П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 990SCGC/3/24
Провадження № 11-22сап24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,
скаржниці ОСОБА_1,
представника скаржниці - адвоката Самойлова Є. Ю.,
представника Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,
розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21, і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. 25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - Спірне рішення).
2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Третьої Дисциплінарної палати, згідно з якими в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності.
3. Зазначеним рішенням суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення істотного дисциплінарного проступку у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІта застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
4. ОСОБА_1 вважає, що, приймаючи Спірне рішення, ВРП неповно дослідила всі обставини справи, а саме: рішення не містить мотивів, з яких цей орган дійшов відповідних висновків.
5. Скаржниця твердить, що у Спірному рішенні відсутні посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді. Вважає, що ВРП повинна була перевірити не лише наявність посилань в рішенні дисциплінарного органу на положення статті, яким визначено види дисциплінарної відповідальності судді, а й перевірити, чи наведено в такому рішенні всі ознаки складу правопорушення, які б дозволили притягти суддю до відповідальності.
6. У скарзі мовиться і про те, що ВРП не конкретизувала, в яких саме питаннях поведінка ОСОБА_1 порочила звання судді і підривала авторитет правосуддя, яким чином інкриміноване їй правопорушення стосувалось питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового розгляду.
7. Також ОСОБА_1 зазначає, що Спірне рішення не містить мотивів стосовно її доводів, наведених у скарзі на рішення дисциплінарного органу, про невідповідність скарги ОСОБА_2 вимогам пункту 4 частини другої статті 107 Закону № 1402-VІІІ, про належність та допустимість як доказів протоколів негласних (слідчих) розшукових дій у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 . На думку скаржниці, у Спірному рішенні відсутні мотиви, з яких ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про умисний характер вчиненого суддею дисциплінарного проступку, та аргументи щодо пропорційності і співмірності застосованого до неї дисциплінарного стягнення.
8. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що ВРП порушила встановлені законом строки притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Рух скарги
9. 25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 про притягнення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
10. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2024 року зазначену скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
11. На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 13 лютого 2024 року подала до суду квитанцію про сплату судового збору.
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 лютого 2024 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21.
13. Ухвалою від 20 березня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в судовому засіданні. 11 квітня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 травня 2024 року.
Позиція ВРП
14. У відзиві на скаргу ОСОБА_1 . ВРП зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ) підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Вважає доводи скаржниці щодо порушення її прав під час прийняття Спірного рішення необґрунтованими, оскільки ВРП у межах повноважень надала правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку і не оцінювала докази, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості.
15. Стосовно посилання скаржниці на неоднакову практику ВРП унаведених як приклади дисциплінарних провадженнях (рішення Третьої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2019 року № 1106/3дп/15-19, рішення ВРП від 12 квітня 2018 року № 1096/0/15-18 та від 13 лютого 2018 року № 461/0/15-18), томотиви дисциплінарних скарг та обставини дисциплінарних справ мають істотні відмінності, а їх оцінка ВРП має індивідуальний характер. До того ж правомірність використання у дисциплінарному провадженні як доказів протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дійпідтверджена висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 29 січня 2019 року у справі № 9901/728/18.
16. Вважає безпідставними твердження скаржниці про порушення презумпції невинуватості, адже Вищим антикорупційним судом дотепер не ухвалено остаточне рішення у справі за її обвинуваченням, оскільки дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами відповідальності і не виключають одна одну, а тому притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та до кримінальної відповідальності за певні діяння не матиме наслідком порушення принципу "non bis in idem".
17. Стверджує, що дисциплінарне стягнення накладено в межах визначеного законом строку, оскільки рішення дисциплінарним органом ухвалено 21 липня 2021 року за результатами встановлених фактів порушення суддею ОСОБА_1 правил суддівської етики, недотримання нею присяги судді внаслідок допущення позапроцесуальної поведінки у період з 24 грудня 2019 року по 27 травня 2020 року.
