ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2718/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Кондратюка Д. А.,
Харківської обласної військової адміністрації - не з`явився,
Приватного підприємства
"Атос-культурне рибне господарство" - Сайтарли А. П.,
Регіонального офісу водних
ресурсів у Харківській області - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (у складі колегії суддів: Радіонова О. О. (головуючий), Істоміна О. А., Медуниця О. Є.)
у справі № 922/2718/23
за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації,
до Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області,
про відновлення становища шляхом звільнення об`єкту водного фонду та земельної ділянки під ним,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з позовом до Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" (далі - ПП "Атос-КРГ"), в якій просив суд відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Муромське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га, 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га, 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.
Позовні вимоги обґрунтовано незаконним використанням (зайняттям) ПП "Атос-КРГ" у своїй господарській діяльності земельних ділянок водного фонду, на яких розташовано водний об`єкт - Муромське водосховище, за відсутності документів на право користування водним об`єктом та земельними ділянками під ним. Оскільки зазначене водосховище є комплексним та в силу закону не може бути об`єктом оренди, фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта всупереч вимог законодавства має розглядатись як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а тому вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом звільнення водного об`єкту разом із зайнятими цим об`єктом земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 позов задоволено. Ухвалено відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання ПП "Атос-КРГ" звільнити водний об`єкт - Муромське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га; 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2024 року Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 залишити в силі; здійснити перерозподіл судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2718/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.04.2024.
ПП "Атос-КРГ" у відзиві на касаційну скаргу посилається на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також зазначає про правильність та законність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені позову, оскільки для здійснення рибальства законодавство не вимагає від особи отримання земельної ділянки водного фонду у власність, постійне користування чи тимчасове користування (оренду), а підставою для використання такої ділянки для рибальства є згода власника або погодження землекористувача; при цьому, позивачем не доведено обставин здійснення відповідачем господарської діяльності на Муромському водосховище чи будь-якої його присутності на цьому водному об`єкті, саме на час звернення прокурора до суду з позовом; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Крім того, ПП "Атос-КРГ" надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 1 000,00 грн - витрати, пов`язані із прибуттям до суду.
Харківська обласна військова адміністрація у додаткових поясненнях підтримує доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі; зазначає, що можливість використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому законодавством порядку у користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частини) чинним законодавством не передбачена; просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засідання 17.04.2024 оголошено перерву у справі № 922/2718/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури до 22.05.2024.
Харківська обласна військова адміністрація та Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора та ПП "Атос-КРГ", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області Харківською обласною прокуратурою встановлено факт незаконного використання ПП "Атос - КРГ" об`єкту водного фонду - Муромського водосховища, розташованого у Харківському районі Харківської області та земельних ділянок під ним.
Згідно з водогосподарським паспортом Муромське водосховище слугує для цілей зрошення та риборозведення, площа водного дзеркала водосховища становить 4,08 кв. км, об`єм - 14,08 млн куб. м.
Водосховище розташоване на земельних ділянках державної власності з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; з кадастровим номером 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га та з кадастровим номером 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га, що підтверджується, у тому числі, даними Публічної кадастрової карти.
Відповідно до державних актів на право постійного користування серії ЯЯ № 305186 від 27.12.2004 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325181000:03:003:0001, серії ЯЯ № 805187 від 27.12.2004 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325180500:02:015:0001 та серії ЯЯ № 318897 від 03.12.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325183500:02:006:0003, вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству Харківського обласного управління водних ресурсів (наразі - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області).
Судами попередніх інстанцій також установлено, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПП "Атос-КРГ" зареєстровано 10.06.2009, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи є: 03.22 - прісноводне рибництво (аквакультура) (основний); 03.12 - прісноводне рибальство; 10.20 - перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 82.99 - надання інших допоміжних комерційних послуг; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.
Крім того, для здійснення промислового рибальства ПП "Атос-КРГ" має відповідну ліцензію Держрибагенства України.
У 2009 році на замовлення ПП "Атос-КРГ" розроблено режим рибогосподарської експлуатації (спеціальне товарне рибне господарство) Муромського водосховища, затверджений 03.07.2009 Державним комітетом рибного господарства України, до якого у подальшому внесено зміни та доповнення (погоджено 17.11.2016); строк дії режиму встановлено до 31.12.2027.
02.04.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області надано ПП "Атос-КРГ" дозвіл № 11 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме у Муромському водосховищі Харківського району Харківської області, вид спеціального використання - промислове рибальство. Строк дії зазначеного дозволу до 01.04.2023.
07.12.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області надано ПП "Атос-КРГ" дозвіл № 97 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме, у Муромському водосховищі Харківського району Харківської області, вид спеціального використання - любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову. Строк дії зазначеного дозволу до 06.12.2023.
Крім цього, 09.04.2019 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області надано ПП "Атос-КРГ" дозвіл № 17 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме у Муромському водосховищі Харківського району Харківської області, вид спеціального використання - вилов старшевікових груп рослиноїдних з метою попередження їх загибелі внаслідок аутоінтоксикації (при резорбції у весняний період із-за відсутності умов для природного нересту) у нерестовий період згідно з пунктом 14.5 Режиму рибогосподарської експлуатації Муромського водосховища Харківського району Харківської області. Строк дії зазначеного дозволу до 30.06.2024.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що ПП "Атос-КРГ" виконує роботи по біологічній меліорації Муромського водосховища на підставі договору від 15.11.2018, укладеного з постійним землекористувачем Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області, строк дії якого до 15.11.2028.
Також судами попередніх інстанцій установлено, що ПП "Атос-КРГ" листом від 16.12.2019 № 1612/1 зверталось до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області як постійного землекористувача щодо використання земельних ділянок водного фонду Муромського водосховища відповідно до вимог частини 5 статті 59 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України).
