Постанова суду № 910/4495/20 (910/14242/23) від 06.06.2024 про стягнення 666 233,21 грн

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4495/20 (910/14242/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"- Різник О. Ю.,

представники Головного управління ДПС у м. Києві - Ісаєв С. П., Тихий А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (вх. № 2304/2024)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. (головуючий), Отрюха Б .В., Копитової О. С.

у справі № 910/4495/20 (910/14242/23)

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

до Головного управління ДПС у м. Києві,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 666 233,21 грн,

в межах справи № 910/4495/20

про банкрутство Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (код 21568905),

На розгляд суду постало питання визначення юрисдикції спору за позовом юридичної особи, відносно якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до податкового органу та казначейства про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених податків та зборів.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 10.09.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/4495/20 про банкрутство Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (далі - ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі").

2. 08.12.2022 постановою Господарського суду міста Києва боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Різника О. Ю.

Короткий зміст позовних вимог

3. У вересні 2023 року ліквідатор боржника звернувся з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених податків та зборів в загальній сумі 666233,21 грн, що складається із наступних податків:

- з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код класифікації доходів бюджету 11020300) у розмірі 657 324,95 грн;

- з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського (код класифікації доходів бюджету 21080900) у розмірі 1 908,10 грн;

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (код класифікації доходів бюджету 11010100) у розмірі 1 393,64 грн;

- з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) (код класифікації доходів бюджету 13020100) у розмірі 3 182,48 грн;

- земельний податок з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) у розмірі 2 424,04 грн.

4. Підставою позову ліквідатор вказує необґрунтовану відмову органу контролю за справлянням податків і зборів з повернення надмірно сплачених податків.

5. Заперечуючи проти позовних вимог ліквідатора, відповідачі просили суд закрити провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. 05.12.2023 рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі" надмірно перераховані суми зобов`язань із сплати податків та зборів у загальному розмірі 666 233,21 грн, що складається із наступних переплат:

- з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код класифікації доходів бюджету 11020300) у розмірі 657 324,95 грн.;

- земельний податок з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) у розмірі 2 424,04 грн.

Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі" судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" судовий збір в розмірі 2 684 грн.

7. Місцевий господарський суд виходив з того, що сума податкових переплат ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі" підтверджена податковим органом у листах на запити ліквідатора, даними податкового обліку банкрута із кабінету платника податків та інформацією із фінансових звітів банкрута. Спір щодо нарахування, формування чи будь-яких рішень суб`єкта владних повноважень про правомірність нарахування переплат або їх розмір, про стягнення боргу у платника податків - відсутній. Спір повернення існуючих переплат банкрута до ліквідаційної маси, що напряму впливає на розмір ліквідаційної маси. Публічно-правовий характер спору - відсутній. Зазначення відповідачем суб`єкта владних повноважень не може бути безумовною підставою для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку спір стосується повернення вже нарахованих переплат банкрута і включення їх до ліквідаційної маси, отже застосуванню підлягають норми матеріального права про банкрутство разом із положеннями податкового законодавства, відповідно має бути вирішений у справі про банкрутство згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), що відповідає принципу концентрації всіх майнових та грошових вимог за участі боржника саме в межах процедури банкрутства. Спір не стосується порядку нарахування чи обліку переплат, нарахування чи стягнення заборгованості на підставі податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, що виключає публічно-правовий характер спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. 12.03.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 18.03.2024) рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/4495/20 (910/14242/23) скасовано. Закрито провадження у справі № 910/4495/20 (910/14242/23) за позовом ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 666 233,21 грн. Роз`яснено позивачеві, що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

10. Апеляційний господарський суд із посиланням на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №908/129/22(908/1333/22) дійшов висновку, що оскільки у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови в поверненні надмірно сплачених податків (зборів), тому суть спору про стягнення цих податків з Державного бюджету України свідчить про публічно-правовий характер такого спору, який належить до юрисдикції адміністративних судів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. 01.04.2024 (через підсистему "Електронний суд") ліквідатором ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі" - арбітражним керуючим Різником О. Ю. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/4495/20 (910/14242/23).

12. Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду скаржник зазначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

13. Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 КУзПБ, п. 14.1.7 ст. 14 ПК України та ст. 19 КАС України при вирішенні питання про юрисдикцію спорів з повернення підтверджених контролюючим органом переплат банкрута з податку на прибуток, штрафних санкцій, податку на доходи фізичних осіб, рентної плати за спеціальне використання води та земельних ресурсів. Скаржник доводить, що у цій справі правовідносини щодо повернення підтверджених переплат банкрута не стосуються їх розміру, порядку нарахування чи списання тощо, не мають публічно-правового характеру, адже не підпадають під ознаки таких, що визначені ст. 19 КАС України. На думку скаржника, позовні вимоги ліквідатора є похідними від вимог у приватно-правовому спорі щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

14. Ліквідатор стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 19 КАС України, п. 8 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, ст. 7 КУзПБ, не врахував висновки Верховного Суду у постанові від 29.03.2023 у справі № 905/1965/19(905/422/22) про те, що надмірно сплачені платежі з податків є активом боржника, який підлягає включенню ліквідаційну масу, висновків про принцип концентрації у справі про банкрутство майнових спорів у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15(911/1626/21), від 29.03.2023 у справі № 905/1965/19(905/422/22), від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16, від 27.04.2022 у справі № 27/104б та не врахував практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 22.12.2019 "Безимянная проти Росії" (заява № 21851/03), що правила визначення юрисдикції не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту.

15. Скаржник вважає, що суд першої інстанції застосував п. 43.1 ст. 43 ПК України в сукупності із положеннями законодавства про банкрутство - пп. 1.3 ст. 1 ПК України, п. 14 ст. 39, с. 1 ст. 45, ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 61 КУзПБ та зробив законний та обґрунтований висновок про стягнення переплат, які є активом, на користь банкрута, незважаючи на наявність податкового боргу у боржника та обліку переплат у картці ІКПП більше 1095 днів.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. 24.05.2024 від ГУ ДКС України у м. Києві надійшов відзив, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

17. Відповідач вважає, що цей спір має публічно-правовий характер, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Також ГУ ДКС України у м. Києві вказує, що залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині покладення на ГУ ДКС України у м. Києві обов`язку відшкодувати судовий збір є неправомірним, оскільки Головне управління Казначейства у правовідносини з позивачем не вступало та не допускало порушення прав та законних інтересів позивача.

18. 29.05.2024 та 30.05.2024 від ГУ ДПС у м. Києві надійшли аналогічні за змістом відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. ГУ ДПС у м. Києві наголошує, що позовні вимоги пов`язані з неповерненням надміру сплачених податкових зобов`язань напряму не пов`язані зі справою про банкрутство. Фактично спірні відносини виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування надмірно сплачених коштів, тобто заборгованості держави щодо повернення платнику переплати з податку на прибуток, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому, на думку податкового органу, автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується із принципом правової визначеності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо визначення юрисдикції спору за позовом юридичної особи, відносно якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до податкового органу та казначейства про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених податків та зборів.

21. У цій справі ліквідатор ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі" обґрунтовував свої вимоги тим, що контролюючий орган підтвердив наявність переплат у ПзІІ у формі ТОВ "Фалбі" за податками і зборами. Заяву позивача про повернення переплат з податку на прибуток підприємств та рентної плати за спеціальне використання води податковий орган залишив без розгляду з підстав пропуску 1095 денного терміну на повернення, а заяву про повернення переплат із земельного податку з юридичних осіб - з підстав відсутності сплати земельного податку від 01.01.2021. Вважаючи таку відмову податкового органу необґрунтованою, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно перерахованих сум зобов`язань за податками та зборами.

22. Здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзивів, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

23. Колегія суддів звертається до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.11.2023 у справі №908/129/22 (908/1333/22) щодо визначення юрисдикції податкових спорів, стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство.

24. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх змішування в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

25. Правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

26. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

27. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владні управлінські функції.

28. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

29. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

30. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

31. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

32. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

33. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

................

Перейти до повного тексту