ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1242/15(925/751/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024
у справі № 925/1242/15 (925/751/20)
за позовом фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс"
про стягнення 1 916 533,91 грн
у межах справи № 925/1242/15
за заявою Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області
до фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Черкаської області знаходиться справа №925/1242/15 про банкрутство фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича (далі - ФОП Костогриз О. П., Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 12.08.2015, згідно якої ліквідатором банкрута (Боржника) призначено арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича (далі - Ліквідатор).
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
У межах справи про банкрутство Боржник у особі ліквідатора звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 1 916 533,91 грн, у тому числі: 811 701,50 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів, 731 531,99 грн пені, 213 834,93 грн інфляційних втрат, 80 188,10 грн 3% річних.
Позов мотивований невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати робіт, виконаних на підставі укладеного між ним та Боржником договору будівельного підряду № 1 від 21.06.2012 (далі - Договір).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі № 925/1242/15 (925/751/20), позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Боржника 845 467,20 грн, у тому числі: 766 189,81 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13.04.2023 касаційну скаргу Товариства задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15 (925/751/20) скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн; передано у цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції; у решті судові рішення у справі залишено без змін.
Отже, предметом нового судового розгляду у справі були вимоги у частині стягнення з Товариства на користь Боржника заборгованості у сумі 845 467,20 грн (з яких: 766 189,81 грн заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт та 79 277,39 грн заборгованості з оплати будівельних матеріалів).
За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20) відмовлено у задоволенні позовної заяви Боржника в особі Ліквідатора в частині позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Боржник в особі Ліквідатора звернувся оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу Боржника в особі Ліквідатора на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20) залишено без руху.
27.11.2023 до суду апеляційної інстанції від Боржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника в особі Ліквідатора на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20).
13.12.2023 до суду апеляційної інстанції від Ліквідатора надійшли пояснення, за якими останній повідомив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 у справі № 925/1242/15 закрито провадження у справі про банкрутство Боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), у зв`язку із чим повноваження Ліквідатора припинено.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відмовлено у задоволенні усного клопотання Боржника про зміну процесуального статусу Ліквідатора та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника в особі Ліквідатора на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2023 у справі № 925/1242/15 (925/751/20).
Закриваючи апеляційне провадження на підставі вимог пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції керувався тим, що повноваження Ліквідатора припинилися, а від Боржника не надходила заява про процесуальне правонаступництво.
При цьому апеляційний суд врахував, що вчинені ліквідатором заходи, передбачені КУзПБ в ліквідаційній процедурі, не у всіх випадках враховують інтереси боржника та можуть суттєво відрізнятися від правової позиції останнього.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у цій справі, Боржник (далі також - скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, залучити Ліквідатора як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, направити справу для продовження розгляду в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначає порушення апеляційним господарським судом норм частини першої статті 52, пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України та неправильне застосування ним положень частини другої статті 10 КУзПБ, що призвело до ухвалення незаконної ухвали.
У наведених доводах скаржник керується тим, що жодних підстав для правонаступництва у межах справи № 925/1242/15 (925/751/20) не виникло, так як Боржник (ФОП Костогриз О. П.) як був в ній позивачем, так позивачем і залишився. Однак його права як позивача у цій справі перестали бути обмеженими нормами законодавства про банкрутство у зв`язку із закриттям провадження про банкрутство та припиненням повноважень Ліквідатора.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
07.03.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Боржника.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №925/1242/15 (925/751/20) між суддями від 07.03.2024 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 залишено касаційну скаргу Боржника без руху з підстав невідповідності її форми вимогам процесуального закону, надано скаржнику строк для усунення недоліків (надання доказів сплати судового збору).
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.03.2024до касаційного суду 15.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Боржника на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 925/1242/15 (925/751/20); ухвалено здійснити її перегляд в порядку письмового провадження.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у порядку пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України (якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності).
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом дослідження касаційного суду є правомірність закриття апеляційного провадження у справі, з огляду на те, що апеляційна скарга підписана боржником (щодо якого здійснювалась процедура банкрутства) в особі його ліквідатора, однак у подальшому повноваження останнього (ліквідатора) були припинені внаслідок закриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, яким визначено й порядок такого оскарження.
Так, частиною першою статті 254 ГПК України, зокрема, унормовано, що учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (частина перша статті 41 ГПК України). У розумінні частини першої статті 45 ГПК України сторонами в господарському процесі є позивач і відповідач.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина третя статті 45 ГПК України)
Предметом позову у цій справі є позовна вимога Боржника в особі Ліквідатора до контрагента за Договором щодо стягнення дебіторської заборгованості. Цей спір, як зазначено вище, розглядався у межах справи про банкрутство Боржника згідно вимог статті 7 КУзПБ.
Отже, Боржник в особі Ліквідатора у цій справі є позивачем та в силу наведених приписів частини другої статті 254 ГПК України має право на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у такій справі.
Втім, закриваючи оскаржуваною ухвалою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника в особі Ліквідатора на підставі норм пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції керувався тим, що повноваження Ліквідатора припинилися через закриття провадження у справі про банкрутство, а від Боржника не надходила заява про процесуальне правонаступництво.
Верховний Суд не може погодитися з правомірністю таких висновків апеляційного господарського суду з підстав їх помилковості та суперечності нормам процесуального закону, що полягає у такому.
Нормою пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, зокрема, врегульовано, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.