ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 367/569/23
провадження № 61-4703св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА", яка підписана представником Нікушиною Валерією Сергіївною, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2023 року у складі судді Кравчук Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА") про скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову зазначала, що вона є співзасновником ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА".
17 серпня 2021 року вона згідно з наказом (розпорядженням) № ПС16082021/1 призначена на посаду комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА".
У лютому 2022 року у зв`язку з російською агресією виїхала з дітьми до Турецької Республіки.
Протягом року позивач працювала дистанційно, за що регулярно отримувала заробітну плату.
Згідно з наказом ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 15 грудня 2022 року № 15122022/1 її звільнено з 15 грудня 2023 року з посади комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" у зв`язку з прогулом без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
На переконання позивача, її звільнення є незаконним та таким, що порушує її трудові права.
ОСОБА_1 наголошувала, що вона виконувала усі покладені на неї посадові обов`язки і як співвласник товариства прямо зацікавлена у безперебійній, найкращій роботі підприємства та його прибутковості. Жодних причин для її звільнення не було.
У наказі ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 30 листопада 2022 року № 30112022-1 "Щодо оптимізації праці працівників" зазначено, що в умовах військового стану в країні для продовження нормального функціонування товариства виникла потреба провести ревізію робочого процесу та оптимізувати роботу на підприємстві в умовах фізичної присутності працівників на робочому місці. Проте жодних пропозицій щодо оптимізації роботи або щодо необхідності виконувати роботу безпосередньо в офісі до неї не надходило. Про місце перебування позивача та її засоби зв`язку директору було достовірно відомі.
Позивач стверджувала, що вона весь час перебувала на зв`язку із постачальником, співробітниками та координувала їх роботу, тобто виконувала свої посадові обов`язки. Жодним документом не встановлено для неї обмеження стосовно можливості виконувати трудові обов`язки лише за адресою місцезнаходження товариства.
Підставою для звільнення у вказаному наказі зазначено доповідну записку про відсутність працівника на роботі від 14 грудня 2002 року, копія акта службового розслідування неявки працівника на робочому місці від 14 грудня 2022 року № 1.
У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану фактично для неї був встановлений ненормований робочий час та з 24 лютого 2022 року вона працювала у дистанційному режимі.
Відсутність працівника має бути зафіксована при веденні щоденного (щозмінного) обліку використання робочого часу. Відсутність працівника може бути зафіксована і в інший спосіб, наприклад автоматизованою пропускною системою. При цьому слід врахувати, що "відсутністю працівника на роботі" вважається перебування працівника поза територією підприємства або об`єкта, де він відповідно до трудових обов`язків повинен виконувати доручену йому роботу. Тому відсутність працівника на робочому місці, але не на підприємстві, не вважається прогулом і його не можна буде звільнити.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не фіксувалася на вхід/вихід з 23 лютого 2022 року за місцем знаходження відповідача, але протягом лютого-грудня 2022 року їй сплачувалась заробітна плата, слід зробити висновок, що весь цей час позивач фактично виконувала роботу дистанційно з дозволу безпосереднього керівника. Хоча ця робота позивача не була врегульована нормативно, проте відповідач приймав виконання роботи як належне.
Жодних доказів її повідомлення про необхідність надати пояснення щодо причин відсутності її на роботі, зокрема, листів, вимог, телефонних дзвінків тощо, як підстав для звільнення відповідач у наказі про звільнення не зазначив. Крім того, відповідних доказів ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" не надало й на запит її адвоката.
Позивач вказувала, що її середньоденна заробітна плата становить 3 023,26 грн, а середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на час звернення з позовом до суду (13 січня 2023 року) - 57 441,94 грн.
Самим фактом незаконного звільнення з посади комерційного директора їй завдано моральну шкоду, оскільки без достатніх правових підстав вона була позбавлена можливості займатися улюбленою справою. Крім того, у зв`язку з незаконним звільненням у неї почалася депресія.
