ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 644/3022/21
провадження № 61-11491св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 березня 2023 року в складі ОСОБА_3, та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в складі колегії суддів: Абрамова П. С., Панченка О. О., Дорош А. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що 19 січня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Астра Банк" (далі - ВАТ "Астра Банк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 400001006146007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 000,00 грн на строк до 19 січня 2019 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 19 січня 2009 між ВАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з яким останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).
У 2019 році позивач дізнався про наявність договорів відступлення прав вимог банком, у результаті укладення яких, вважав, що було порушено його право власності на спірну квартиру.
Вказував, що 02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк", який є правонаступником ВАТ "Астра Банк", та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ "Астра Банк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитними договорами, зокрема, що був укладений із ОСОБА_4, а також право вимоги за іпотечним договором від 19 січня 2020 року, укладеним з позивачем.
04 червня 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебт Менеджмент Груп" (далі - ТОВ "Дебт Менеджмент Груп") укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 581/К, за яким у результаті відкритих електронних торгів (аукціону) ПАТ "Дельта Банк" передало ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, та які включають, зокрема право вимоги до боржників.
Крім того, 04 червня 2018 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ ""Дебт Менеджмент Груп" було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно з яким ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" право вимоги за іпотечним договором від 19 січня 2009 року, який укладено із ОСОБА_1 як забезпечення виконання зобов`язань боржника ОСОБА_4 за кредитним договором № 400001006146007.
07 грудня 2018 року на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до якого останній зареєстрував за собою право власності на спірне майно.
Позивач зазначав, що, не погоджуючись із вказаними договорами, він звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, визнання недійсним договору відступлення права вимоги, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та виключення з реєстру запису про реєстрацію права власності на квартиру.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, в справі № 644/5583/19, у задоволенні позову відмовлено.
Позивач зазначав, що договір купівлі-продажу спірної квартир був укладений з порушенням пункту 1.1 та 2.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у нотаріуса були відсутні усі необхідні документи, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а саме були відсутні оригінали правовстановлюючих документів щодо права власності на спірну квартиру. Також позивач вважав, що укладений іпотечний договір від 19 січня 2009 року не свідчить про надання ним згоди на продаж належного йому нерухомого майна, а свідчить лише про його згоду на передачу майна в іпотеку як забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Отже, вказана квартира вибула з володіння позивача поза його волею.
Також, у своєму позові позивач вказував на те, що відповідач не є добросовісним набувачем спірного майна.
Щодо договору купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К, який укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", позивач зазначав, що такий договір за своєю юридичною природою є договором факторингу, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог (т. 1, а. с. 97-100), позивач просив суд:
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь нерухоме майно - спірну квартиру та повернути її позивачу як власнику, визнавши за ним право власності;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 30 січня 2023 року Київський районний суд м. Полтави відмовив у задоволені позову ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням від 06 березня 2023 року Київський районний суд м. Полтавистягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування спірної квартири з незаконного володіння відповідача, суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ "Дебт Менеджмент груп" мало законне право на відчуження спірної квартири. Визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири було предметом судового розгляду в справі № 644/5583/19, за результатами якого відмовлено у визнанні його недійсним. Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири від 07 грудня 2018 року, укладений між ТОВ "Дебт Менеджмент груп" та ОСОБА_2, є дійсним, то відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про витребування із незаконного володіння квартири, так як відповідач набув право власності на квартиру на законних підставах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К, укладеного між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ПАТ "Дельта Банк", суд керувався тим, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору. Позивач не надав доказів порушення його прав та законних інтересів укладенням цього правочину, оскільки його укладення не змінює його статусу як іпотекодавця та факту наявності заборгованості за кредитним договором, який укладений із ОСОБА_4 .
Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, суд керувався тим, що такі витрати підтвердженні належними доказами, а тому, врахувавши складність справи, дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Постановою від 27 червня 2023 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 березня 2023 року - без змін.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К, укладеного між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд керувався тим, що такі вимоги заявлені до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Також апеляційний суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про витребування спірної квартири із незаконного володіння відповідача, вказавши про те, що спірна квартира була відчужена іпотекодержателем на підставі договору іпотеки, в якому було передбачено іпотечне застереження, що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто з волі ОСОБА_1 . Договір купівлі-продажу спірної квартири був предметом судового розгляду в справі № 644/5583/19, за результатом розгляду якої відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що:
- ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" є належним продавцем спірної квартири як іпотекодержатель;
- ОСОБА_1 в договорі іпотеки надав згоду на відчуження спірної квартири як іпотечного майна;
- нотаріус при укладенні договору купівлі-продажу виконав вимоги щодо повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки;
- у спірному договорі визначена його ціна в сумі 442 200,00 грн.
Також апеляційний суд вважав, що місцевим судом правильно надано оцінку обґрунтованості розміру витрат, понесених відповідачем у справі на правничу допомогу, враховано обсяг наданих правових послуг, кількість проведених судових засідань.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 березня 2023 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 27 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник вказує, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, а також суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2019 року в справі № 916/667/18, від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14, від 15 вересня 2016 року в справі № К/800/37663/15, від 22 лютого 2017 року в справі № 927/788/16, від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/21.