18. Підтверджує правильність висновку Дисциплінарної палати щодо пропорційності застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади вчиненому нею дисциплінарному проступку, оскільки встановлено, що суддя ОСОБА_1 грубо порушила норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя та є істотним дисциплінарним проступком у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
19. ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.
Встановлені обставини справи
20. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 7 березня 2001 року № 165/2001 призначена на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2006 року № 3433-IV обрана на посаду судді цього суду безстроково.
21. 6 травня 2021 року до ВРП за вхідним № М-2522/9/7-21 надійшла скарга ОСОБА_2 щодо неналежної поведінки судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 На думку скаржника, суддею ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи № 638/16050/16-к допущено поведінку, яка свідчить про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
22. Зазначене порушення, на думку ОСОБА_2, полягало у позапроцесуальному спілкуванні судді ОСОБА_1 з адвокатом обвинуваченого ОСОБА_3 - Вездауцаном Іваном Михайловичем та отриманні від нього неправомірної вигоди за вирішення процесуального питання. Враховуючи викладене, скаржник просив притягнути суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
23. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1392/3дп/15-21 за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу у зв`язку з можливою наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності).
24. Про засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, призначене на 21 липня 2021 року, суддя ОСОБА_1., скаржник ОСОБА_2 повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, встановлені Законом № 1798-УІІІ, шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП.
25. 21 липня 2021 року у засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП прибули суддя ОСОБА_1. та її представник - адвокат Самойлов Є. Ю., які надали пояснення.
26. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1646/3дп/15-21 суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення істотного дисциплінарного проступку у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
27. Цим рішенням установлено, що в діях судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності.
28. Такого висновку Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла за результатами розгляду дисциплінарної скарги з огляду на таке.
29. 6 липня 2017 року в провадження судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 надійшов для розгляду обвинувальний акт від 07 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016000000000960 (справа № 638/16050/16-К) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
30. У цій справі органом досудового розслідування встановлено, що 24 грудня 2019 року адвокат Вездауцан І. М., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні, прибув до Дзержинського районного суду міста Харкова з метою подання на розгляд судді ОСОБА_1 клопотання про повернення обвинуваченому ОСОБА_3 вилучених 02 травня 2016 року під час обшуку за місцем його проживання грошових коштів у сумі 31 713 доларів США та 1 295 грн.
31. Цього ж дня на першому поверсі приміщення Дзержинського районного суду міста Харкова у Вездауцана І. М. відбулася зустріч із суддею цього суду ОСОБА_1, під час якої він повідомив судді про свій намір подати вказане клопотання.
32. Ознайомившись із доводами клопотання про повернення вилучених під час проведення обшуку коштів, суддя ОСОБА_1 повідомила про недостатність обґрунтувань у клопотанні для його задоволення, зазначивши при цьому про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують, що арешт на майно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не накладався.
33. 15 січня 2020 року під час зустрічі в службовому кабінеті № 122 Дзержинського районного суду міста Харкова Вездауцан І. М. повідомив ОСОБА_1, що відповіді на питання, чи накладалися слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва арешти на майно ОСОБА_3, він не отримав, однак такі рішення відсутні. Суддя запропонувала йому на наступному судовому засіданні подати клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення грошових коштів.
34. Після цього суддя ОСОБА_1 з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення висловила Вездауцану І. М. прохання надати їй неправомірну вигоду у сумі 4 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15 січня 2020 року становило 96 102,8 грн) за вчинення нею як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третьої особи - ОСОБА_3 дій з використанням наданої їй влади, а саме за винесення ухвали про повернення йому вилучених під час проведення обшуку за місцем його проживання грошових коштів.
35. 30 січня 2020 року ОСОБА_1 під час зустрічі у службовому кабінеті судді після повідомлення Вездауцану І. М. інформації, що згідно з відповіддю Печерського районного суду міста Києва судді вказаного суду арешт на вилучене у ОСОБА_3 майно не накладали, підтвердила свій намір отримати неправомірну вигоду за прийняття судового рішення в інтересах ОСОБА_3 у судовому засіданні, запланованому на 5 лютого 2020 року, та узгодила підготовку захисником проєкту відповідної ухвали.