ОСОБА_1 просила:
скасувати наказ ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 15 грудня 2022 року № 15122022/1 про її звільнення;
поновити її на посаді комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" з 16 грудня 2022 року;
стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2022 року до дня поновлення на роботі;
стягнути з ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 15 грудня 2022 року № 15122022/1 про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" з 16 грудня 2022 року.
Стягнено з ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 390 000,54 грн.
Стягнено з ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" на користь держави судовий збір в розмірі 3 220,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до дня звільнення працювала на роботі в дистанційному режимі, за що отримувала заробітну плату. При цьому посилання відповідача на те, що у дистанційному режимі ОСОБА_1 роботу не виконувала - не підтверджені належними доказами. Тому суд зробив висновок, що наказ про звільнення позивача у зв`язку з прогулом без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України) є незаконним, тому суд вважав необхідним задовольнити позовні вимоги про скасування наказу, а також відновити становище, яке існувало до такого порушення, шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді - комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" з 16 грудня 2022 року.
Суд встановив, що позивача звільнено з роботи з 15 грудня 2022 року, тому періодом для розрахунку середнього заробітку є термін з 15 грудня 2022 року (день звільнення) до 23 червня 2023 року. Останні два календарні місяці роботи: жовтень, листопад 2022 року.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 3 023,26 грн. Кількість робочих днів з 15 грудня 2022 року до 23 червня 2023 року становить 129. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за указаний період, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 390 000,54 грн. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.
Враховуючи, що суд зробив висновок про незаконність наказу ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 15 грудня 2022 року № 15122022/1 "Про звільнення ОСОБА_1" та необхідність його скасування, а відповідачем порушено трудові права позивача, що призвело до її моральних страждань, порушення життєвого укладу і ОСОБА_1 була змушена докладати зусиль для поновлення своїх трудових прав, організації свого життя, то слід також частково задовольнити вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2023 року у задоволенні заяви ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" про виправлення описки у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2023 року у цій справі відмовлено.
Суд вказав, що у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2023 року у цій справі датою поновлення ОСОБА_1 на посаді комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" визначено 16 грудня 2022 року, тому суд не допустив описку в цій частині.
Апеляційний суд виходив з того, що норми Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. При цьому інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем. Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу. Відповідно до наказу ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 24 лютого 2022 року № 24022022/2 встановлено гнучкий графік робочого часу на підприємстві, надано можливість працівникам в залежності від індивідуальної ситуації, яка склалась у кожного, зважаючи на обставини, обирати форму організації праці самостійно, тобто чи дистанційну, чи стаціонарно, відвідуючи робоче місце, ставки оплати праці залишити на тому ж рівні, який був до підписання цього наказу. Згідно з довідкою ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 05 січня 2023 року № ПС000000002 ОСОБА_1 щомісячно в період з 01 червня 2022 року до 15 грудня 2022 року надходили нарахування у вигляді заробітної плати, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції копіями квитанцій, долучених позивачем до позову. Суд апеляційної інстанції вважав, що відсутність працівника на роботі у зв`язку з військовим вторгненням не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Законодавством про працю не передбачено обов`язку працівника повідомляти роботодавця про своє місцезнаходження та отримання статусу біженця або визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту. Зважаючи на надскладну ситуацію на території України, працівники, які не виходять на роботу внаслідок обставин, пов`язаних з бойовими діями, або ті, які не мають змоги виходити на роботу у зв`язку з небезпекою для життя і здоров`я, не підлягають автоматичному звільненню чи, наприклад, на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Це обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. Якщо з таким працівником відсутній зв`язок, до з`ясування причин і обставин його відсутності за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються, але час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, та у загальному випадку не підлягає оплаті.
