ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа № 309/2568/18
провадження № 61-4810св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2023 року у складі судді Сідея Я. Я. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання недійсними кредитного договору.
2. У квітні 2019 року позивачка збільшила позовні вимоги вимогою про визнання недійсним договору поруки від 16 вересня 2008 року №2004/08-03.
3. Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2019 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
4. Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 16 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання недійсним кредитного договору залишено без розгляду.
5. На обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору поруки ОСОБА_1 зазначала, що 16 вересня 2008 між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту № 204/08 на суму 50 000,00 дол. США. З метою забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором, 16 вересня 2008 року укладено договір поруки № 204/08-03 між нею, банком та позичальником.
6. Посилалася на те, що на день оформлення кредитного договору вона перебувала на посаді начальника відділення № 7 м. Хуст Ужгородської філії ВАТ АБ "Укргазбанк", підписала від імені банку кредитний договір та договір поруки.
7. Вважала, що будучи працівником банку, підписуючи кредитний договір, як представник позичальника, вона не мала права підписувати договір поруки, як поручитель, оскільки вона представляє іншого контрагента. Тобто одній і тій же особі забороняється представництво двох контрагентів у договірних відносинах.
8. Також зазначала, що вона не мала права та достатнього обсягу дієздатності як представник банку (кредитора) укладати з банком (кредитором) договір поруки як поручитель позичальника.
9. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір поруки від 16 вересня 2008 року № 204/08-03 з моменту його укладення.
Стислий виклад позиції відповідача
10. Відповідач ПАТ АБ "Укргазбанк" заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що за договором поруки від 16 вересня 2008 року № 204/08-03 ОСОБА_1, добровільно взявши на себе зобов`язання виступити поручителем позичальника ОСОБА_2, уклала такий правочин виключно як фізична особа, а не як представник кредитора. Тому посилання позивачки на ту обставину, що оспорюваний договір поруки є недійсним з огляду на порушення вимог частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України, вважав безпідставними.
11. Крім того вказував, що починаючи з 2010 року на розгляді в судах перебувала цивільна справа № 713/2-274/2010 за позовом ВАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про солідарне стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2008 року № 204/08. Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Хустського районного суду від 18 травня 2010 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишено без змін. В межах розгляду зазначеної справи оспорюваний договір поруки не визнавався судом недійсним, а навпаки, саме на підставі цього договору судами ухвалювались рішення про стягнення кредитної заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала належних та достатніх доказів, які б свідчили про невідповідність змісту правочину цивільному законодавству. Встановлено, що при укладенні оспорюваного договору поруки позивачка не виступала одночасно представником банку на стороні кредитора та безпосередньо поручителем, як фізична особа, а тому необґрунтованими є доводи щодо порушення положень статті 238 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2023 року залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, зазначивши, що приписи частини третьої статті 238 ЦК України не розповсюджуються на укладений договір поруки 204/08-03 від 16 вересня 2008 року № 204/08-03, оскільки
ОСОБА_1 реалізувала свої власні інтереси, як фізична особа, діючи на власний розсуд надала поруку, і не діяла як представник ВАТ АБ "Укргазбанк". Більш того, зазначений позов заявлений після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2008 року № 204/08, а тому не підлягає задоволенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 25 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 277/599/15-к, від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того, зазначає, що справа розглянута апеляційним судом неповноважним складом суду, а суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не ураховано, що порука, як забезпечувальне зобов`язання, має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо. На думку заявниці, з огляду на те, що спірний договір поруки укладений на підставі кредитного договору між банком, від імені якого на підставі довіреності діяла вона, і позичальником, а поручитель є протилежною стороною у договорі щодо кредитора, такий договір суперечить приписам частини третьої статті 238 ЦК України.
19. ОСОБА_1 зосереджує увагу на тому, що договір поруки не може розглядатися як окремий договір, оскільки є договором, який випливає із змісту основного зобов`язання - кредитного договору.
20. Крім того, вважає помилковим посилання апеляційного суду на неможливість визнання недійсним спірного договору поруки у зв`язку з наявністю судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з огляду на те, що на момент пред`явлення нею позову у справі, що переглядається, рішення Хустського районного суду від 18 травня 2010 року не набрало законної сили та ухвалювалося без її участі. Крім того, правовий висновок Верховного Суду, застосований судом апеляційної інстанції, не існував на момент подання позову у цій справі, її клопотання про зупинення провадження у справі № 713/2-274/2010 було залишено без задоволення.
21. Додатково посилається на те, що судді Закарпатського апеляційного суду Собослой Г. Г. та Куштан Б. П. підлягали відводу від розгляду цієї справи, оскільки приймали участь у розгляді справи № 713/2-274/2010. Більш того, вважає, що її було позбавлено права на безпосередню участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та права на заявлення відводу указаним суддям.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
23. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2023 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 309/2568/18, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
24. 23 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
25. 20 травня 2024 року ПАТ АБ "Укргазбанк" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
26. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 уклала спірний правочин в якості поручителя не як представник кредитора, а виключно, як фізична особа, усвідомлюючи можливість виникнення у неї в майбутньому зобов`язань перед банком.
27. Крім того, судом апеляційної інстанції правильно враховано, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року у справі № 713/2-274/2010 стягнуто з боржників, у тому числі з ОСОБА_1, як поручителя, кредитну заборгованість. Зазначене судове рішення було предметом перегляду судів апеляційної та касаційної інстанцій за скаргами ОСОБА_1, у тому числі в частині доводів останньої про її неналежне повідомлення, та обґрунтовано залишено без змін.
28. 30 травня 2024 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 по справі, у яких викладено заперечення на відзив ПАТ АБ "Укргазбанк" на її касаційну скаргу.
29. ОСОБА_1 вважає доводи ПАТ АБ "Укргазбанк" безпідставними, звертає увагу на те, що при укладенні договору поруки вона діяла фактично на стороні позичальника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. 16 вересня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" в особі начальника відділення № 7 м. Хуст, вул. Б. Хмельницького, 15 - ОСОБА_1, діючої на підставі Положення про відділення № 7 Ужгородської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" та в межах довіреності № 298 від 27 травня 2008 року, і ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 204/08.
31. 16 вересня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" в особі заступника директора Ужгородської філії Гоголя М. І., що діє на підставі довіреності
від 07 квітня 2008 року за № 476 (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та
ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір поруки № 204/08-03, за умовами якого між сторонами виникли зобов`язальні відносини, що пов`язані із забезпеченням виконання кредитного договору.
32. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору від 16 вересня 2008 року № 204/08, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит в сумі
50 000,00 дол. США на строк з 16 вересня 2008 року по 15 вересня 2015 року, зі сплатою 14,4 % річних, з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору.
33. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року в справі № 713/2-274/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість у розмірі 54 179,07 дол. США та 11 712,27 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 1 730,00 грн судових витрат.
34. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 січня 2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 змінено рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року в частині солідарного стягнення судового збору, стягнуто на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 по 576,67 грн з кожного. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
35. Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишено без змін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
37. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
40. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
41. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
42. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
43. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.