ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 607/12207/16-ц
провадження № 61-14381св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року
у складі колегії суддів: Дикун С. І., Костіва О. З., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позов мотивований тим, що відповідно до протоколу засідання комісії
з впорядкування розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення від 30 грудня 2015 року погоджено розташування на вул. Гетьмана Івана Мазепи у м. Тернополі об`єкта торгівлі.
На підставі пункту 7.25 додатка до рішення Тернопільської міської ради від 26 квітня 2013 року № 6/31/99 встановлено особистий строковий сервітут на територію в м. Тернополі, на якій позивач розмістив об`єкт дрібнороздрібної торгівлі площею 7,9 кв. м.
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" від 13 жовтня 2016 року № 198/16А у АДРЕСА_1, немає зареєстрованого майна.
Позивач вважав, що оскільки будівля торгово-побутового призначення зводилась за його власні кошти, то вона є його власністю. Право його власності на зазначений об`єкт ніким не оспорюється.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7,9 кв. м.
Суди розглядали справу неодноразово.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7,9 кв. м.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірну будівлю позивач звів за особисті кошти і доказів порушення прав третіх осіб у процесі розгляду справи немає.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, у серпні 2019 року особа, яка не брала участі у справі, - відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
18 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволені позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції безпідставно визнав право власності на самочинно збудоване торгово-побутове приміщення (тимчасову споруду) за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на зупинці громадського транспорту і земельній ділянці комунальної форми власності, при цьому не залучивши до справи як відповідача або співвідповідача власника землі - Тернопільську міську раду.
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль-2016" задоволено частково.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що матеріали справи не місять доказів того, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту в суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив із того, що апеляційну скаргу подала особа, питання про права, свободи, інтереси та обов`язки якої оскаржуваним судовим рішенням не вирішувались. Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав чи інтересів як окремої юридичної особи оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 жовтня 2023 року відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив
у задоволенні клопотання заявника про залучення до участі у справі на його стороні Тернопільську міську раду. Вказує, що спірна будівля не є об?єктом нерухомого майна, а є лише тимчасовою спорудою - кіоском. Власником земельної ділянки є Тернопільська міська рада, яка не давала дозвіл та не погоджувала з позивачем будівництво об?єкта нерухомого майна. Питання здійснення обліку, утримання, контролю і технічного нагляду за об?єктами благоустрою у м. Тернополі належить до мети, предмета діяльності та повноважень відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради - балансоутримувача шляхово-мостового господарства та об?єктів благоустрою.
Доводи інших учасників справи
25 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2023 року правильно зазначив, що матеріали справи не місять доказів того, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту в суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопад 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
11 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Протоколом від 13 грудня 2015 року комісії по впорядкуванню розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення позивачу погоджено розташування на АДРЕСА_1 об`єкта торгівлі з подальшим встановленням земельного сервітуту.
На підставі рішення від 26 квітня 2013 року № 6/31/99 між Тернопільською міською радою та ОСОБА_1 15 лютого 2016 року укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (далі - Договір).
У підпункті 2.1 Договору вказано, що строк його дії один рік, з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2017 року.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.4 Договору позивачу встановлено особистий строковий сервітуту на територію в м. Тернополі, на якій буде розміщуватись та використовуватись тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності, площею 0,000945 га.
У підпункті 4.4.5 Договору вказано, що не допускається будівництво будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів благоустрою.
Водночас позивач розмістив на АДРЕСА_1 об`єкт дрібнороздрібної торгівлі, площею 7,9 кв. м.
Згідно з технічним паспортом це торгово-побутове приміщення є самочинно збудованою спорудою.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7,9 кв. м.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, 30 липня 2019 року Тернопільська міська рада як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала до суду апеляційну скаргу, одночасно заявивши клопотання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
18 листопада 2016 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що Тернопільська міська рада не надала переконливих доказів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Тернопільській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від
20 вересня 2012 року серії АА № 671648 відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є юридичною особою з ідентифікаційним номером 21156999.
12 серпня 2019 року відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подав до суду апеляційну скаргу та одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.