Суди встановили, що ОСОБА_1 не була повідомлена ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" про наказ від 14 грудня 2022 року №14122022/1, а тому вона не мала можливості надати пояснення причин своєї відсутності на підприємстві. Згідно з наказом ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 24 лютого 2022 року № 24022022/2 "Щодо врегулювання порядку оплати праці під час військового стану" в зв`язку з повномасштабним вторгненням росії на територію України та запровадження військового стану по всій території України, встановлено гнучкий графік робочого часу на підприємстві, надано можливість працівникам в залежності від індивідуальної ситуації, яка склалась у кожного, зважаючи на обставини, обирати форму організації праці самостійно, тобто чи дистанційну, чи стаціонарно, відвідуючи робоче місце. ОСОБА_1 обрала дистанційну роботу і виїхала за кордон та продовжує працювати відповідно до умов зазначеного наказу. Тому доводи відповідача щодо вчинення ОСОБА_1 прогулу не відповідає обставинам справи, адже її відсутність встановлена нормативним документом підприємства. Апеляційний суд зазначив, що якщо з працівником не укладався трудовий договір про дистанційну роботу, а перехід на дистанційну роботу було здійснено наказом роботодавця, то з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи: визначити засоби електронного зв`язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо); умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно); умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи; інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін. При цьому матеріали справи не містять таких дій з боку підприємства і не зазначено в наказі про застосування певних засобів комунікацій.
Апеляційний суд не взяв до уваги доводи про помилковість висновків суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем доказів направлення та отримання ОСОБА_1 наказу ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 30 листопада 2022 року № 30112022-1, оскільки зазначені докази в матеріалах справи відсутні. Засобами поштового зв`язку направлялись листи на дві адреси у Київській області, але ОСОБА_1 їх не отримала, адже перебувала за кордоном. Доказів направлення наказів засобами електронного зв`язку, а також того, що відповідні засоби комунікації з працівниками внесені до наказу і працівники з цим ознайомлені, матеріали справи не містять. Підстави здійснення ОСОБА_1 дистанційної роботи встановлені наказом від 24 лютого 2022 року № 24022022/2, а тому доводи відповідача в цій часині є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2024 року ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Нікушиною В. С., в якій просили скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
нормами законодавства не заборонено роботодавцю звільняти працівника за прогул у період воєнного стану. Відомо, що воєнний стан уведено на всій території України, ситуація (активні бойові дії, потреба евакуації тощо) в різних населених пунктах країни відрізняється, іноді суттєво. До того ж сьогодні немає універсального переліку територій, на яких ведуться бойові дії. Слід орієнтуватись на переліки Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, але вони постійно змінюються (оновлюються). Безумовно, життя та здоровʼя людини превалює над виконанням трудового договору. Проте, прогул, вчинений, наприклад у м. Харків, та прогул, вчинений у місті, яке не розташоване в зоні активних бойових дій, наприклад у м. Львів, є різними за своєю суттю порушеннями трудових обов`язків. Таким чином, якщо відсутність працівника повʼязана з рятуванням його життя або життя членів його родини, то прогул має вважатися таким, що вчинений з поважної причини, а отже, звільняти такого працівника не можна. Водночас і працівник зі свого боку має довести поважність причини прогулу, а не просто зазначити про введення на території держави воєнного стану. Підприємство (відповідач) в період воєнного стану постійно працювало та продовжує працювати у звичайному режимі. Усі працівники сумлінно працюють, проте один працівник (позивач) вирішив самостійно виїхати в більш безпечне місце (за кордон). При цьому матеріали справи не містять доказів перебування позивача за кордоном;
після того як позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з нею проведено остаточний розрахунок та виплачено компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки. У звʼязку із тривалою відсутністю позивача на роботі наказ про її звільнення направлено засобами електронного звʼязку (електронну пошту та додаток "Viber" за номером телефону НОМЕР_1 ) та поштовою кореспонденцією;
суди зробили помилковий висновок, що відповідач не надав доказів того, що позивач отримала копію чи будь-яким іншим чином ознайомилася із наказом ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 30 листопада 2022 року № 30112022-1 щодо визначення підприємством потреби фізичної присутності працівників на робочому місці. Оскільки позивач перебувала за кордоном, комунікація між сторонами здійснювалась через засоби електронного звʼязку (телефон, електронна пошта, додаток "Viber"). Повідомлення позивача про наявність наказу товариства від 30 листопада 2022 року здійснювала фінансовий директор ОСОБА_3 через додаток "Viber". Проте, надалі позивач, переглянувши повідомлення, заблокувала можливість надсилання їй повідомлень фінансовим директором ОСОБА_3 . Відповідні докази наявні у матеріалах справи. Таким чином, відповідач вживав усіх заходів для повідомлення позивача про запровадження на підприємстві роботи у режимі офлайн. При цьому наказ ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 30 листопада 2022 року № 30112022-1 є чинним та позивачем не оспорювався;
суди встановили, що позивач перебуває тривалий час за кордоном у звʼязку з веденням бойових дій на території України. Проте жодних належних доказів, які підтверджують дійсність та період перебування позивача за кордоном, матеріали справи не містять;
після введення на території України воєнного стану ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" видало наказ від 24 лютого 2022 року № 24022022/2 "Щодо врегулювання порядку оплати праці під час військового стану", яким передбачило можливість дистанційної роботи працівників. Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримала копію чи будь-яким іншим чином ознайомилася із цим наказом. Тому суди не встановили, з яких підстав позивач працювала дистанційно. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що позивач була переведена на дистанційний режим роботи, хоча існування такого режиму роботи покладено в основу обґрунтування її позовних вимог. Позивач також не надала суду жодного доказу про порядок та обсяг дистанційної роботи на підприємстві;
суди вважали, що відсутність працівника на роботі у звʼязку з військовим вторгненням не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Разом з цим надані копії табелів обліку робочого часу ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" підтверджують, що всі працівники були фізично присутні на роботі. Підприємство функціонувало у звичайному режимі після квітня 2022 року. За таких обставин працівник ОСОБА_1 знаходиться у привілейованому становищі порівняно з іншими працівниками, які виконували свою роботу безпосередньо на підприємстві;
позивач зловживає процесуальними правами та вдається до маніпуляцій у звʼязку із введенням воєнного стану на території України;
суди вказали, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність обʼєктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є зʼясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається залежно від конкретних обставин. Отже, суди зробили помилковий висновок про те, що ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до дня звільнення працювала на роботі в дистанційному режимі. Суди безпідставно зазначили про поважність причини відсутності на роботі у звʼязку з тим, що позивач працювала в дистанційному режимі без посилання на жодні докази;
суди першої та апеляційної інстанцій не зʼясували, яким чином позивач виконувала роботу на підприємстві у дистанційній формі, обсяг цієї роботи, як позивач направляла виконану роботу та якому працівнику на підприємстві, з ким позивач тримала комунікації та робочий звʼязок для виконання роботи у дистанційному режимі, адже позивач займала посаду комерційного директора, що потребує постійних телекомунікацій з підприємством;
відповідач позбавлений можливості надати докази виконання роботи позивачем в дистанційному режимі, оскільки така робота відсутня. Після звільнення посада "комерційний директор", яку займала позивач, виведена із штатного розпису підприємства, а обовʼязки за цією посадою розподілені між іншими працівниками;
у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки" (частина четверта статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"). Проте позивач не направляла заяв про надання їй відпустки без збереження заробітної плати та навмисно створила ситуацію правової невизначеності;
факт прогулу позивача підтверджується наданими відповідачем доказами, зокрема, копією акта про відсутність на робочому місці, доповідними записками, наказами, табелями обліку робочого часу. Належність і допустимість вказаних доказів позивачем під час розгляду справи не спростовано, поважність причин відсутності на роботі не доведено. При цьому будь-яких поважних причин невиходу позивача на роботу не наведено;
