ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 686/12313/18
провадження № 51-5848км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника засудженого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (в режимі відеконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Хмельницького,
на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) до штрафу в розмірі 22100 грн з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 2 роки.
2. Суд визнав доведеним, що за обставин, детально викладених у вироку, 25 квітня 2018 року засуджений, займаючи посаду старшого державного виконавця Першого відділу ДВС міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 2000 грн за видачу довідки, що підтверджує факт несплати її колишнім чоловіком протягом 6 місяців аліментів на утримання доньки.
3. Суд відповідно до частини 5 статті 72 КК зарахував його попереднє ув`язнення з 25 по 27 квітня 2018 року у строк відбування покарання у виді штрафу, звільнив засудженого від його відбування та відповідно до частини 4 статті 72 КК ухвалив додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 2 роки виконувати самостійно.
4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК, частини 5 статті 74 КК звільнив засудженого від призначеного основного та додаткового покарань у зв`язку із закінченням строків давності.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
6. Він вважає, що висновки районного суду про винуватість засудженого не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, показання ОСОБА_8, на яких суд ґрунтував свої висновки, щодо її звернення із заявою про вимагання коштів та вручення їй грошових коштів, суперечать іншим доказам.
7. Він також зазначає, що суд першої інстанції:
- не надав належної оцінки заявам сторони захисту щодо вчинення провокації злочину з боку працівників правоохоронних органів та проведення негласних слідчих (розшуковик) дій (далі - НСРД) неуповноваженими особами;
- не допитав понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були задіяні при проведенні усіх слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні;
- необґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими;
- не встановив, чи являється засуджений суб`єктом інкримінованого йому злочину;
- при призначенні покарання не врахував фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
8. Він також вважає, що суд апеляційної інстанції:
- не усунув порушень, допущених судом першої інстанції;
- безпідставно відхилив вимоги апеляційної скарги про повторне дослідження доказів;
- не взяв до уваги заперечення засудженого проти звільнення його від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин.
Позиції учасників касаційного розгляду
9. Сторона захисту підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.
10. Прокурор у судовому засіданні заперечила проти касаційної скарги, просила залишити оскаржувані рішення без зміни.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Щодо провокації злочину та проведення НСРД неуповноваженими особами
12. Щодо провокації злочину Суд зазначає, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники цих органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений.
13. Відповідно до усталеної судової практики для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питання, чи мало місце з боку правоохоронних органів спонукання особи до вчинення злочину, для чого мають прийматися до уваги, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо.
14. Слід врахувати, що жодна з обставин сама по собі не може бути визначальною для висновку про наявність або відсутність провокації, і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання.[1]
15. Суд зазначає, що сторона захисту не обґрунтувала, яким чином той факт, що ОСОБА_8 була раніше знайома із засудженим і була обізнана про порядок видачі довідки про несплату аліментів, підтверджує вплив її та правоохоронних органів на виникнення у засудженого мотиву вчинити злочин.
16. Враховуючи викладене, Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
17. Щодо доводів касаційної скарги про проведення НСРД неуповноваженими особами Суд зазначає, що 20 квітня 2018 року слідчим СУ ГУПН в Хмельницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.
18. Постановами заступника прокурора Хмельницької області та начальника СУ ГУНП в Хмельницькій області від 20 та 25 квітня 2018 року відповідно було визначено групу прокурорів та слідчу групу.
19. 23 квітня 2018 року прокурор ухвалив постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з 23 квітня 2018 року упродовж 60 діб. Його виконання було доручено співробітникам служби безпеки, що підтверджується дорученням прокурора від 23 квітня 2018 року.
20. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам
21. Частиною 1 статті 41 КПК визначено, що оперативні підрозділи, зокрема і органів безпеки, здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням прокурора.
22. Таким чином, твердження сторони захисту про проведення НСРД неуповноваженими особами є необґрунтованими.
Щодо походження грошей
23. У матеріалах справи наявні постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, у якій він доручає оперативним співробітникам застосувати спеціальні хімічні речовини, заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові купюри в сумі 2000 гривень, а також протокол огляду, обробки та вручення грошових коштів.
24. Касаційна скарга не містить обґрунтування, яким чином належність використаних під час НСРД грошових коштів, а також місце їх вручення може позначитися на доведеності факту їх передачі засудженому. Суд нагадує, що кримінальний процесуальний закон не містить вимог щодо необхідності підтвердження походження таких коштів.[2]