ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2024 року
м. Київ
справа № 820/4154/16
адміністративне провадження № К/9901/38335/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 (суддя: Спірідонов М.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 (судді: Донець Л.О., Бенедик А.П. Мельнікова Л.В.)
у справі № 820/4154/16
за позовом Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Спільне Українсько-Німецького підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (далі - позивач, СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд: скасувати податкові повідомлення-рішення: від 10.06.2016 № 0000821401; № 0000831401; № 0000841401; № 0000851401 та рішення від 10.06.2016 № 0000661304.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його господарські операції з контрагентами є реальними та підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Також позивач зазначив, що з висновків акту перевірки і листа про розгляд заперечень не зрозуміло і не вбачається, за порушення яких саме норм чинного законодавства було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401.
Позивач також додав, що договір послуг з надання персоналу № 1/2012 від 24.02.2012 за своєю правовою природою у повному обсязі відповідає п. 14.1.183 ПК України. Тоді як правочин відповідно до договору оперативного лізингу обладнання № V/TWP/2015 від 18.03.2015, укладеного між СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД", як Лізингоодержувачем (Україна) та "VEXIM GmbH" (Німеччина), як Лізингодавцем відповідає вимогам, які ставить законодавець до такого виду договорів, що, на думку позивача, свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 000084101.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 позов задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області від 10.06.2016 № 0000821401, № 0000831401, № 0000841401, № 0000851401 та рішення від 10.06.2016 № 0000661304.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що операції позивача з ТОВ "Торгівельний дім "Хімресурс", ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма "СОЮЗ СВ", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Укрспецпроект" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Також суди дійшли висновку, що позивач в межах строків і з повним додержанням приписів Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 і ст.ст. 6, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" подав звітність з єдиного внеску за лютий 2015 року.
Також суди дійшли висновку, що доходи за послуги з надання персоналу, виплачені на користь нерезидента з джерелом їх походження з України не входять до переліку видів доходів, передбачених п.160.1 ст. 160 ПК України.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких просив скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, наголосивши на їх правомірності.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 (т. 4 а.с. 2-130).
Як зазначили суди попередніх інстанцій, за результатами розгляду заперечень від 08.06.2016 № 3334/10/20-40-14-01-17 висновки акту перевірки від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284 щодо порушень змінені і викладені в наступній редакції:
- п. 135.1, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподатковування за 2014 рік у сумі 18596 грн.;
- безпідставного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у розмірі 1381061 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 802 025 грн., за 2014 рік у сумі 579 036 грн., які понесено без мети їх використання в господарській діяльності, що призвело до порушення п/п. 14.1.27 п. 14.1 ст 14, п/п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищення витрат і, відповідно, заниження податку на прибуток на загальну суму 662 390 грн.;
- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельний дім "Хімресурс", всього у сумі 1342750 грн.;
- безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма "Союз СВ", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Укрспецпроекс", всього в загальній сумі 143 334 грн.;
- порушення п. 189.9 ст. 189, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 593190 грн.;
- порушення п. 141.4.2, п. 141.4 ст. 141, п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємство не сплатило податок на репатріацію у загальній сумі 82837 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 52981 грн., 2015 рік у сумі 29856 грн.;
- порушення ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.06.2016 № 0000821401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 720015,50 грн, з яких 593190 грн за податковими зобов`язаннями та 126825,50 грн за штрафними санкціями;
від 10.06.2016 № 0000831401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 660201,25 грн з яких за податковим зобов`язанням 528161 грн та 132040,25 грн за штрафними санкціями;
від 10.06.2016 № 0000841401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 96082,25 грн, з яких 82837 грн за податковим зобов`язанням та 13245,25 грн за штрафними санкціям;
рішення від 10.06.2016 № 0000661304, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 26,15 грн.
При цьому, суди попередніх інстанцій невірно встановили, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 № 0000851401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 170 грн. прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 18.05.2016 № 235/20-40-14-01-08/23918284, оскільки, як вбачається зі змісту такого рішення (т. 1 а.с. 30), вказане податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем у даній справі, прийнято на підставі акта перевірки від 27.05.2016 № 258/20-40-14-06-10/30512339.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як встановити суди попередніх інстанцій, що також підтверджується матеріалами справи під час перевірки встановлено взаємовідносини позивача з: ТОВ "Торгівельний дім "Хімресурс" (код 37005025), предметом яких була поставка товарно-матеріальних цінностей - удароміцний полістерол 825 ES; ТОВ Виробничо-Комерційна фірма "Союз СВ" (код 32335642), предметом яких були транспортно-експедиційні послуги; ПП "Промтранспоставка" (код 34330452), предметом яких були транспортно-експедиційні послуги; ТОВ "Укрспецпроект" (код 32562952), предметом яких була поставка ТМЦ - запчастин.
