ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 932/91/23
провадження № 61-3652св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Юлія Миколаївна, на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у складі судді Ханієвої Ф. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС України у Дніпропетровській області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилався на те, що 17 вересня 2022 року працівники поліції, виконуючи службові повноваження у нічному чергуванні, завдали позивачу тілесних ушкоджень на АДРЕСА_1, всупереч будь-якій належній правовій процедурі.
Суспільно-небезпечні наслідки у вигляді тілесних ушкоджень настали, що зафіксовано належним чином і підтверджено, зокрема, висновком судово?медичної експертизи.
ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода відшкодовується незалежно від вини службової особи органу державної влади.
Також позивач посилався на те, що у зв`язку з подією, яка мала місце 17 вересня 2022 року, йому як судді було заявлено відвід у цивільній справі, що, з пояснень позивача, завдало йому душевних страждань та зашкодило його діловій репутації, оскільки він не є пересічним громадянином, а з огляду на свою професійну діяльність, відправляє правосуддя.
Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я унаслідок незаконних дій працівників патрульної поліції у розмірі 12 000 грн, а також стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2023 року визначив підсудність для розгляду цивільної справи № 932/91/23 Кіровському районному суду міста Дніпропетровська на підставі частини першої статті 26 ЦПК України.
Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 02 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами те, що протиправними діями посадових або службових осіб ГУНП в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області йому була завдана шкода, яка підлягає відшкодуванню в порядку статей 1173, 1174 ЦК України, та такі позовні вимоги суд вважав передчасними.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, регламентовано статтею 1177 ЦК України. Проте, як пояснила представник позивача у судовому засіданні, та це підтверджується матеріалами справи, на момент судового розгляду справи досудове розслідування за заявою позивача триває, будь-якого процесуального рішення щодо закриття кримінального провадження або направлення обвинувального акту до суду у кримінальному провадженні не прийнято.
Місцевий суд відхилив доводи позивача про те, що заявлений ОСОБА_1 відвід як судді з підстав подій, що мали місце та зафіксовані в його заяві про вчинення злочину 17 вересня 2022 року, не може бути розцінене судом як доказ на підтвердження факту перенесених позивачем душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниження честі та гідності, а також ділової репутації.
Судом не було встановлено, якими саме діями посадових осіб державних органів, відповідачів у справі, позивачу було завдано майнову та моральну шкоду. Позивач на підтвердження факту ушкодження здоров`я хоч і надав суду медичну документацію та висновок експерта у кримінальному провадженні про наявність тілесних ушкоджень, проте судом не було встановлено наявності протиправних дій посадових осіб жодного з відповідачів у цивільній справі відносно позивача та причинного зв`язку між такими діями, шкодою.
Наявність висновку про результати проведення службового розслідування відносно посадових осіб Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та до яких було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани у зв`язку із неналежним виконанням своїх службових обов`язків, також не підтверджує факту заподіяння позивачу тілесних ушкоджень саме посадовими або службовими особами відповідачів.
Зокрема, місцевий суд врахував, що позивач вказував на подію, що мала місце 17 вересня 2022 року під час патрулювання працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, проте вони не є працівниками ГУНП в Дніпропетровській області, факт чого підтвердив відповідач.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Ю. М., оскаржив його до апеляційного суду.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 31 січня 2024 року рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд, враховуючи норми матеріального права, встановлені судом обставини справи, а також правову оцінку доказів, наявних в матеріалах справи, вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності заподіяної йому майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями саме відповідачів, їх службових осіб, а також на підтвердження наявності безпосереднього причинного зв`язку між протиправним діянням заподіювачів шкоди та шкодою, яку зазнав позивач.
У постанові зазначено, що висновок судово-медичної експертизи від 23 вересня 2022 року, який надано позивачем до суду, не є беззаперечним доказом того, що такі дії були вчинені саме посадовими особами відповідача, а лише засвідчує факт тілесних ушкоджень позивача. Сам по собі факт службового розслідування та притягнення посадових осіб відповідача щодо порушення вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису не є беззаперечним доказом того, що саме вказаними особами було завдано заявнику тілесних ушкоджень.
Колегія суддів апеляційного суду виснувала, що зі змісту позову, апеляційної скарги та наявних в матеріалах справи доказів можливо встановити факт завдання позивачу тілесних ушкоджень, які потягли за собою моральну шкоду для заявника, однак, доказів того, що такі дії були вчинені саме посадовими особами відповідачів, до яких пред`явлено позов, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Ю. М., просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Заявник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, оскільки справа стосується неправомірних та протиправних дій працівників ДПП щодо особи, який є суддею та займає штатну посаду в Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська. Крім того, суд першої інстанції помилково відніс справу № 932/91/23 до категорії малозначних.
