ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 361/312/20
провадження № 61-761св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
за первісним позовом ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана адвокатом Фадєєвою Наталією Ігорівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив витребувати з незаконного володіння відповідача у його власність нерухоме майно, а саме: садовий будинок, загальною площею 715,70 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 421122232212 (далі - садовий будинок НОМЕР_2 ); земельну ділянку, кадастровий номер 3221282801:02:014:0137, площею земельної ділянки 0,2041 га, цільове призначення ? для індивідуального садівництва, за вказаною адресою.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними без застосування наслідків їх недійсності.
Позов мотивований тим, що для забезпечення виконання зобов`язань за договором позики вона 13 червня 2017 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір іпотеки, за яким передала останньому в іпотеку належні їй садовий будинок НОМЕР_2 та вказану земельну ділянку. 25 квітня 2018 року ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки як іпотекодержатель в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" уклала із ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу садового будинку НОМЕР_2 і земельної ділянки. 02 листопада 2018 року ОСОБА_3 відчужив садовий будинок і ділянку ОСОБА_1 .
У подальшому рішенням Броварського міськрайонного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 361/4886/19 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О. про визнання договору іпотеки та договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання рішень державних реєстраторів незаконними та їх скасування задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки від 13 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, де предмет іпотеки є: садовий будинок НОМЕР_2 та земельна ділянка.
Тому ОСОБА_5 не мала права продавати майно ОСОБА_3, а він, не набувши права власності на спірне майно, не мав права на його відчуження ОСОБА_1, а тому всі договори є такими, що укладені з порушенням закону. Такі правочини з відчуження майна укладені без згоди і волевиявлення дійсного власника майна.
Вона є власником вказаного майна на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 04 липня 2019 року між нею та ОСОБА_4 . Під час укладення вказаного договору нотаріус здійснила перевірку права продавця щодо спірного майна. Договори дарування, на підставі яких ОСОБА_4 набула права власності на спірне нерухоме майно, є чинними, а право власності продавця на момент здійснення продажу підтверджувалось інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_2 просила суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3, предметом якого є нерухоме майно ? садовий будинок НОМЕР_2 та земельна ділянка, кадастровий номер 3221282801:02:014:0137, площею 0,2041 га;
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, предметом якого є вказане майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 вказане нерухоме майно. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд зазначив, що 25 квітня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірного майна № 2552. На момент переходу права власності на спірне майно за ОСОБА_3 жодних арештів або обмежень не було зареєстровано. Таким чином, оскаржуваний договір купівлі-продажу від 02 листопада 2018 року № 6535, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, не суперечить вимогам законодавства. Станом на день відчуження майна право власності на майно за продавцем було зареєстроване у відповідності до вимог закону, тому він мав право розпоряджатись ним. Судом при розгляді цієї справи не встановлено наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу. Аналогічний висновок зробив суд у справі № 361/4886/19, обставини встановлені в межах якої є преюдиційними для цієї справи. При цьому ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі № 361/4886/19, вказаних обставин в загальному порядку не спростувала.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено частково.
Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 визнано нечинним. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що колегія суддів вважала можливим прийняти відмову ОСОБА_1 від позову.
Водночас ОСОБА_1 також просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року, однак такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі.
Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., про визнання договорів купівлі-продажу недійсними до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 361/155/21 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа ? ОСОБА_1, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 04 липня 2019 року набула право власності на спірні садовий будинок та на земельну ділянку. ОСОБА_2 заявляла вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, посилаючись на те, що договори купівлі-продажу нерухомого майна від 25 квітня 2018 року та від 02 листопада 2018 року є недійсними з підстав визнання недійсним договору іпотеки і скасування реєстраційних записів про право власності ОСОБА_3 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2023 року у справі № 361/155/21 позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку НОМЕР_2, укладений 04 липня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Скасовано запис від 04 липня 2019 року №32257320 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на садовий будинок НОМЕР_2 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу відповідної земельної ділянки, укладений 04 липня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Скасовано запис від 04 липня 2019 року №32257508 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку.
Колегія суддів вважає, що вирішення позовних вимог у справі № 361/155/21, в межах розгляду якої оскаржуються договори купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, укладені 04 липня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, є визначальним для вирішення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 у цій справі, оскільки набрання законної сили рішенням у справі № 361/155/21 про визнання договорів купівлі-продажу від 04 липня 2019 року недійсними визначатиме наявність або відсутність порушеного права ОСОБА_2, як власника спірного майна, та впливати на визначення підстав заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.
Отже, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №361/155/21, у якій суд встановлює обставини, які впливають на оцінку доказів і не можуть бути встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору
Аргументи учасників справи
11 січня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд з власної ініціативи ініціював розгляд питання про зупинення провадження у справі, однак сторони про цього заперечували, оскільки таким рішенням порушуються права усіх сторін, зокрема в частині ефективності розгляду справи. У матеріалах справи знаходиться достатня кількість зібраних доказів, які дозволяють встановити та оцінити всі обставини та факти, які є предметом розгляду спору. Справа знаходиться на стадії судового розгляду по суті, а тому зупинення провадження не допускається у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Крім того апеляційний суд порушив вимоги статті 367 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від позову, вона також подала до апеляційного суду заяву про відмову від позову, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року визнано нечинним, а тому вважає, що її права жодним чином не порушенні та відсутня потреба у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
07 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду.
Відзив мотивований тим, що на стадії розгляду справи по суті суд має керуватись імперативною нормою закону - частиною третьою статті 210 ЦПК України, що обмежує право суду зупиняти провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, що зробив суд апеляційної інстанції.
Питання про зупинення провадження у справі було ініційоване судом, а при його розгляді суд не врахував позицію учасників справи, які категорично заперечували проти зупинення провадження. Водночас суд не брав до уваги те, що у матеріалах справи наявна достатня кількість зібраних доказів, які дозволять встановити всі фактичні обставини справи та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Зупинення провадження у цій справі, враховуючи волю сторін, суперечить принципам та засадам цивільного судочинства в частині дотримання розумних строків розгляду справи та не спрямовано на забезпечення прав і свобод сторін у справі.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від29 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.