ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 199/3981/22
провадження № 61-13090св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2023 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, встановлення порядку користування домоволодінням.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником 5/6 частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2018 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 червня 2020 року. Інша 1/6 частки в праві спільної часткової власності вказаного домоволодіння належить відповідачу ОСОБА_2 . На частині відповідача ОСОБА_2 зареєстрований, але не проживає її син - ОСОБА_3 . Крім того, в домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 .
Також ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу чинить їй перешкоди у користуванні домоволодінням, не надає доступу до нього, відмовляється надати ключі від будинку та взагалі не допускає позивача на територію домоволодіння.
На теперішній час, ОСОБА_2 взагалі надала вказане домоволодіння невідомим особам в оренду або користування. У зв`язку з чим, позивач звернулася до ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області із відповідною заявою. Однак, СП ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області у відповіді було зазначено, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини.
Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:
усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні домоволодінням АДРЕСА_1 ;
виділити ОСОБА_1 у користування: житлову кімнату - 1-4, загальною площею 22,9 кв. м; житлову кімнату 1-5, загальною площею 11,5 кв. м; кухню 1-2, загальною площею 11,7 кв. м; Г-1 сарай 2 кв. м у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ;
виділити ОСОБА_2 житлову кімнату 1-3, загальною площею 9,1 кв. м у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ;
виділити ОСОБА_3 житлову кімнату 1-3 загальною площею 9,1 кв. м у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ;
залишити у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 наступні приміщення: передпокій 1-1, загальною площею 6,8 кв. м; літ. А1 - сіни; літ. а1-1 - веранда; Б-1 - погріб, загальною площею 2,45 кв. м; гараж - В-1, загальною площею 1,90 кв. м; № 1 - колодязь; № 2 - вбиральня; № 3 - ворота; № 4 - паркан домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2023 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду від 19 червня 2023 року), яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, встановлення порядку користування домоволодінням відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
домоволодіння АДРЕСА_1, належить сторонам на праві спільної часткової власності, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном, відповідач ОСОБА_2 є належним та повноправним співвласником спірного майна, питання щодо поділу та виділу в натурі спірного домоволодіння не вирішувалося, між сторонами не досягнуто згоди щодо спільного користування зазначеним домоволодінням, рішення суду не може підмінити собою домовленість сторін. Між тим, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. Однак, при вирішенні питання такого роду суд має брати до уваги не тільки позицію та доводи позивача, а й враховувати інтереси відповідача, розміри часток кожного із співвласників домоволодіння у спільній частковій власності;
натомість, позивач не довела можливості встановлення судом порядку користування між сторонами у справі спірним домоволодінням у запропонований нею спосіб, не замовила та не надала суду висновок експерта для визначення можливих варіантів встановлення порядку користування спірним домоволодінням, фактично частка володіння та користування домоволодінням, при визначеному позивачем варіанті порядку користування домоволодінням, буде більшою, ніж частка у праві власності на вказане домоволодіння, яке визначено судом, належного обґрунтування такої необхідності відступу від належних співвласникам часткам майна матеріали справи не містять, відповідачем відповідної згоди щодо встановлення запропонованого позивачем порядку користування спірним домоволодінням у судовому засіданні не надано, тому позов задоволенню не підлягає через його недоведеність.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року доповнено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 17 500,00 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Маслова С. С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №199/3981/22 залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6, в якій просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди не вирішили спір між сторонами, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 5, 10 ЦПК України та статті 16 ЦК України;
апеляційний суд застосував частину другу статті 319, частину першу статті 321, статтю 358, частину першу статті 391 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;
суди відмовили у задоволенні позовних вимог через відсутність експертизи, яка могла би визначити сторонам у справі порядок користування спірним нерухомим майном, що є грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. Суди залишили поза увагою, що у справі № 607/22941/21, судові рішення у якій були предметом перегляду Верховним Судом, суд першої та апеляційної інстанції встановили порядок користування квартирою без експертизи за наявними у справі доказами. Вказує, що експерт не має можливості встановити справедливий баланс інтересів та прав сторін у справі, оскільки це прерогатива виключно суду. Судова експертиза не може підміняти рішення суду та перед експертом не можуть ставитися питання, на які має надати відповідь виключно суд;
суди залишили поза увагою, що ОСОБА_3 не є власником житла, а є лише особою, яка в спірному домоволодінні зареєстрована та має право проживати, але він також є відповідачем у справі. Проте, оскаржені рішення не містять причин відмови у задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_3 .
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_8, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін, стягнути з позивача, понесені нею витрати на надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що твердження позивача про перешкоджання у користуванні спірним майном є необґрунтованими, оскільки позивач тривалий час, понад 20 років, постійно проживає разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_2, у спірному домоволодінні позивач ніколи не проживала з власного бажання і ОСОБА_2 ніколи не чинила їй перешкод. Позивач у позові зазначила, що перешкоджання у користуванні майном здійснюється таким чином, що в будинку проживають сторонні особи. Проте, за нормами ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Позивач просить виділити відповідачам, які є особами різної статі, з яких одна ( ОСОБА_2 ) - інвалід, у користування кімнату 1-3 площею 9,1 кв м, тобто на двох 9,1 кв. м житлової площі. Відповідно до інших вимог, відповідачі взагалі позбавляються права користування іншими допоміжними приміщеннями. Таким чином, такий порядок користування, який просить встановити позивач призведе до погіршення житлових умов відповідачів та інших зареєстрованих осіб. Наведені у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, не спростовують позиції судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи, а навпаки їх підтверджують. Висновки судів про відмову в задоволенні у позові є правильними, доводи позивача зводяться до переоцінки доказів на свій розсуд без наведення фактів порушення судами норм права, а тому є безпідставними та необґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі № 199/3981/22. Витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи № 199/3981/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, від 24 січня 2018 року у справі № 917/50/17, від 14 липня 2021 у справі № 902/834/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 917/1196/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 927/110/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 5015/45/11, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16, від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20, від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21 та у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2018 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 червня 2020 року, позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .
Інша 1/6 частина вказаного домоволодіння належить відповідачу ОСОБА_2 . Також на частині відповідача ОСОБА_2 зареєстрований, але не проживає її син - ОСОБА_3 .
Крім того, в домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 .
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог до ОСОБА_2
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18)).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див., зокрема постанову Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18)).