ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 347/828/23
провадження № 61-4079св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Денеги Давида Михайловича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
Вказувала, що є власником житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Під`їзна дорога до її будинку проходить через спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2623610100:01:001:0213, яка належала ОСОБА_3 . Іншого під`їзду ніж через спірну земельну ділянку до її житлового будинку не існує. Однак високі ворота та паркан закриті на колодку, що створює їй перешкоди в можливості дістатися до свого будинку.
ОСОБА_3 була її боржницею і тому вказана земельна ділянка перебувала з травня 2020 року під арештом та неодноразово готувалася державною виконавчою службою як предмет торгів. У грудні 2022 року ОСОБА_3 сплатила свій борг та після цього продала спірну земельну ділянку
ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу. Відповідач під час придбання вказаної земельної ділянки був добре обізнаний, що до її житлового будинку проходить під`їзна дорога через спірну земельну ділянку.
24 березня 2023 року вона направляла відповідачу письмове повідомлення з пропозицією щодо встановлення сервітуту. Однак відповідач відмовився встановити постійний та безоплатний земельний сервітут, постійно створює їй перешкоди у доступі до житлового будинку.
З приводу протиправних дій відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження.
Під час розгляду спору в суді відповідач після чергового судового засідання звів паркан із шлакоблоків на місці металевих воріт. Вказані дії відповідач вчиняє лише з тією метою, щоб будь-яким чином перешкодити у встановленні земельного сервітуту.
З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просила встановити постійний та безоплатний земельний сервітут, який полягає у вільному та безперешкодному користуванні під`їзною дорогою для проходу та проїзду з пров. Дружби до її житлового будинку та земельної ділянки, кадастровий номер 2623610100:01:001:0212, що знаходяться на
АДРЕСА_1, яка проходить через земельну ділянку з кадастровим номером 2623610100:01:001:0213, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, та демонтувати частину паркану, що загороджує фактичний проїзд до будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21 вересня 2023 року ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2623610100:01:001:0213, площею 0,0550 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2
03 жовтня 2023 року рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області позов задоволено. Встановлено постійний та безоплатний земельний сервітут щодо належної ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 2623610100:01:001:0213 з визначеними судом характеристиками. Мета сервітуту: право проходу та проїзду з пров. Дружби до житлового будинку та земельної ділянки, кадастровий номер 2623610100:01:001:0212, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 демонтувати частину паркану, що встановлений на місці металевих воріт, та загороджує фактичний заїзд до житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 2623610100:01:001:0212, що знаходяться на АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами. Позивачка є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 2623610100:01:001:0212 за цією адресою. Відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2623610100:01:001:0213 на АДРЕСА_1 . Попереднім власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2623610100:01:001:0213 та 2623610100:01:001:0212 була ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок, що належав ОСОБА_3, а ОСОБА_2 - земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Сторонами в добровільному порядку не досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту. Відповідно до висновків земельно-технічної експертизи від 02 червня 2023 року № 02/06/23 найменш обтяжливим для відповідача є варіант № 1 встановлення земельного сервітуту. Врахувавши, що втручання у вигляді встановлення земельного сервітуту є необхідним, оскільки без його встановлення позивачка не може в повному обсязі користуватися власною земельною ділянкою та будинком, встановлення земельного сервітуту (права проходу та проїзду) відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном та дотримання справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, суд виснував про задоволення позову.
06 лютого 2024 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області про забезпечення позову 21 вересня 2023 року скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Івасишин З. З. задоволено. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області
від 03 жовтня 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що згідно додатку № 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи у Генеральному плані м. Косова наявна запроєктована вулиця загального користування для під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 227 - червоним пунктиром), на яку накладаються сформовані земельні ділянки, зокрема і земельна ділянка ОСОБА_1 . Зі сторони запроєктованої вулиці на земельній ділянці позивачки розташований кам`яний паркан. Ці обставини могли бути встановлені судом першої інстанції у разі задоволення заяви про призначення судової земельно-технічної експертизи, поданої відповідачем. Однак суд, не забезпечивши право відповідача на можливість подання своїх питань експерту та участь у експертизі, відмовив у задоволенні такого клопотання, що призвело як до порушення прав відповідача, так і до неповного встановлення обставин справи.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не дослідив, чи не можуть бути задоволені потреби позивачки щодо забезпечення її доступу до земельної ділянки іншим способом, ніж через земельну ділянку відповідача. Генеральним планом м. Косова передбачено забезпечення доступу до земельної ділянки позивачки з вулиці загального користування, тому вона може вимагати реалізації її прав, обравши відповідний спосіб захисту, пред`явивши вимоги як до органу місцевого самоврядування, так і до інших фізичних та юридичних осіб чи держави у разі накладення земельних ділянок на вулицю загального користування. Але таке її право не може бути забезпечено за рахунок обмеження права відповідача.
Визначений судом спосіб встановлення земельного сервітуту є обтяжливим для відповідача, оскільки сервітут передбачає, як правило, добросусідські відносини і встановлення його за згодою. Відповідач уже обрав для себе сервітут ( ОСОБА_4 ), уклавши з ним відповідний договір. Встановлення судом сервітуту ще й для позивачки порушує права власника земельної ділянки і є непропорційним втручанням у мирне володіння майном. При цьому жодного значення не мають мотиви набуття такого майна у власність.
Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що використання її власності неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, та не довела, що задоволення її потреб неможливо здійснити в інший спосіб, адже наявний в матеріалах справи висновок судової земельно-технічної експертизи від 02 червня 2023 року підтверджує лише технічну можливість встановлення земельного сервітуту, однак не підтверджує, що позивачка позбавлена можливості використовувати та обслуговувати належну їй будівлю та земельну ділянку без встановлення земельного сервітуту, зокрема, що вона позбавлена проїзду та проходу до свого майна в інший спосіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Денега Д. М. надіслав через систему "Електронний суд" до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2023 року залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 25 травня 2021 року в справі № 461/9578/15-ц, від 20 жовтня 2021 року в справі № 910/4089/20, від 16 листопада 2021 року в справі № 904/2104/19, від 18 листопада 2021 року в справі № 907/12/19, щодо правової визначеності. Відмовивши в позові, суд фактично позбавив її в майбутньому можливості реалізувати свої право, за захистом якого вона звернулася до суду. Невирішення позову призводить до існування стану правової невизначеності.
Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 539/1427/16-ц, яка вказує, що якщо потреби позивача не можуть бути задоволені в менш обтяжливий спосіб, ніж встановлення сервітуту, є правова підстава для задоволення позову. У постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 551/176/16-ц зазначено, що земельний сервітут повинен встановлюватися у спосіб найменш обтяжливий для власника земельної ділянки, щодо якої пропонується встановлення сервітуту. У постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 539/1427/16-ц, від 17 вересня 2018 року в справі № 127/1417/16-ц вказано, що умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задовольнити потреби власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання в інший спосіб. Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 12 січня 2022 року в справі № 663/917/17 умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови. В постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі
№ 306/1046/20 вказано, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання. Апеляційний суд наведених висновків Верховного Суду не врахував.
Вона позбавлена фактичної можливості потрапити до єдиного житла інакше, ніж через земельну ділянку відповідача, який відмовляється встановити сервітут. Суд апеляційної інстанції помилково встановив наявність інших способів захисту через пред`явлення вимоги до органу місцевого самоврядування чи інших фізичних (юридичних) осіб або держави у разі накладання земельних ділянок за запроєктовану вулицю, яка ніколи не була реалізована та не існує. Таке її право на захист є ілюзорним, а не реальним. Експерт виснував, що проходу та проїзду до її житлового будинку без встановлення земельного сервітуту немає. На зазначеній в Генеральному плані м. Косова дорозі загального користування розміщені сусідні будинковолодіння з уже сформованими земельними ділянками. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує захист не теоретичних та ілюзорних прав, а конкретних та ефективних.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не забезпечив право відповідача на можливість подання своїх питань експерту та участь в експертизі, відмовив у задоволенні такого клопотання, що призвело як до порушення прав відповідача, так і до неповного встановлення обставин справи. Проте суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року в справі № 145/474/17 та від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц про те, що, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України щодо зобов?язання особи, яка бере участь в справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов?язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Відповідач не заявляв про призначення експертизи в апеляційному суді, тобто не скористався таким правом.
Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 вказує, що Верховний Суд відкрив касаційне провадження в малозначній справі. Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що використання її власності неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, та не довела, що задоволення її потреб неможливо здійснити в інший спосіб. Генеральним планом м. Косова передбачена дорога до будинку позивачки з протилежного боку від ділянки відповідача, що підтверджується також фото. Відповідачу не було надано можливість поставити свої запитання експерту, а в клопотанні про проведення експертизи відмовлено. Земельна ділянка відповідача вже обтяжена земельним сервітутом. Позивачка заявила додаткову вимогу про демонтаж стіни в день судового засідання, а суд прийняв та задовольнив таку вимогу з порушенням процесуального закону. Крім того, нова вимога не оплачена судовим збором. Недосягнення згоди із власником земельної ділянки щодо встановлення сервітуту не може підтверджуватися електронним листуванням. Таке листування також не містить інформації стосовно виду сервітуту та земельної ділянки, яку пропонується обтяжити. Постанови Верховного Суду, на які посилається позивачка в касаційній скарзі, нерелевантні до спірних правовідносин. Розмір судових витрат, заявлений представником позивачки, є необґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами. Позивачка є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 2623610100:01:001:0212 за цією адресою. Відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2623610100:01:001:0213 на АДРЕСА_1 .
