Постанова суду № 395/916/22 від 23.05.2024 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації речового права та витребування земельної ділянки

Постанова

Іменем України

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 395/916/22

провадження № 61-4885св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Пурпурівська",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2023 року в складі судді: Забуранного Р. А., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Головань А. М., Дуковський О. Л.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У 2022 році заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради звернувся із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Пурпурівська" (далі - ПСП "Агрофірма "Пурпурівська") про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації речового права та витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено порушення вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1, унаслідок чого земельна ділянка незаконно вибула із власності держави.

Земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, набута у власність ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним повторним використанням останнім свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.

На переконання прокурора, характер спірних правовідносин свідчить про те, що порушене право позивача підлягає захисту саме у спосіб, визначений у позові.

У цьому випадку втручання держави у право особи на мирне володіння майном є правомірним та не порушує принципу пропорційності.

Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2020 року № 11-8726/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 3523886500:02:000:5265);

витребувати у ОСОБА_2 та ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" на користь Новомиргородської об`єднаної територіальної громади в особі Новомиргородської міської ради Кіровоградської області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3523886500:02:000:5265) в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 21 травня 2020 року №11-8726/14-20-СГ у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (колишньої Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області);

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 та права оренди ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523886500:02:000:5288, площею 5,8366 га, яка розташована за межами населених пунктів Новомиргородської міської ради (раніше - Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області) Новоукраїнського району Кіровоградської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2140978835238, номер запису про право власності: 37661154, номери запису про інше речове право: 40666030, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 та права оренди ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" на вказану земельну ділянку;

скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3523886500:02:000:5288, площею 5,8366 га, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2023 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 травня 2020 року № 11-7694/14-20- СГ. Проте позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2020 року № 11-8726/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265, не є ефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягає;

можливість витребування майна з володіння іншої особи залежить насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Фактичні обставини справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу відповідальної особи, тобто за волі держави. Оскільки, за висновком суду, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, задоволення вимоги про витребування з володіння відповідачки земельної ділянки становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому у задоволенні вимоги про витребування спірної земельної ділянки належить відмовити;

позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності, права оренди на спірну земельну ділянку, а скасування у державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 3523886500:02:000:5288, площею 5,8366 га, із одночасним припиненням у усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень, є похідними від вимоги про витребування земельної ділянки, яка задоволенню не підлягає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

прокурор просив, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2020 року № 11-8726/14-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265. Якщо спірною земельною ділянкою, на думку прокурора, неправомірно заволоділа інша, ніж їхній власник, особа, то вимога про витребування цієї ділянки відповідає належному способу захисту права власника. За наявності вимоги про витребування спірної земельної ділянки вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру не є належною;

обґрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі, прокурор вказував, зокрема, на відсутність волі власника спірної земельної ділянки на її вибуття з тих підстав, що ОСОБА_1, отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3520580500:02:000:5092, реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому не мав правових підстав для повторного отримання безплатно у власність земельної ділянки з таким же цільовим призначенням;

апеляційний суд встановив, що слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000001594 від 11 серпня 2020 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 367 КК України. Зазначені посадові особи у період спірних правовідносин займали посади відповідно в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Відповідно до останньої наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, яка є загальнодоступною, 29 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62020100000001594 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України; 06 вересня 2023 року рішенням прокурора з кримінального провадження № 62020100000001594 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КПК України, якому присвоєно № 62023000000000753 від 06 вересня 2023 року. Наразі у кримінальному провадженні № 62023000000000753 досудове розслідування завершене, а у кримінальному провадженні № 62020100000001594 ще триває. Інформація про судовий розгляд кримінальних проваджень по суті в Реєстрі відсутня. Викладене свідчить, що на момент розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій відсутні належні докази (відповідні судові рішення, що набрали законної сили), які б підтверджували стверджувані прокурором обставини вибуття спірної земельної ділянки із власності держави поза волею власника;

щодо обставин набуття спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, колегією суддів враховано, що за змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16). У даній справі встановлено, що ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку, придбавши її у ОСОБА_1 за відплатним договором. На момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень земельної ділянки, яку відповідачка набула у власність;

