ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/686/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (головуючий - Ткаченко Б. О., судді - Сулім В. В., Гаврилюк О. М.)
у справі № 910/686/20
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3, 3) ОСОБА_1, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ЄВРОБАНК", 2) Національний банк України
про відшкодування шкоди в розмірі 8 861 209,55 грн
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заподіяну ПAT КБ "ЄВРОБАНК" шкоду в розмірі 5 339 092,79 грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Здійснено розподіл судових витрат.
2. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024, в якій просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024; звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору; прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.
3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для сплати судового збору.
4. 08.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків в якій скаржник виклав клопотання про відстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 повернуто скаржнику.
6. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що додані до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків не можуть бути належними та допустимими доказами наявності правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до позивача - фізичної особи, у той час як, у даному випадку скаржник не має статусу позивача у даній справі. Крім того, заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги прийняття рішення у даній справі, а також доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що апеляційний суд порушив положення статей 55, 129 Конституції України, статей 2, 7, 11, 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не врахував практику Верховного Суду та практику Європейського Суду з прав людини.
9. Також, скаржник зазначає, що апеляційним судом не було взято до уваги всіх обставин, на які посилалась ОСОБА_1 у заяві про надання відстрочки із сплати судового збору, до того ж, апеляційний суд суто формально поставився до вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження та безпідставно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Повернення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 є фактично відмовою у правосудді та позбавлення останньої права на апеляційний перегляд судового рішення у справі.
10. Крім того, скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 та постанову Верховного Суду від 08.03.2024 у српаві № 910/14313/23.
Позиція інших учасників справи
11. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
12. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
13. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
14. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання обґрунтованості повернення скаржнику апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, зважаючи на невиконанням скаржником вимог ухвали апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху, у зв`язку з несплатою останнім судового збору та заявленням клопотання про відстрочення сплати судового збору.
15. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає наступне.
16. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції містить не лише детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступу до суду.
19. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
20. Статтею 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
21. Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
22. Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
23. За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
24. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України).
25. Законодавством України однією з умов розгляду справи судом визначено сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
26. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
27. За статтею 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
28. За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
29. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті.
30. Аналіз наведених положень статті 8 Закону дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
31. Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
32. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
33. В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).