Також касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем спірної квартири, оскільки грошових коштів за квартиру він не сплачував, на що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, а також не витребували докази, які мають значення для правильного вирішення справи, які на думку позивача свідчать про недобросовісність відповідача.
Вказує на те, що відповідач та його представник не виконали вимоги частини дев`ятої статті 83 та частин другої, четвертої-шостої статті 178 ЦПК України, а також у порушення норм ЦПК України суд прийняв до уваги відзив на позовну заяву та докази у справі, які були подані з порушенням процесуальних строків.
Крім того, суди не надали оцінку договору купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018, який був укладений за результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 11 травня 2018 року, не звернули уваги на те, що в протоколі електронних торгів не було зазначено номер квартири, яка була предметом торгів, що свідчить про те, що вказаний протокол не міг бути підставою укладення оспорюваного договору, у зв`язку з чим ТОВ "Дебт Менеджмент груп" не мав права на відчуження спірного майна на користь відповідача.
Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, заявник зазначає, що суди не звернули увагу на те, що надані відповідачем договори про надання правової допомоги від 03 листопада 2020 року були укладені під час розгляду іншої справи за № 644/5583/19 та не мають відношення до цієї справи. Відповідач не надав належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження реальних, розумних, співмірних витрат на надання правничої допомоги, обсягу наданих правничих послуг.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду м. Полтави.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2023 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Встановлено, що 19 січня 2009 року між ВАТ "Астра Банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 400001006146007, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 80 000,00 грн, під 21,8 % річних, строком повернення до 19 січня 2019 року (т. 1, а. с. 109-107).
19 січня 2009 року між ВАТ "Астра Банк", ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 400001006146007/П, згідно з яким ОСОБА_1 як поручитель взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати у повному обсязі за зобов`язання ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору від 19 січня 2009 року № 400001006146007.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 400001006146007 між ВАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 19 січня 2009 року було також укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку спірну квартиру (т. 1, а. с. 108-111).
02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк", який є правонаступником ВАТ "Астра Банк", та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1533, за яким ПАТ "Астра Банк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і кредитним договором від 19 січня 2009 року № 400001006146007, а також договором поруки та іпотечним договором від 19 січня 2020 року, укладених з позивачем (т. 1, а. с. 112-116).
04 червня 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 581/К, за яким у результаті відкритих електронних торгів (аукціону) ПАТ "Дельта Банк" передав ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, та які включають, зокрема право вимоги до боржників (т. 1, а. с. 117-119).
Також 04 червня 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно з яким ПАТ "Дельта Банк" відступив ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" право вимоги за іпотечним договором від 19 січня 2009 року, який було укладено між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1, як забезпечення виконання зобов`язань боржника ОСОБА_4 за кредитним договором від 19 січня 2009 року № 400001006146007 (т. 1, а. с. 120, 121).
Передача права вимоги за іпотечним договором новому іпотекодержателю відбулася на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К та протоколу електронного аукціону від 11 травня 2018 року № UA-EA-2018-03-21-000012-a (т. 1, а. с. 215).
11 червня 2018 року за вихідним № 11/06 ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" направило ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та відступлення прав за договорами, згідно з яким повідомило останніх про перехід права вимоги за кредитним договором від 19 січня 2009 року № 400001006146007 та іпотечним договором від 19 січня 2009 року до нового кредитора ТОВ "Дебт Менеджмент Груп".
07 грудня 2018 року між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" як іпотекодержателем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу іпотечної квартири. Вартість квартири було визначено у розмірі 442 200,00 грн, згідно з висновком про ринкову вартість квартири, яка визначена оцінювачем ТОВ "Юриспруденція та Консалтинг" ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 122-125).
Встановлено, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Дебт Менеджмент груп", ПАТ "Дельта Банк", АТ "Агропросперіс банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та виключення з реєстру запису про реєстрацію права власності на квартиру (справа № 644/5583/19).
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Дебт Менеджмент груп", ПАТ "Дельта Банк", АТ "Агропросперіс банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та виключення з реєстру запису про реєстрацію права власності на квартиру. Постановою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року вказане рішення залишено без змін (т. 1, а. с. 27-51).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду по суті розгляду справи
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К, який було укладено між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ПАТ "Дельта Банк", та витребувати спірну квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_2, посилаючись на те, що квартира вибула з його володіння без його волі та з порушенням законодавства, а також ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" не мало право на її відчуження.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К, укладеного між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ПАТ "Дельта Банк"
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16 (пункт 41), від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15 (пункт 49), від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16 (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року в справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року в справі № 757/39920/15 (пункт 31), від 27 березня 2019 року в справі № 520/17304/15 (пункт 63)).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року в справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
Як відомо з матеріалів справи, звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 04 червня 2018 року № 581/К, укладеного між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ПАТ "Дельта Банк", позивач не залучив до участі у розгляді цієї справи сторін вказаного правочину, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Таким чином, висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог у зв`язку з неналежним складом сторін є правильними та обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги вказаного не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм права та до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній частині, що не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.