36. Під час судового засідання 5 лютого 2020 року адвокат Вездауцан І. М. заявив клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів, після чого суддя ОСОБА_1 оголосила перерву до 20 березня 2020 року для надання можливості прокурору у провадженні підготувати письмові заперечення на доводи клопотання захисника.
37. Цього ж дня після судового засідання суддя ОСОБА_1 у своєму службовому кабінеті повідомила Вездауцана І. М. про необхідність надання їй підготовленого ним проєкту ухвали на знімному носії інформації та підтвердила свої наміри під час наступного судового засідання винести ухвалу про задоволення клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених грошових коштів за умови надання неправомірної вигоди.
38. У подальшому призначені суддею ОСОБА_1 на 20 березня, 6 та 30 квітня 2020 року судові засідання не відбулись у зв`язку із запровадженням карантину.
39. Під час зустрічі 21 травня 2020 року у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 підтвердила свій намір під час наступного судового засідання винести ухвалу про задоволення клопотання, отримала від захисника проєкт такої ухвали суду та зазначила, що неправомірну вигоду їй необхідно передати після судового засідання.
40. У подальшому ОСОБА_1 повідомила Вездауцана І. М., що судове засідання і розгляд клопотання про повернення грошових коштів ОСОБА_3 в цей день не відбудуться, наступне судове засідання призначила на 27 травня 2020 року.
41. 27 травня 2020 року ОСОБА_1 у судовому засіданні з 12:59 до 14:12 розглянула клопотання захисника Вездауцана І. М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення вилучених під час досудового розслідування грошових коштів та видалилась до нарадчої кімнати орієнтовно до 15:30.
42. Перебуваючи в нарадчій кімнаті, ОСОБА_1 запросила Вездауцана І. М. до підсобного приміщення на першому поверсі будівлі Дзержинського районного суду міста Харкова, де повідомила про необхідність передачі неправомірної вигоди, і близько 14:33 одержала від Вездауцана І. М. неправомірну вигоду у сумі 4 000 доларів США (згідно з курсом Національного банку України - 107 611,6 грн).
43. Третя Дисциплінарна палата вказала, що наведене підтверджуєтьсяпротоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1, якими зафіксовано висловлення нею прохання про надання їй неправомірної вигоди за винесення рішення та одержання нею 27 травня 2020 року орієнтовно о 14:33 від адвоката Вездауцана І. М. неправомірної вигоди у сумі 4 000 доларів США за винесення ухвали про повернення ОСОБА_3 вилучених під час проведення обшуку за місцем його проживання грошових коштів.
44. Зазначено, що вказані факти були предметом розгляду ВРП у 2020, 2021 роках під час розгляду клопотань заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, клопотань Генерального прокурора ОСОБА_7 про продовження строку тимчасового відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
45. Так, суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням її до кримінальної відповідальності рішеннями ВРП від 23 червня 2020 року № 934/0/15-20 - до 28 липня 2020 року та від 23 липня 2020 року № 2239/0/15-20 - строк продовжено до 23 вересня 2020 року.
46. 28 травня 2020 року судді ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України,а саме - прохання надати для себе та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
47. 28 січня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
48. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 2 березня 2021 року кримінальне провадження стосовно судді ОСОБА_1 призначено до судового розгляду і розгляд справи наразі триває.
49. Рішенням ВРП від 30 березня 2021 року № 723/0/15-21 суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
50. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.
51. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
52. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
53. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
54. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
55. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
56. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
57. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
58. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
59. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51
Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
60. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
61. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
62. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
63. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
64. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
65. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
66. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції" (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства", заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайян проти Сполученого Королівства" та пункт 43 згаданого рішення у справі "Цфайо проти Сполученого Королівства").