У відповіді (лист від 27.12.2019 № 11-15/1784) на зазначений вище лист Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області повідомив, що з метою можливості реалізації договору на здійснення біологічної меліорації Муромського водосховища від 15.11.2018 № 103/18, не заперечує щодо використання земельних ділянок водного фонду Муромського водосховища для рибальства за наявності відповідних дозволів та дотримання умов чинного законодавства.
На підтвердження використання відповідачем Муромського водосховища прокурором надано: підсумкові акти про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021 роки; звіти ПП "Атос-КРГ" про обсяги вилову водних біоресурсів по любительському рибальству за 2018-2021 роки, а також лист директора ПП "Атос-КРГ" від 14.12.2022 № 1412/1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області.
Прокурор, звертаючись до суду з позовними вимогами про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Муромське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, обґрунтував їх використанням ПП "Атос-КРГ" в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності спірних земельних ділянок водного фонду за відсутності документів на право користування водним об`єктом та земельними ділянками під ним, та відповідно без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкту та землі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), користування землями водного фонду та використання водних біоресурсів як користування окремими об`єктами. Так, законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в тому числі і земель водного фонду (зокрема під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами). Ураховуючи зазначене, суд першої інстанцій дійшов висновку, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. При цьому суд першої інстанції зазначив, що наданий відповідачем лист Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 27.12.2019 № 11-15/1784 та договір на здійснення біологічної меліорації від 15.11.2018 не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання водних об`єктів та земельних ділянок в користування (оренду) та жодним чином не свідчать про законність використання відповідачем Муромського водосховища для здійснення своєї комерційної діяльності. Отже, встановивши обставини неправомірного використання відповідачем водного об`єкта і земельних ділянок під ним, та відповідно порушення прав держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, суд першої інстанції зазначив, що таке використання має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки зазначене водосховище є комплексним та в силу закону не може бути об`єктом оренди, а тому дійшов висновку про обґрунтованість та законність заявлених прокурором позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до частини 5 статті 59 ЗК України для використання земельних ділянок водного фонду для цілей рибальства, яке включає в себе і любительське, і промислове, закон передбачає лише необхідність отримання згоди власника земельної ділянки або погодження землекористувача та не встановлює вимог щодо укладення договору оренди.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що для здійснення промислового рибальства діюче законодавство України не встановлює обов`язку для суб`єктів господарювання отримувати промислові ділянки рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) в оренду. На таких ділянках промислове рибальство здійснюється в порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу у відповідності до положень статті 26 Закону України "Про тваринний світ", тобто за наявності відповідного дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.
Встановивши, що Муромське водосховище входить до басейну р. Сіверський Донець та відповідно до положень статті 26 Закону України "Про тваринний світ" є промисловою ділянкою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наявності дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів на цій промисловій ділянці, відповідач як суб`єкт господарювання має право здійснювати промислове рибальство. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив наявність у відповідача ліцензії та відповідних дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах).
Зважаючи на зазначене, а також беручи до уваги наявність чинного договору про виконання робіт по біологічній меліорації Муромського водосховища з метою здійснення заходів по його екологічному оздоровленню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач здійснює промислове рибальство, яке є одним із видів його господарської діяльності з відома та за погодженням із постійним землекористувачем - Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що право спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства не передбачено в переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що на спірні правовідносини не розповсюджуються норми Закону України "Про аквакультуру", оскільки господарська діяльність відповідача не пов`язана із штучним розведенням, утриманням та вирощуванням об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізацією, виробництвом кормів, веденням селекційно-племінної роботи, інтродукцією, переселенням, акліматизацією та реакліматизацією гідробіонів, поповненням запасів водних біоресурсів, збереженням їх біорізноманіття, а також реакреаційних послуг.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та посилаючись на положення статей 76, 77 ГПК України, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведення прокурором обставин порушення відповідачем прав держави як підстави для задоволення позову.
У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор послалась на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 59, 122, 124, 125, 126 ЗК України, статей 51, 85 Водного кодексу (далі - ВК України), статті 14 Закону України "Про аквакультуру", статті 17 Закону України "Про тваринний світ", статей 34, 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків щодо застосування цих норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 16.06.2021 у справі № 912/1941/20, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 22.06.2022 у справі № 902/777/21, від 19.07.2023 у справі № 906/170/20, від 22.11.2018 у справі № 806/449/15, від 19.11.2019 у справі № 806/1350/15, від 16.05.2019 у справі № 806/3184/18 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06.11.2014 у справі № 616/507/13.
Крім того, прокурор підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про поновлення строку на подання доказів у справі та долучення доказів - матеріалів кримінального провадження за фактом самовільного зайняття земельних ділянок водного фонду Трав`янського та Муромського водосховищ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
При цьому, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 39 цього ж Закону визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.
Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.
До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об`єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, законами України "Про тваринний світ", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами.
До об`єктів тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ", відносяться, в тому числі, дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (стаття 3 Закону України "Про тваринний світ").
Дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення (стаття 4 Закону України "Про тваринний світ").
Об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника об`єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Кожний громадянин має право користуватися об`єктами тваринного світу - об`єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України (частини 2-4 статті 5 дія Закону України "Про тваринний світ").
Статтею 13 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що до повноважень уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить, зокрема, подання в установленому порядку документів з питань надання у користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь та об`єктів, та організація роботи щодо укладення відповідно до закону з користувачами мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів договорів про умови здійснення діяльності щодо охорони, використання і відтворення тваринного світу, здійснення контролю за виконанням цих договорів.
В свою чергу, до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить погодження в установленому порядку питань, що стосуються надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів (стаття 14 Закону України "Про тваринний світ").
Стаття 17 зазначеного Закону визначає умови спеціального використання об`єктів тваринного світу. Так до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.