. Крім того пояснили, що ОСОБА_11 користувався послугами таксі, був знайомий із ОСОБА_9 та користувався його послугами, як таксиста.
Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили, що обвинувачений працював таксистом, у його власності був автомобіль марки "Opel Vectra", а також підтвердили передачу ОСОБА_9 грошей у сумі 10 000 доларів США, які в подальшому були вилучені працівниками поліції у помешканні сім`ї ОСОБА_19 . Даними протоколу за результатами НСРД від 28 вересня 2018 року встановлено обставини, за яких ОСОБА_9 передав на зберігання ОСОБА_17 вказану суму, а також зафіксовано їх розмову, з якої випливає, що саме ОСОБА_9 вбив потерпілого ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_20 повідомив обставини виявлення трупа ОСОБА_11, а також стверджував, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_9 у присутності захисників добровільно зізнався у скоєнні вбивства потерпілого.
Також суд поклав в основу вироку дані, що містяться в довідках по вхідних та вихідних дзвінках телефонів ОСОБА_9 і ОСОБА_11, які підтверджують факт, що у вказаний у вироку день вони спілкувалися, а також свідчать про відповідні переміщення обвинуваченого протягом 17 травня 2018 року та в наступні дні. В протоколах тимчасового доступу до речей та інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, зафіксовано інформацію з відео із камер відеоспостереження, де зазначається переміщення потерпілого по місту протягом дня, а також автомобіля "Opel Vectra" під керуванням обвинуваченого.
Твердження ОСОБА_9 у касаційній скарзі про те, що дані протоколи є недопустимими, оскільки час на відео з камер спостереження коригувався оперуповноваженим шляхом опитування осіб та документування цього у рапортах, безпідставні. Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення тощо) покладається на слідчого, прокурора, а збирання доказів здійснюється шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Враховуючи те, що камери спостереження були налаштовані з певними похибками від реального часу, його уточнення та фіксація цих відомостей у рапортах відповідають вимогам процесуального закону. А тому суди правильно визнали ці докази допустимими.