Попереднім власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2623610100:01:001:0213 та 2623610100:01:001:0212 була ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок, що належав ОСОБА_3, а ОСОБА_2 - земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до копії (скріншоту) сторінки із соціальної мережі ОСОБА_1 зверталася з письмовим повідомлення до відповідача ОСОБА_2 із пропозицією про укладення договору щодо встановлення земельного сервітуту (т. 1, а. с. 10). Відповідач у суді першої інстанції підтвердив отримання такої пропозиції (оферти), однак заперечує щодо встановлення земельного сервітуту.
На підтвердження доводів про необхідність встановлення сервітуту позивачкою надано до суду висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 02 червня 2023 року № 02/06/23, яким запропоновано два варіанти встановлення земельного сервітуту (т. 2, а. с. 212-225).
Варіант № 1 встановлення сервітуту відповідає фактичному проїзду та встановлюється на земельну ділянку з кадастровим номером 262361010100:01:001:0213, площею 0,0550 га ( ОСОБА_2 ). Площа земельного сервітуту становить 0,0109 га (109 кв. м). Конфігурація та проміри зведені у таблицю та графічно зображені у додатку № 1 до висновку (червона штриховка).
Варіант № 2 встановлюється на земельну ділянку з кадастровим номером 262361010100:01:001:0019, площею 0,1 га. Площа земельного сервітуту становить 0,0102 га (102 кв. м). Конфігурація та проміри зведені у таблицю та графічно зображені у додатку № 1 до висновку (зелена штриховка).
Відповідно до викопіювання з Генерального плану м. Косова, до житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1, передбачена дорога загального користування, якої фактично на місцевості немає.На дорозі загального користування розміщені сусідні будинковолодіння з уже сформованими земельними ділянками із присвоєними відповідними кадастровими номерами. Інших варіантів проходу та проїзду до житлового будинку на АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 262361010100:01:001:0212, площею 0,1 га) без встановлення земельного сервітуту немає.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Позивачка зазначала, що не має доступу до належної їй земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, від вулиці загального користування (пров. Дружби), що зумовлює необхідність встановлення земельного сервітуту. Крім того, до набуття нею у власність будинку як земельна ділянка з кадастровим номером 2623610100:01:001:0212, так і земельна ділянка з кадастровим номером 2623610100:01:001:0213 перебувала у власності однієї особи ( ОСОБА_3 ), тому питання про встановлення земельного сервітуту не виникало.
Відповідно до статті 98 Земельного кодексу (далі - ЗК) України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Статтею 99 ЗК України визначено види права земельного сервітуту, зокрема право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; інші земельні сервітути.
Перелік, зазначений в цій статті, не є вичерпним.
Згідно з частиною першою статті 99 ЗК України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).
За правилами статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.
Постанови Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 539/1427/16-ц (провадження № 61-4381св18), від 14 березня 2018 року в справі № 551/176/16-ц (провадження № 61-2809св18), від 17 вересня 2018 року в справі № 127/1417/16-ц (провадження № 61-6528св18), на які посилається заявниця в касаційній скарзі, об`єднують загальні правові висновки про те, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання свого майна неможливе без застосування обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 12 січня 2022 року в справі № 663/917/17 (провадження № 61-12063св20)умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто, якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.
У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 306/1046/20 (провадження № 61-8082св22) вказано, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання.
Заявниця вказує, що апеляційний суд не врахував наведені висновки Верховного Суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані в справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції не встановив обставини, що входять до предмета доказування в справі та необхідні для правильного застосування висновків Верховного Суду в постановах від 06 червня 2018 року в справі № 539/1427/16-ц (провадження № 61-4381св18), від 14 березня 2018 року в справі № 551/176/16-ц (провадження № 61-2809св18), від 17 вересня 2018 року в справі № 127/1417/16-ц (провадження № 61-6528св18), від 12 січня 2022 року в справі № 663/917/17 (провадження № 61-12063св20), від 25 січня 2023 року в справі № 306/1046/20 (провадження № 61-8082св22).