підставою для звільнення позивача є доповідна записка про відсутність працівника на роботі від 14 грудня 2022 року. Згідно з наказом ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 14 грудня 2022 року 14122022/1 призначено проведення службового розслідування щодо встановлення факту та зʼясування обставин незʼявлення на робочому місці та не виконання своїх службових обовʼязків ОСОБА_1, за результатами якого складений акт службового розслідування неявки працівника на робочому місці № 1. У ході проведеного службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час не знаходиться на робочому місці, дистанційно не виконує своїх обовʼязків, в офісі, за основним місцем діяльності, не зʼявляється. Працівники підприємства намагалися зʼясувати причини неявки, запропонувати альтернативні методи співпраці, але працівник на контакт не виходив. Такі дії призводять до негативних наслідків для робити підприємства. Крім того, відповідач телефонував позивачу, відправляв листи на електронну пошту, проте позивач навмисно уникала будь-якого контакту. При цьому позивач постійно перебувала за кордоном, тобто не у зоні проведення бойових дій. Нормами трудового законодавства України не визначено чіткого переліку дій та їх кількості щодо розшуку працівника. За таких обставин відповідач вжив усіх заходів щодо повідомлення працівника та зʼясування обставин його нез`явлення на роботі. Водночас доповідна записка про відсутність працівника на роботі від 14 грудня 2022 року, наказ ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 14 грудня 2022 року 14122022/1, акт службового розслідування неявки працівника на робочому місці № 1 є достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 прогулу;
26 червня 2023 року позивача поновлено на роботі, про цей факт їй достовірно відомо. Крім того, відповідач вживав заходів для повідомлення позивача про її поновлення на роботі усіма можливими способами. Проте позивач не виходила на роботу, тому відповідач повторно звільнив її. Надалі ОСОБА_1 звернулась повторно до суду. Цей факт свідчить про єдину мету позивача - отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
суди здійснили дискримінаційне розмежування обовʼязків працівника та роботодавця, адже вважали, що роботодавець повинен розшукувати працівника, повідомляти його про накази, встановлювати з працівником звʼязок, а у працівника відсутні обовʼязки щодо виконання своєї роботи на підприємстві. Тривалість військового стану в Україні та відсутність на цей час постанови Верховного Суду у правовідносинах щодо питань зловживання трудовими та процесуальними правами працівника, а саме маніпуляцій з веденим воєнним станом в Україні, негативно впливають на визначеність у трудових правовідносинах працівників з роботодавцем.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 367/569/23 та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" про зупинення виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні клопотання ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" про зупинення виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року відмовлено.
У травні 2024 року справа № 367/569/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17, від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 766/6227/17, від 06 лютого 2023 року у справі № 522/17702/21, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 05 липня 2021 року у справі № 344/6789/20, від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 січня 2023 року ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА".
17 серпня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА".
Відповідно до наказу ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 24 лютого 2022 року № 24022022/2 "Щодо врегулювання порядку оплати праці під час військового стану" в зв`язку з повномасштабним вторгненням росії на територію України та запровадження військового стану по всій території України, встановлено гнучкий графік робочого часу на підприємстві, надано можливість працівникам в залежності від індивідуальної ситуації, яка склалась у кожного, зважаючи на обставини, обирати форму організації праці самостійно, тобто чи дистанційну, чи стаціонарно, відвідуючи робоче місце, ставки оплати праці залишити на тому ж рівні, який був до підписання цього наказу.
Згідно з наказом ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 30 листопада 2022 року № 30112022-1 "Щодо оптимізації праці працівників" в умовах військового стану в країні для продовження нормального функціонування товариства виникла потреба провести ревізію робочого процесу та оптимізувати роботу на підприємстві в умовах фізичної присутності працівників на робочому місці, у зв`язку з чим встановлено, хто з працівників не відвідує робоче місце, фінансовому директору встановити зв`язок з працівниками та з`ясувати обставини та причини по яких працівник не може з`явитися на робочому місці, пояснити працівникам потребу фізичної присутності на робочому місці, оптимізувати роботу працівника, запропонувавши йому варіанти вирішення питання: варіант виходу на робоче місце чи звільнення. Крім того, зобов`язано фінансового директора ОСОБА_3 ознайомити працівників ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" із цим наказом та довести його до відома особовому складу підприємства.
