ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/5084/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Круш Т.О.,
Криничанської селищної ради
Кам`янського району Дніпропетровської області - не з`явився,
Фізичної особи-підприємця Лупіни Юрія Миколайовича - Верховської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лупіни Юрія Миколайовича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 (у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Мороза В.Ф., Коваль Л.А.)
у справі № 904/5084/22
за позовом Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Лупіни Юрія Миколайовича
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року Керівник Жовтоводської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області (далі - Криничанська селищна рада) до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Лупіни Юрія Миколайовича, у якому просив:
- розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153, укладений між Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (далі - Криничанська РДА) і ФОП Лупіною Ю.М., щодо земельних ділянок площею 23,71 га, кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002, розташованих на території Криничанської селищної ради (Криничанська селищна об`єднана територіальна громада);
- зобов`язати ФОП Лупіну Ю.М. повернути Криничанській селищній раді земельні ділянки загальною площею 23,71 га, кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002, розташовані на території Криничанської селищної ради (Криничанська селищна об`єднана територіальна громада).
Прокурор обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем як орендарем обов`язків за договором оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153 у редакції додаткової угоди від 04.03.2019 № 74 щодо вжиття заходів з проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду та приведення суми орендної плати у відповідність до умов договору, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.
Порушення інтересів держави у цьому випадку прокурор обґрунтував ненадходженням до державного бюджету різниці коштів між нормативною оцінкою земель водного фонду та платою за оренду земельної ділянки водного фонду, передбаченою договором оренди.
Наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у цій справі в інтересах Криничанської селищної ради, прокурор обґрунтував неналежним виконанням своїх повноважень органом місцевого самоврядування та невжиттям ним заходів на захист інтересів територіальної громади щодо ефективного використання землі комунальної власності територіальної громади.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153, укладений між Криничанською РДА і ФОП Лупіною Ю.М., щодо земельних ділянок площею 23,71 га, кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002, розташованих на території Криничанської селищної ради (Криничанська селищна об`єднана територіальна громада); зобов`язано ФОП Лупіну Ю.М. повернути Криничанській селищній раді земельні ділянки загальною площею 23,71 га, кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002, розташовані на території Криничанської селищної ради (Криничанська селищна об`єднана територіальна громада). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2024 року ФОП Лупіна Ю.М. подав касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нової редакції касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 904/5084/22 за касаційною скаргою ФОП Лупіни Ю.М. з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.05.2024.
Дніпропетровська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначила про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Криничанська селищна рада свого представника в судове засідання не направила.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв Криничанської селищної ради щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 17.12.2003 на підставі, зокрема розпорядження голови Криничанської РДА від 26.12.2002 № 716-р "Про передачу земель водного фонду в оренду Лупіні Юрію Миколайовичу", між Криничанською РДА (орендодавець) та Приватним підприємцем Лупіною Ю.М. (орендар) укладено договір № 153 оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки загальною площею 23,71 га, у тому числі під водоймищами 12,69 га, прибережною захисною смугою 11,02 га, в задовільному стані придатному для рибогосподарських потреб, розташованої на території Семенівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (пункт 1); договір укладається на термін 5 років, починаючи з дати його реєстрації ( пункт 2.2).
Підставою для розірвання договору є, зокрема, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором (розділ 4).
За змістом розділу 5 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153, сторони визначили, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання договору, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, несе перед іншою стороною відповідальність згідно з чинним законодавством.
Цей договір зареєстровано в Семенівській сільській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 19.12.2003 № 38.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі земель водного фонду для рибогосподарських потреб від 22.12.2003.
31.03.2008 між Криничанською РДА та Приватним підприємцем Лупіною Ю.М. укладено додаткову угоду № 44 до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153, за умовами якої орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1 628,00 грн на рік, у тому числі 1,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідно до розрахунку становить 359,00 грн на рік на рахунок Семенівської сільської ради, а також 100,00 грн за 1 га земельної ділянки водного дзеркала в сумі 1 269,00 грн до державного бюджету.
08.12.2008 між Криничанською РДА та Приватним підприємцем Лупіною Ю.М. укладено додаткову угоду № 860 до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153, за умовами якої внесено зміни до пункту 2.2 цього договору та встановлено, що договір укладено на 10 років. Також, відповідно до пункту 2.3 договору (в редакції додаткової угоди від 08.12.2008 № 860) орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,2 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідно до розрахунку становить 359,00 грн на рік за використання земельної ділянки прибережної захисної смуги, а також 100,00 грн за 1 га земельної ділянки водного дзеркала в сумі 1 269,00 грн на рік.
04.03.2019 між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією в особі голови Криничанської РДА (орендодавець) та ФОП Лупіною Ю.М. (орендар) укладено додаткову угоду № 74 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153, за умовами якої поновлено цей договір строком на 10 років та продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 23,7144 га, яка складається із двох земельних ділянок: площею 11,0174 га кадастровий номер 1222086000:03:009:0001 та площею 12,6970 га кадастровий номер 1222086000:03:009:0002 (пункт 1).