апеляційний суд врахував, що прокурор не стверджує про наявність ознак того, що, набуваючи у власність спірну земельну ділянку за відплатним договором, об`єднуючи належні їй земельні ділянки разом зі спірною та у подальшому передаючи сформовану земельну ділянку в оренду ПСП "Агрофірма "Пурпурівська", ОСОБА_2 діяла недобросовісно;

приймаючи до уваги фактичні обставини справи, можливі позитивні наслідки витребування у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки для захисту інтересів територіальної громади не переважають дотримання прав власника, яка законним шляхом за плату набула у власність нерухоме майно, покладаючись на добросовісність дій продавця, та у випадку задоволення позову буде вимушена самостійно шукати способи компенсації понесених нею у зв`язку із придбанням такого майна витрат. За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про неможливість витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача.

Аргументи учасників справи

01 квітня 2024 року заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, в якій просив:

скасувати оскаржені рішення;

ухвалити нове яким позов задовольнити;

вирішити питання про стягнення судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523886500:02:000:5265 на підставі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2020 року, який був підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Права Новомиргородської міської ради, як розпорядника земель комунальної власності, порушено у зв`язку з прийняттям спірного наказу та, як наслідок, вибуття земельної ділянки із власності територіальної громади. Тому прокурором обрано передбачений законодавством спосіб захисту порушеного права - визнання недійсним рішення органу, що є гарантією правової визначеності у майбутньому;

відповідачами не оспорювався факт того, що ОСОБА_1, набуваючи право власності на спірну земельну ділянку, вже мав на праві власності на підставі наказу того ж самого органу - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 травня 2020 року земельну ділянку на території Кіровоградської області (колишній Олександрійський район). Відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження правомірної поведінки ОСОБА_1, під час одержання земельної ділянки у власність;

воля держави як власника спірної земельної ділянки на момент виникнення спірних правовідносин могла виражатися лише у таких діях ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, оскільки органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20 травня 2020 року суперечить статті 116 Земельного кодексу України, він не є вираженням волі держави у цих правовідносинах. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна;

ОСОБА_1 за довіреністю від 28 листопада 2019 року уповноважив ОСОБА_5 вчиняти дії спрямовані на реалізацію права на безоплатну приватизацію земельної ділянки. На сьогодні спірна земельна ділянка перебуває у оренді у ПСП "Агрофірма "Пурпурівська", директором і власником (60%) якого є ОСОБА_5 . ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 07 травня 2020 року звертався до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність спірної земельної ділянки. Наказом від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, 03 червня 2020 року державним реєстратором внесено відповідну інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а вже 19 червня 2020 року укладено договір купівлі-продажу. Судами не надано оцінку обставинам укладення договору купівлі-продажу від 19 червня 2020 року, за яким право власності на земельну ділянку набула ОСОБА_2 . При укладенні вказаного правочину інтереси продавця ОСОБА_1 . представляв ОСОБА_5, а інтереси покупця - ОСОБА_2 представляла ОСОБА_6, яка також є власником (40%) ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" (орендаря). Менш ніж через місяць після укладення договору купівлі-продажу 08 липня 2020 року ОСОБА_6 від імені ОСОБА_2 об`єднала три земельні ділянки, що були набуті останньою у червні 2020 року, в одну загальною площею 5,8366 га та 25 січня 2021 року між ОСОБА_2 та ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" укладено договір оренди земельної ділянки, від імені орендаря договір підписано ОСОБА_5 . Таким чином, власники юридичної особи - орендаря земельної ділянки володіли інформацією стосовно особи-набувача права на неї ( ОСОБА_5 був його представником), ОСОБА_6 представляла останнього набувача ( ОСОБА_7 ), подавала заяву від її імені на об`єднання земельних ділянок. Крім того, за відкритими даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 мала зв`язок з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ПСП "Агрофірма "Пурпурівська") ще до договору купівлі-продажу, укладеного 19 червня 2020 року, оскільки має у власності земельні ділянки на території тієї ж Пурпурівської сільської ради, які ще у січні 2020 року передала в оренду ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" (кадастрові номери земельних ділянок 3523886500:02:000:5122, 3523886500:02:000:5128,3523886500:02:000:5123). Як наслідок, не можна вважати таку поведінку власника земельної ділянки добросовісною, оскільки, враховуючи викладені обставини, ОСОБА_2 могла знати про те, що ОСОБА_1 не мав права на одержання земельної ділянки в законний спосіб;

якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16). Велика Палата Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 вказала, що, вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19). Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ або об`єднання земельних ділянок) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання правами учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, належить, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19);

ПСП "Агрофірма "Пурпурівська", її власники та остання набувачка права, яка об`єднала спірну земельну ділянку з іншими, не можуть вважатися добросовісними, так як ними створена видимість такої добросовісності. Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ОСОБА_2 з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання. За таких обставин втручання держави у право власності ОСОБА_2 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку, передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

01 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц; від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16; від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18; від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц; від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17; від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17; від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц; від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц; від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц; від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20; від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20; від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц; від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17; від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18; від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18; від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16; від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19; від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19; від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 06 листопада 2018 року ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04 грудня 2018 року №11-8156/14-18-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі 2,0000 га - рілля, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

12 грудня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано надходження заяви про надання ОСОБА_1, як учаснику АТО (бойових дій), дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Відповідно до наказу в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20 грудня 2019 року №11-9770/14-19-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі 2,0000 га - рілля, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 травня 2020 року № 11-7694/14-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (КВЦПЗ А.01.03) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резервному фонді, за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, Бовтиська сільська рада, за межами населеного пункту; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9353 га (кадастровий номер 3520580500:02:000:5092) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Відповідно до наказу в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21травня 2020 року №11-8726/14-20-СГ затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А.01.03) загальною площею 27,8366 га за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Пурпурівська сільська рада, за межами населеного пункту"; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 3523886500:02:000:5265) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

28 травня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520580500:02:000:5092.

03 червня 2020 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2020 року №11-8726/14-20-СГ здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265.

19 червня 2020 року представником від імені ОСОБА_1 (продавець) та представником від імені ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавцем передано, а покупцем прийнято у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Пурпурівська сільська рада, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3523886500:02:000:5265 (пункти 1, 2 Договору).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області, зареєстровано в реєстрі за № 528.

17 липня 2020 року відділом у Новомиргородському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,8366 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Пурпурівська сільська рада, яка утворилась у результаті об`єднання земельних ділянок, кадастрові номери 3523886500:02:000:5264, 3523886500:02:000:5266, а також спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265. Право власності ОСОБА_2 на новоутворену земельну ділянку, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288, зареєстровано 05 серпня 2020 року.

25 січня 2021 року між ОСОБА_2 як орендодавцем та ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" як орендарем укладено договір оренди № 49 земельної ділянки площею 5,8366 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288, на строк до 31 грудня 2027 року.

10 лютого 2021 року проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" на земельну ділянку площею 5,8366 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року у справі № 757/16001/22-к накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження, зокрема, на земельну ділянку із кадастровим номером 3523886500:02:000:5265 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2094376735238, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; заборонено власникам, іншими юридичними та фізичними особам, їхнім представникам (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають земельні ділянки, зокрема, із кадастровим номером 3523886500:02:000:5265, відчужувати та розпоряджатися ними будь-яким чином; заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельних ділянок, зокрема, із кадастровим номером 3523886500:02:000:5265.

Апеляційний суд встановив, що слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000001594 від 11 серпня 2020 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 367 КК України.

Зазначені посадові особи у період спірних правовідносин займали посади відповідно в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до останньої наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, яка є загальнодоступною, 29 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62020100000001594 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України; 06 вересня 2023 року рішенням прокурора з кримінального провадження № 62020100000001594 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КПК України, якому присвоєно № 62023000000000753 від 06 вересня 2023 року.

Наразі у кримінальному провадженні № 62023000000000753 досудове розслідування завершене, а у кримінальному провадженні № 62020100000001594 ще триває. Інформація про судовий розгляд кримінальних проваджень по суті в Реєстрі відсутня.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) "фізично" - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано, що "належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.[...] Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20) про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі".

У постанові Великої палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що: "за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18)".

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

................

Перейти до повного тексту