ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2024 року
м. Київ
справа № 372/2578/22
провадження № 51-1345 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 )
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Змістоскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Обухівського районного суду Київської області від 10 березня
2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
2. Цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат
у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 визнано винуватим в умисному завданні потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
3. За обставин, детально викладених у вироку, 22 травня 2022 року близько 20:30, ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті неприязних відносин, що виникли внаслідок поширення ОСОБА_8 неправдивої, на його думку, інформації, шляхом вільного доступу увійшов до квартири АДРЕСА_2, де перебували ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Зайшовши до кімнати, ОСОБА_6 ударив ОСОБА_8, на що ОСОБА_9 у відповідь завдав йому удару кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_6 присів на ліжко. Після цього він, діючи умисно, перебуваючи обличчям до ОСОБА_9, ножем, який тримав у правій руці, заподіяв останньому один удар у ділянку черевної порожнини зліва, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння).
4. Одразу ж, без розриву в часі, до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_10 Тоді він, діючи умисно, стоячи до ОСОБА_10 обличчям, ножем, який тримав у правій руці, завдав йому одного удару в ділянку грудної клітки зліва, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння).
5. Київський апеляційний суд ухвалою від 11 січня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду
від 10 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у цьому суді. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що його дії неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК, оскільки він не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, а його дії були спрямовані на відбиття раптового нападу на нього групою осіб. Указує, що ОСОБА_9 першим застосував до нього насильство і він, захищаючись від протиправного посягання з боку ОСОБА_9 та
ОСОБА_10, які перебували у стані алкогольного сп`яніння, поводили себе агресивно, перевищив межі необхідної оборони, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК.
7. Також зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи сторони захисту, висловлені в апеляційній скарзі про те, що у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не зазначено конкретного мотиву та мети умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також надано неправильну оцінку безпосередньо дослідженим показанням потерпілого ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_8 .
8. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
9. Засуджений та його захисник просили касаційну скаргу задовольнити, а прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Мотиви Суду
10. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
11. Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
12. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
13. Частиною 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
14. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
15. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені
з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної
і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
16. Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і в момент створення реальної загрози заподіяння шкоди. Під час з`ясування чи була наявна така загроза необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
17. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. Водночас суд першої інстанції, із дотриманням вимог ст. 23 КПК, об`єктивно з`ясувавши всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, дослідивши, перевіривши
та оцінивши відповідно до ст. 94 КПК надані стороною обвинувачення докази, дійшов висновку про наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, із чим погодився й суд апеляційної інстанції.
18. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що
ОСОБА_6 частково визнав вину, не заперечував факту завдання ударів ножем потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10, унаслідок чого вони отримали тяжкі тілесні ушкодження, однак зазначав про те, що не мав наміру заподіяти тілесні ушкодження, а тим більше смерть; наполягав, що захищався від дій потерпілих й оскільки один з них першим ударив його, він, захищаючись, дістав ніж; вважає, що його дії треба кваліфікувати за ст. 124 КК.