У пункті 2 додаткової угоди від 04.03.2019 № 74 передбачено, що орендар зобов`язується протягом одного року вжити заходів щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду (зазначеної у пункті 1 даної угоди) та її затвердження, виготовлення та затвердження у встановленому законом порядку паспорта водного об`єкта, після чого внести зміни до договору з урахуванням змін діючого законодавства України, у відповідності до Типового договору оренди водних об`єктів.
Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 04.03.2019 № 74 внесено зміни до розділу 4 "Умови зміни, припинення і розірвання договору" договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153 та доповнено його останнім абзацом такого змісту: "Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання протягом одного року Орендарем обов`язку щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, її затвердження; виготовлення і погодження у встановленому законом порядку паспорту водного об`єкту, після чого - внесення змін до договору оренди з урахуванням змін діючого законодавства, у відповідності до Типового договору оренди водних об`єктів".
За умовами пункту 4 додаткової угоди від 04.03.2019 № 74, ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та державної реєстрації, є невід`ємною складовою договору і діє до закінчення строку договору оренди.
Також судами встановлено, що спірні земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002, які використовуються ФОП Лупіною Ю.М. для рибогосподарських потреб, розташовані поза межами населеного пункту с. Семенівка колишнього Криничанського району, в адміністративних межах колишньої Семенівської сільської ради, яка на підставі рішення сесії селищної ради від 18.12.2020 № 29-2/VIII приєднана до Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області. Отже, уповноваженим державою органом на реалізацію повноважень у спірних правовідносинах є Криничанська селищна рада.
Судами попередніх інстанцій установлено та не заперечується відповідачем, що останнім відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153 у редакції додаткової угоди від 04.03.2019 № 74 не виконано обов`язку щодо вжиття заходів із проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради до ФОП Лупіни Ю.М., про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153 щодо земельних ділянок загальною площею 23,71 га (кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002), розташованих на території Криничанської селищної ради (Криничанська селищна об`єднана територіальна громада), та зобов`язання ФОП Лупіни Ю.М. повернути Криничанській селищній раді зазначені земельні ділянки, обґрунтовані обставинами невиконання відповідачем як орендарем обов`язків за договором оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153 у редакції додаткової угоди від 04.03.2019 № 74 щодо вжиття заходів з проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду та приведення суми орендної плати у відповідність до умов договору, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.
Криничанська селищна рада підтримала позов та просила про його задоволення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що пункт 2 додаткової угоди від 04.03.2019 № 74 до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153 є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок, а прокурором обрано неефективний спосіб захисту прав Криничанської селищної територіальної громади.
Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував і позов задовольнив з підстав доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі ФОП Лупіна Ю.М. посилається на те, зокрема, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не взято до уваги висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах щодо способу захисту порушених прав, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), оскільки обрання прокурором неефективного способу захисту є окремою підставою для відмови в задоволенні позову (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Так, скаржник зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки не покращить становище позивача з огляду на те, що відповідач добросовісно користується спірною земельною ділянкою та її ресурсами, сплачує орендну плату у визначеному первісним договором розмірі, а у разі ж розірвання спірного договору оренди, надходження орендних платежів до міського бюджету буде припинено до фактичного повернення земельної ділянки позивачу та передання такої земельної ділянки новому користувачу на конкурсних умовах. Такі обставини свідчать про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельних ділянок відповідно до статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі".
Також скаржник зазначив, що прокурор не обґрунтував і не довів підстави для представництва, про необхідність доведення яких зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не забезпечено участі представника відповідача в судовому засіданні 15.01.2024 у режимі відеоконференції без вагомих на те підстав, що призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати свої процесуальні права, визначені законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.
Разом із тим у статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).
Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).
З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Позов у справі, що розглядається, подано прокурором на захист державних інтересів в особі Криничанської селищної ради, оскільки невиконання відповідачем як орендарем земельної ділянки водного фонду взятих на себе обов`язків відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 17.12.2003 № 153 у редакції додаткової угоди від 04.03.2019 № 74 щодо вжиття заходів з проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду та приведення суми орендної плати як істотної умови у відповідність до умов договору, призводить до недоотримання доходів Криничанською селищною територіальною громадою від використання земельних ділянок водного фонду, що є порушенням договору та підставою для його розірвання. Звернення прокурора до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання використання землі. Тобто, порушення інтересів держави в особі Криничанської селищної ради як органом місцевого самоврядування у цьому випадку прокурор обґрунтував ненадходженням до державного бюджету різниці коштів між нормативною оцінкою земель водного фонду та платою за оренду земельної ділянки водного фонду, передбаченою договором оренди.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК).
Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" Земельного кодексу України (далі - ЗК), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).
За змістом статті 93 ЗК і статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі регулюються ЗК, ЦК, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, на час укладення договору оренди) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону (у відповідній редакції) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції).
Отже, орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору.
Зазначене відповідає положенням частини 1 статті 628 ЦК, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК).