ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 490/10276/18
провадження № 51-522км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150020002257, про застосування примусових заходів медичного характеру до
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Лазовськ Республіки Молдови, жителя АДРЕСА_1 ),
за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий звернувся до районного суду з клопотанням, затвердженим прокурором, про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7, який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалою від 18 травня 2020 року застосував до ОСОБА_7 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Вирішив питання, які стосуються: запобіжного заходу; цивільного позову; речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з ухвалою, 10 червня 2018 року приблизно о 12:00, навпроти лабораторії ТОВ "Біомед", розташованої на території внутрішнього двору Миколаївської міської лікарні № 1 м. Миколаєва, за адресою: м. Миколаїв, вул. 2-га Екіпажна, 4, ОСОБА_7, перебуваючи у стані неосудності, а також у стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту із ОСОБА_8 повалив його на землю та сів на нього зверху, тим самим обмеживши його рух та, не даючи можливості чинити опір, почав зі значною силою хаотично завдавати численні удари руками (не менше 12) в ділянку обличчя, голови, тулуба, по нижніх та верхніх кінцівках. Далі обхопив шию потерпілого руками і почав зі значною силою стискати та здавлювати її.
На вимогу ОСОБА_9 про припинення заподіювати ОСОБА_8 тілесні ушкодження ОСОБА_7 не відреагував та продовжив душити потерпілого, висловлюючи на його адресу погрози вбивством.
Дії ОСОБА_7 були припинені співробітниками Управління патрульної поліції, які прибули на місце події.
ОСОБА_8 в непритомному стані був доставлений до відділення реанімації міської лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 09:00 помер від отриманих ушкоджень, не виходячи з коми. Смерть ОСОБА_8 настала від ускладнень механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї тупим предметом (руками).
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 19 жовтня 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 та законного представника ОСОБА_11 залишив без задоволення, а ухвалу районного суду стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року та Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів у касаційній скарзі зводиться до тверджень про те, що суд першої інстанції достеменно не встановив істинної причини смерті потерпілого, оскільки маючи три різних висновки експертів щодо цього, безпідставно відмовив у призначенні додаткової комісійної судово-медичної експертизи. Також вважає, що жоден доказ не доводить винуватості ОСОБА_7 .
Як відзначає адвокат, суд не надав стороні захисту можливості допитати експертів щодо їх висновку, а саме від 03 грудня 2018 року № 248, чим позбавив захисника можливості отримати належне обґрунтування для заявлення клопотання про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи. Крім того, як зазначає скаржник, цей висновок був складений на підставі доказів, яких не було надано експерту для дослідження.
На думку захисника, суд не сприяв здійсненню правосуддя, оскільки фактично перейшов до судових дебатів без з`ясування всіх обставин справи, а саме без допиту всіх свідків та експертів, хоча і сторона захисту, і сторона обвинувачення заперечували проти цього.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_6 також не погоджується з кваліфікацією дій її підзахисного за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки ОСОБА_7 не мав умислу на вбивство потерпілого, не з`ясовано причини смерті останнього і того, чи саме дії ОСОБА_7 призвели до цих наслідків. Крім того, на думку захисника, той факт, що потерпілий помер через 10 днів після вчинення інкримінованих ОСОБА_12 дій, може свідчити про наявність ознак діяння, передбаченого ст. 121 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5, навівши відповідні пояснення, вважав доводи захисника у касаційній скарзі обґрунтованими лише щодо неправильного зазначення у мотивувальних частинах судових рішень про вчинення діяння умисно, що й просив виключити з оскаржуваних ухвал, а в решті судові рішення - залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Водночас він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели ці суди належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.
Під час залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою (ч. 2 ст. 419 КПК).
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає
можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність
встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПКпри перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексуі відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, Центральний районний суд м. Миколаєва за результатом розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні дійшов висновку про вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, а саме вбивства ОСОБА_8 .
Не погодившись із вироком суду, законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_10 подали апеляційні скарги, у яких стверджували про незаконність і необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просили її скасувати з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (т. 4, а. п. 95-130).
Крім того, захисник ОСОБА_10 подав низку клопотань:
1) про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 15 червня 2020 року (т. 4, а. п. 131-134);
2) про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження від 15 червня 2020 року (т. 4, а. п. 135-137, а. п. 202, 203);
3) про долучення доказів з додатками від 18 серпня 2020 року (т. 4, а. п. 156-180).
Миколаївський апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 та законного представника ОСОБА_13 залишив без задоволення, а ухвалу щодо ОСОБА_7 - без змін.