ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 357/2432/22
провадження № 61-12447св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун Каріна Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником - адвокатом Каракой Тетяною Вікторівною, на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А., про зміну черговості одержання права на спадкування.
В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить частка права власності на квартиру, загальною площею 48,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також 47/200 частки права власності на житловий будинок, загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
За життя спадкодавець заповіту не склав.
Спадкоємцем першої черги за законом є донька померлого - ОСОБА_2 (відповідачка у справі).
Позивач зазначає, що відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) він є спадкоємцем другої черги та у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Вважає, що має право на спадкування разом із відповідачкою, яка є спадкоємцем першої черги і яка закликається до спадкування, оскільки здійснював догляд за померлим та утримував його з березня 2010 року та по день смерті.
Зазначає, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі № 2-о-10/2010 його було призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 .
Протягом тривалого часу він опікувався, матеріально забезпечував, сплачував комунальні платежі та надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив змінити черговість на одержання права на спадкування і надати йому, спадкоємцю другої черги за законом, право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у справі медичні документи не свідчать про те, що ОСОБА_3 страждав тяжкою хворобою, тривалий час перебував у безпорадному стані, не міг себе самостійно обслуговувати. Такий висновок потребує спеціальних знань в медицині, однак належних і допустимих доказів такого характеру позивач, який мав для цього процесуальну можливість, всупереч свого обов`язку доведення підстав заявленого позову, суду не надав.
Також суд вказав, що дії позивача щодо забезпечення спадкодавця необхідними ліками, купування продуктів харчування, одягу, сплати за комунальні послуги свідчать лише про те, що ОСОБА_1, здійснюючи догляд за недієздатним ОСОБА_3, виконував свої обов`язки опікуна, покладені на нього рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі № 2-о-10/2010 року.
Суд також звернув увагу позивача на те, що доводи щодо понесення ним витрати на поховання, лікування та утримання спадкодавця, не є підставою для зміни черговості спадкування, натомість він може заявити відповідний позов про відшкодування витрат, в порядку статті 1232 ЦК України.
Суд першої інстанції вважав, що доводи позивача не підтверджено відповідними доказами, тому ОСОБА_1 як спадкоємець другої черги не може спадкувати належне ОСОБА_3 майно разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_2 .
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Плаксія Р. В. звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Надано ОСОБА_1, спадкоємцю другої черги за законом, право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані позивачем докази безспірно встановлюють, що він опікувався та матеріально забезпечував ОСОБА_3 з 2010 року по день смерті, а надані ним докази містять відомості про безпорадний стан спадкодавця та неможливість останнього самостійно здійснювати догляд за собою та задовольняти побутові потреби.
При цьому суд зазначив, що матеріали справи містять докази забезпечення спадкодавця позивачем необхідними ліками, продуктами харчування, одягом, сплату комунальних послуг.
Також вказав, що у матеріалах цивільної справи відсутні докази виплати (перерахування) пенсії спадкодавцю за його життя в період з грудня 2008 року по червень 2017 року, будь-які докази наявності іншого матеріального забезпечення спадкодавця у вказаний період відсутні, що свідчить про доведеність пояснень позивача щодо надання ним матеріального утримання та забезпечення спадкодавця у вказаний період.
При цьому, колегія апеляційного суду не погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені дії можуть свідчити лише про те, що ОСОБА_1, здійснюючи догляд за недієздатним братом, виконував свої обов`язки опікуна, покладені на нього рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі № 2-о-10/2010 року, оскільки в силу частини першої статті 67 ЦК України зобов`язаний був дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням.
Поряд з цим, апеляційним судом встановлено, що протягом цього періоду часу відповідачка проживала за межами України і доказів надання нею матеріальної допомоги батьку суду не надала.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 серпня 2023 року ОСОБА_2 в особіпредставника - адвоката Каракой Т. В. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у вказаній справі.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
20 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 справу № 357/2432/22 розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 18 серпня 2021 року, серії НОМЕР_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить частина права власності на квартиру, загальною площею 48,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/6 частка права власності на житловий будинок, загальною площею 43,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 67150953 від 04 листопада 2021 року вбачається, що заповіти, посвідчені від імені ОСОБА_3, у вказаному реєстрі відсутні.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його донька - ОСОБА_2, спадкоємцем другої черги - рідний брат ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 є громадянкою Держави Ізраїль, що підтверджуєтья паспортом типу Р, код держави ISR, № 22175541, виданим 31 травня 2015 року.
З матеріалів спадкової справи № 78/2021, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, вбачається, що 04 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 .
19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 17 серпня 2017 року, ОСОБА_3, 1949 року народження, встановлено інвалідність першої групи за загальним захворюванням, довічно. Також встановлено, що ОСОБА_3 потребує стороннього догляду. Рекомендовано лікування у психіатра, терапевта, невропатолога. Складена індивідуальна програма реабілітації інваліда.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі № 2-о-10/2010 ОСОБА_3 визнано недієздатним та призначено його опікуном позивача - ОСОБА_1 . При розгляді цієї справи судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває під наглядом у лікаря-психіатра Білоцерківського психонаркологічного територіального медичного об`єднання з приводу деменції судинного генезу. Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 7 від 13 січня 2010 року ОСОБА_3 страждає на органічне ураження головного мозку судинного генезу зі слабоумством і за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними він не може.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 15.2-0348 від 24 січня 2022 року, виданої управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_3 з 08 грудня 1992 року по 05 листопада 2021 року (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту № 1 від 25 січня 2022 року, складеного КП БМР ЖЕК № 7, зі слів сусідів стало відомо, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з березня 2010 року фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3, по день смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновків лікарських комісій медичного закладу № 190 від 22 серпня 2017 року, № 52 від 13 лютого 2018 року, № 209 від 10 серпня 2018 року, № 61 від 22 лютого 2019 року, № 228 від 13 вересня 2019 року, № 82 від 06 березня 2020 року, № 216 від 28 серпня 2020 року та № 53 від 16 лютого 2021 року, за рівнем обмеження життєдіяльності у хворого ОСОБА_3 : обмеження самообслуговування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування та обмеження здатності контролювати свою поведінку.
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 210 від 17 серпня 2021 року та довідки про причину смерті № 210 від 17 серпня 2021 року, причиною смерті ОСОБА_3 був повторний внутрішньо мозковий крововилив в праву півкулю головного мозку від 27 липня 2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.