Так, щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Торгівельний дім "Хімресурс" (код 37005025), Суд виходить з наступного.
Як видно з матеріалів справи між ТОВ "Торгівельний дім "Хімресурс", як постачальник та СУНП ТОВ "ТВП Україна ЛДТ", як покупець було укладено договір поставки від 20.11.2013 № 26 (т. 1 а.с. 32-35).
Відповідно до п. 3.3 вказаного Договору, постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами кожної із Специфікацій або протягом строку, зазначеного в Специфікаціях.
На виконання вимог договору від 20.11.2013 № 26 позивач, як покупець отримав товар від постачальника що підтверджується:
видатковою накладною РН-0000014 від 15.09.2014 на суму 626000,16 грн. (т. 1 а.с. 68); податковою накладною № 1 від 15.09.2014 на суму 626000,16 грн. (т 1 а.с. 69); товарно-транспортною накладною № 12 (т. 1 а.с. 70) перевізник ФОП ОСОБА_1 ), бухгалтерською довідкою; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за вересень 2014 року (т 1 а.с. 72); відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за вересень 2014 року (т. 1 а.с. 75); прибутковим ордером № 140621 від 15.09.2014 (т. 1 а.с. 68);
видатковою накладною № РН-0000002 від 27.01.2014 на суму 430000,08 грн.; (т. 1 а.с. 39), податковою накладною № 2 від 27.01.2014 на суму 430000,08 грн. (т. 1 .а.с. 40); товарно-транспортною накладною № 2 від 27.01.2014 (т. 1 а.с. 41) перевізник ТОВ "Семко", зведеною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 року (т. 1 а.с. 44); зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 року (т. 1 а.с. 45-47); прибутковим ордером № 140059 від 27.09.2014; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 року (т. 1 а.с. 48); зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 року (т. 1 а.с. 49-51); відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за лютий 2014 року (т. 1 а.с. 52); вантажно-митною декларацією № 110070000/2014/300794 від 27.01.2014 (т. 1 а.с. 43);
видатковою накладною № РН-0000010 від 19.05.2014 на суму 555300,14 грн. (т. 1 а.с. 54); податковою накладною № 2 від 19.05.2014 на суму 555300,14 грн. (т. 1 а.с. 55); товарно-транспортною накладною № 10 від 19.05.2014 (т. 1 а.с. 56) перевізник ТОВ "Скай Буд", прибутковим ордером № 140304 від 19.05.2014 (т. 1 а.с. 53); зведеною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 року (т. 1 а.с. 58); зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 року (т. 1 а.с. 59-61); відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за травень 2014 року (т. 1 а.с. 62).
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт здійснення операцій з приймання товару підтверджується роздрукованими прибутковими ордерами, а використання удароміцного полістеролу в господарській діяльності зведеними відомостями по рахунку, зведеними оборотними відомостями та відомостями розподілу матеріалів.
При цьому, дослідивши звукозапис судового засідання в суді першої інстанції від 28.12.2016, Судом також приймається до уваги, що в судовому в якості свідка був допитаний ОСОБА_2, який на момент виникнення спірних правовідносин працював на СУНП у формі ТОВ "ТВП Україна ЛТД" на посаді начальника відділу постачання, який пояснив, що для розвантаження 20 т вантажу на підприємстві витрачається 30-40 хвилин оскільки, розвантаження відбувається за допомогою електричних погрузчиків-навантажувачів RX 50-15, які є у власності підприємства, що підтверджується матеріалами справи (т. 4 а.с. 188-197) та спростовує твердження відповідача про неможливість на протязі однієї доби перевантажити з одного автомобіля на інший ТМЦ (полістирол удароміцний) вагою 20 т та тієї ж доби здійснити доставку з м. Дніпро до м. Харкова.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Виробничо-комерційна фірма "СОЮЗ СВ" (код 32335642) та ПП "Промтранспоставка" (код 34330452), предметом яких були транспортно-експедиційні послуги, Суд зазначає наступне.
14.11.2013 між ТОВ Виробничо-комерційна фірма "СОЮЗ СВ", як Перевізник та СУНП ТОВ "ТВП Україна ЛТД", як Замовником було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № СОЮЗ/ТВП (т. 1 а.с. 63), відповідно до умов якого Замовник надає для перевезення вантаж, а Перевізник приймає його і надає транспортно-експедиційні послуги Замовнику.
Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: актами наданих послуг за період 2013-2014 року на загальну суму 92800 грн., податковими накладними на загальну суму 92800 грн., товарно-транспортними накладними, заявками про надання автотранспорту, листами з журналу заїзду автомобілів, довіреностями на отримання ТМЦ, витягом з журналу довіреностей (т. 1 а.с. 34-222).