Відповідно до наказу ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 14 грудня 2022 року № 14122022/1 "Щодо проведення службового розслідування" в зв`язку із виявленням осіб, які тривалий час не з`являються на робочому місці та не проводять дистанційної роботи, не виконують будь-яких робочих завдань та обов`язків, призначено службове розслідування щодо встановлення факту і з`ясування обставин нез`явлення на робочому місці та невиконання своїх службових обов`язків ОСОБА_1 . Контроль за виконанням наказу покладено на фінансового директора ОСОБА_3 .
У доповідній записці фінансового директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" ОСОБА_3 про відсутність на роботі від 14 грудня 2002 року вказано, що у ході перевірки відповідно до наказу товариства від 30 листопада 2022 року № 30112022-1 встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час не знаходиться на робочому місці, не виходить на зв`язок. ОСОБА_1 надіслано лист з проханням повідомити про причини неявки на робочому місці, але жодної реакції не прослідувало.
Таким чином, зафіксовано факт нез`явлення тривалий час ОСОБА_1 на робочому місці, зв`язок з працівником не встановлено, працівник не відповідає на телефонні дзвінки, електронні листи. Крім того, висловлено пропозицію прийняти рішення щодо звільнення працівника як такого, який не з`являється на робочому місці тривалий час.
Відповідно до акта службового розслідування неявки працівника на робочому місця від 14 грудня 2022 року № 1 комісія у складі: голови комісії - фінансового директора ОСОБА_3, членів комісії: завскладом ОСОБА_4, інженера з комп`ютерних систем ОСОБА_5, провела службове розслідування відсутності працівника на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 . Під час службового розслідування комісія встановила, що працівник ОСОБА_1 тривалий час не знаходиться на робочому місці. Дистанційно свої обов`язки не виконує, в офіс, за місцем основної діяльності, не з`являється. Працівники товариства намагались з`ясувати причини неявки, запропонувати альтернативні методи співпраці, поспілкуватись з працівником щодо планів та бачення подальшої діяльності, але з ОСОБА_1 зв`язатись не вдалось. Вказані дії призводять до тяжких наслідків для роботи підприємства в цілому. Підприємство не може виплачувати заробітну плату працівникові, який не з`являється на робочому місці та не працює в дистанційному форматі, тобто взагалі не виконує роботу. Тому комісія пропонує звільнити працівника із займаної посади, запропонувати йому забрати трудову книгу на підприємстві, а також зобов`язати працівника повернути всі матеріальні цінності, які надавались йому під особистий підпис. Комісія посилалась, зокрема, на наступні порушення працівника: тривалий час не знаходиться на робочому місці; дистанційно не виконує свої обов`язки; в офіс, за місцем основної діяльності, не з`являється.
Відповідно до наказу ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 15 грудня 2022 року № 15122022/1 ОСОБА_1 звільнено з 15 грудня 2023 року з посади комерційного директора ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" у зв`язку з прогулом без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України). Крім того, наказано бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки та провести повний розрахунок.
У листі ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" від 06 січня 2023 року № 4 на адвокатський запит зазначено про надання всіх витребуваних документів та повідомлено про неможливість надання табелю обліку робочого часу, вказавши, що форма № П-5 має рекомендаційний характер, законодавством передбачені і інші методи ведення обліку робочого часу, а облік робочого часу на підприємстві ведеться іншим способом (в електронному вигляді відповідною програмою).
Відповідно до копії довідки ТОВ "ПОЛАР СІФУД УКРАЇНА" про нарахування відпустки від 15 грудня 2022 року № ПС000000034 зроблено розрахунок середнього заробітку за період з 01 грудня 2021 року до 30 листопада 2022 року в сумі 777 200,00 грн та нарахування компенсації відпустки за період з 01 грудня 2022 року до 01 грудня 2022 року в сумі 91 435,26 грн працівника ОСОБА_1 за 42 дні невикористаної відпустки.