1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 812/510/16

адміністративне провадження № К/9901/45388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України, про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" (далі - позивач, КП "Лисичанськтепломережа") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), де третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, в якому просило скасувати рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій у розмірі 501545,77 грн та нарахування пені 77892,13 грн (а.с.3-6 т.1, а.с.31-33 т.2).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, позов було задоволено частково: скасовано рішення ДПІ в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 28.03.2016 № 195/1302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 108992,42 грн та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 20024, 59 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. У касаційній скарзі її заявник наполягає на тому, що стягнення сум єдиного соціального внеску, штрафних санкції та пені, що виникли у період до 01.10.2013 року не відносяться до компетенції відповідача у відповідності до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Окрім того, відповідно пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, в редакції Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), позивач, як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, звільняється за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, а застосування штрафних санкцій до нього у цей період є неправомірним.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.03.2017 ( Мороз Л.Л. ) відкрив касаційне провадження № К/800/6517/17 у цій справі.

У запереченнях на касаційну скаргу ГУ ДФС у Луганській області просило залишити скаргу позивача без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами встановлено, що КП "Лисичанськтепломережа" (код ЄДРПОУ 13401321), зареєстроване як юридична особа 20.04.1990, перебуває на обліку у ГУ ДФС у Луганській області з 27.04.1992 як платник єдиного внеску (т.1 а.с. 83, 84).

29 березня 2016 року ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 195/1302, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI до позивача застосовано за період з 22.10.2012 по 31.12.2014 штраф у сумі 501545,77 грн та пеню в сумі 77892,13 грн, у загальному розмірі 579437,90 грн. (а.с.7 т.1).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій та пені (а.с.10-24 т.1), сума штрафу в розмірі 501545,77 грн складається:

- 350195,80 грн (штраф, застосований відповідачем за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) та 151349,97 грн. (штраф, донарахування ЄСВ за період з 22.10.2012 по 30.09.2013);

- пеня в розмірі 77892,13 грн складається: 48762,85 грн (за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) та 29129,28 грн (за період з 22.10.2012 по 30.09.2013).

Позивач, не погодившись із таким рішенням звернувся до ГУ ДФС у Луганській області із відповідною скаргою, яка була залишена без змін рішенням контролюючого органу від 06.05.2016 року (а.с.8, 25-27 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, констатував факт повторного застосування до позивача штрафної санкції в сумі 108992,42 грн та пені в сумі 20024,59 грн на підставі помилкової інформації УПФУ в м.Лисичанську Луганської області.

Поряд із тим, аналізуючи решту позовних вимог, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на те, що в силу приписів статті 10 Закону № 2464-VI єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, зокрема, обов`язків платника єдиного внеску є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП), однак такий в матеріалах справи відсутній, як і заява позивача про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI.

В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, в задоволенні яких було відмовлено судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення відповідача з даною касаційною скаргою.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10%).

Згідно вимог статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.


................
Перейти до повного тексту