ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 191/3333/16
провадження № 61-540св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, відділ державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,
треті особи: територіальна громада в особі Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрооблзем-агенція" Товариства
з обмеженою відповідальністю "ДОЗА", ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2, відділу державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: територіальна громада в особі Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру
у Синельниківському районі Дніпропетровської області, про усунення перешкод
у користуванні земельними ділянками та скасування записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року до участі у справі як третю особу залучено Товариство
з обмеженою відповідальністю "Дніпрооблзем-агенція" Товариства
з обмеженою відповідальністю "ДОЗА" (далі - ТОВ "Дніпрооблзем-агенція" ТОВ "ДОЗА").
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий суд виходив з того, що належним чином повідомлений ОСОБА_1 не з`явився у судові засідання, що були призначені на 15 березня 2022 року, 25 травня 2022 року, 30 червня
2022 року, 30 серпня 2022 року, 06 жовтня 2022 року, 23 листопада 2022 року,
24 січня 2023 року, 03 лютого 2023 року, 16 березня 2023 року, 28 квітня 2023 року. При цьому суд зазначив, що не встановив жодного причинного зв`язку між воєнними діями у державі та неявкою позивача у судові засідання. Причини неявки позивача у судові засідання у цьому випадку суд вважав неповажними, що свідчить про його незаінтересованість у розгляді справи та дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав
і обов`язків.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
28 квітня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про призначення розгляду справи на 15 березня 2022 року, 25 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 06 жовтня
2022 року, 23 листопада 2022 року, 24 січня 2023 року, 16 березня 2023 року,
28 квітня 2023 року, але подавав заяви про відкладення розгляду справи, призначеного на вказані дати, на іншу дату у зв`язку з уведенням воєнного стану на всій території України та пов`язаною із цим неможливістю з?явитися у судове засідання для належного розгляду справи. Апеляційний суд встановив, що на кожне судове засідання позивач подавав відповідні клопотання про відкладення розгляду з наведених підстав, чим фактично виконував вимоги частини третьої статті 131 ЦПК України щодо обов`язку учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання, що не може беззаперечно свідчити про безпідставність неприбуття в судове засідання. Апеляційний суд зробив висновок, що, зважаючи на наявність поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, із зазначенням причини неявки, у суду першої інстанції не було передбачених процесуальним законом підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року та залишити в силі ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що у поданих представником заявах про відкладення розгляду справи не повідомлено про непереборні причини неявки як позивача, так і його представника, доказів інших поважних причин неявки на судові засідання немає. Ні позивач, ні його представник не надавали заяв про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Зазначене вказує на бажання позивача та його представника затягнути розгляд справи, а не на реальну неможливість участі у судових засіданнях, що виключає правові підстави для визнання таких причин поважними. Позивач і його представник були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, заяв про розгляд справи за їх відсутності на подавали, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Доводи інших учасників справи
18 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що позивач з початку повномасштабного вторгнення був вимушений вивезти свою сім?ю на захід України. До місця свого проживання повернувся лише у вересні 2023 року. На кожне судове засідання представник ОСОБА_1 подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку
з уведенням воєнного стану на всій території України та пов?язаною із цим неможливістю явки у судове засідання позивача; у зв?язку із зайнятістю представника в інших справах, а також у зв?язку з відпусткою представника із наданням відповідних підтверджуючих документів. Вказує, що ні йому, ні його представнику повістки про виклик у судове засідання на вказані дати не надходили.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
25 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи