ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2024 року
м. Київ
справа № 826/8492/16
адміністративне провадження № К/9901/40717/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 (суддя: Данилишин В.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (судді: Мамчур Я.С., Желтобрюх І.Л., Файдюк В.В.)
у справі № 826/8492/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (далі - позивач, ТОВ "Фудмережа", Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, податковий/контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2015 № 81126552210 та № 81226552210.
В обґрунтування заявлених позовних вимог наголошує на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.12.2015 № 81126552210 та № 81226552210.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначили, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Поліком Сервіс", ТОВ "Арієз", ТОВ "Термо-Будтранс", ТОВ "Ірбудстрах", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Гріфон 5", ПП "Грандстрой", що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем ПДВ та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за перевіряємий період.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. При цьому, скаржник зауважує, що позивачем не було надано до перевірки документів у строки, визначені у запиті, про що складено акт від 23.10.2015, у зв`язку з чим податковий орган вважає, що первинні документи у позивача відсутні. Не надано також до перевірки і протоколів обшуку та виїмки документів, що свідчить про сумніви реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін, наголосивши на їх правильності.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Разом з тим, 11.11.2021 відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі, в обґрунтування якої посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), згідно з якою спір у справі за позовом осіб, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, про визнання протиправним та скасування прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення належить до юрисдикції господарського суду у межах провадження у справі про банкрутство.
Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) полягає в тому, що під час визначення предметної підсудності спору (юрисдикції його розгляду) положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо переліку спорів, які підлягають вирішенню у межах провадження у справі про банкрутство в господарському судочинстві, підлягають застосуванню з 21.10.2019 (дата набрання чинності КУзПБ) до спору, що виник у зв`язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги у якому заявлено після відкриття відносно позивача провадження у справі про банкрутство.
Однак, у даній справі № 826/8492/16 податкові повідомлення-рішення 24.12.2015 № 81126552210 та № 81226552210.позивач оскаржив в судовому порядку у червні 2016 року. Провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ "Фудмережа" відкрито згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі № 914/2046/21.
Відтак, оскільки товариство звернулося до суду з позовом щодо оспорюваних ним податкових повідомлень-рішень до відкриття провадження у справі про визнання його банкрутом та до набрання чинності КУзПБ, підстав для застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), у спірних правовідносинах немає.
Питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції спорів у справах за позовом осіб, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство, до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки)) неодноразово вирішувалося Верховним Судом (з урахуванням відповідного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо цього), зокрема, але не виключно, у постановах від 10.11.2021 у справі № 160/12941/19 (провадження № К/9901/16479/21), від 18.11.2021 у справі № 826/1620/18 (провадження № К/9901/67773/18), від 02.12.2021 у справі № 2340/4726/18 (провадження № К/9901/12915/19), від 10.02.2022 у справі № 280/1491/19 (провадження № К/9901/25386/20), від 16.02.2022 у справі № 640/9625/20 (провадження № К/9901/40646/21), від 13.05.2022 у справі № 2240/3293/18 (провадження № К/9901/17236/19), від 14.07.2022 у справі № 813/6822/14 (провадження № К/9901/26816/18) та від 19.09.2023 у справі № 805/2332/16-а (провадження № К/9901/41541/18.
Як узагальнення, Верховний Суд, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, зазначив, якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для особи. Скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право на справедливий суд (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 826/6879/16).
Таким чином, оскільки розгляд справи було здійснено відповідно до чинних на час її розгляду юрисдикційних правил і їх тлумачення, підстави для закриття провадження у цій справі відсутні, а касаційна скарга підлягає розгляду по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що також підтверджується матеріалами справи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фудмережа" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, ТОВ "Поліком Сервіс", ТОВ "Арієз", ТОВ "Термо-Будтранс", ТОВ "Ірбудстрах", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Гріфон 5" та ПП "Грандстрой" за січень-травень 2015 року, за результатами якої прийнято акт перевірки від 30.11.2015 № 510/26-55-22-10/36387249 (т. 1 а.с. 18-42), яким встановлено порушення позивачем вимог: п.п 44.3, 44.4 ст. 44, п.п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6844263,00 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року у розмірі 5865003,00 грн.
На підставі акту перевірки 24.12.2015 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 81126552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 6844263,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3422132,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 81226552210, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 5865003,00 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п/п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
Відповідно до п/п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами п/п 138.10.3 п. 138.2 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б)витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г)витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з)інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до вимог ст. 185.1 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.