Позивач мотивує касаційну скаргу тим, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження замість загального, не врахувавши той факт, що справа має виняткове значення для позивача, який є суддею, та що вчинення відносно нього протиправних дій та допущення протиправної поведінки зі сторони працівників патрульної поліції завдало позивачу виняткових моральних страждань, пов`язаних насамперед зі статусом судді, приниження його честі, гідності та репутації.
Відкриваючи спрощене позовне провадження у справі, місцевий суд допустив порушення норм процесуального права. Надалі позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, проте суд першої інстанції не здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Заявник посилається на те, що внаслідок порушення місцевим судом норм процесуальні права не були витребувані та досліджені матеріали кримінального провадження від 17 вересня 2022 року за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, а також позивач був обмежений у праві заявити клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду вказаного кримінального провадження.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2024 року від ГУНП в Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких відповідачі заперечують проти доводів заявника, вважають їх необґрунтованими та просять залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Ю. М., у березні 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.
У квітні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 17 вересня 2022 року оперуповноважений СКП ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області прийняв усну заяву від громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, про кримінальне правопорушення.
Відповідно до обставин, повідомлених ОСОБА_1, зафіксовано, що 17 вересня 2022 року приблизно о 00:20 год, проходячи біля будинку АДРЕСА_1, до ОСОБА_1 під`їхав автомобіль марки Toyota Prius, який є автомобілем патрульної поліції. Через деякий час до ОСОБА_1 підійшов раніше незнайомий чоловік в поліцейському однострої та з нагрудним жетоном, наніс йому удар в обличчя руками, чим спричинив йому фізичного болю.
Вказану усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення було зареєстровано та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 17 вересня 2022 року, кримінальне провадження № 12022041640000723, за частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України), з коротким викладом обставин наступного змісту: 17 вересня 2022 року до ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що 17 вересня 2022 року приблизно о 00:20 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, працівник правоохоронного органу вчинив дії, які виходять за межі наданих йому повноважень та які супроводжувались насильством, чим завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам ОСОБА_1, що підтверджується копіями протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, повідомленням про початок досудового розслідування, витягом з ЄРДР.
Факт відсутності відеоматеріалів з портативних відеореєстраторів та з автомобільного реєстратора службового автомобіля під час виконання службових обов`язків працівниками УПП у складі екіпажу "Легіон-211" 17 вересня 2022 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків підтверджується копіями листа УПП від 26 вересня 2022 року № 7439/41/19/01-2022 на адресу слідчого СД ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Романенка М. В., висновком від 18 листопада 2022 року службового розслідування.
Відповідно до довідки про проходження служби в підрозділах ГУНП в Дніпропетровській області від 27 березня 2023 року за обліками ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, станом на 27 березня 2023 року серед діючих працівників ГУНП не значаться.
На підтвердження факту наявності тілесних ушкоджень та проходження у зв`язку з цим медичного обстеження, лікування, позивач надав суду копії медичної документації, датованої 17 вересня 2022 року, 19 вересня 2022 року, 21 вересня 2022 року, а також висновку експерта № 2635е про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 у період з 21 вересня 2022 року до 23 вересня 2022 року.
На підтвердження понесення майнової шкоди позивач надав суду рахунок?фактуру від 26 вересня 2022 року № 3Б5007981 на суму 43 512 грн, постачальник: ТОВ "Золота Баня" Аваль". Із пояснень представника позивача у судовому засіданні, цей рахунок надано суду на підтвердження саме лікування позивача від заподіяних йому тілесних ушкоджень.
Відповідно до відеозапису з камери "Безпечне місто", оглянутого у судовому засіданні, наданого разом з відзивом представником Департаменту патрульної поліції, судом встановлено, що у нічний час доби о 00:35 год 17 вересня 2022 року на проїжджій частині знаходився транспортний засіб із включеним світлом фар та особа з ліхтарем. О 00:38 год службовий автомобіль патрульної поліції від`їжджає. О 00:40 год особа з ліхтарем продовжує свій шлях проїжджою частиною та телефонує.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права, зокрема, справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, а не за правилами загального позовного провадження.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У частині шостій статті 19 ЦПК України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.