ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 9901/865/18
Провадження № 11-51заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивача ОСОБА_1,
представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Поліщука В. В.,
розглянула на відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року (судді Гончарова І. А., Бившева Л. І., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф., Юрченко В. П.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
1. У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія), в якій просив визнати протиправним та скасувати її рішення від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1" (далі - спірне рішення).
Прохання мотивував тим, що спірне рішення є протиправним та необґрунтованим, позаяк основується на фактичних передумовах, які не давали об`єктивних і достатніх підстав кваліфікувати їх за ознаками дисциплінарного проступку, який КДКП поставила йому за провину.
Вважає, що його притягнули до дисциплінарної відповідальності за дії, які він не скоював. Зокрема, він не керував транспортним засобом, з використанням якого настала дорожньо-транспортна пригода.
Висновки службового розслідування, сформульовані в документі за наслідками його проведення від 05 жовтня 2017 року, є передчасними, квапливими, однобічними, неретельними, такими, що базуються на обставинах, які не були встановлені та досліджені належним чином, повно, всебічно з дотриманням правил Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 (далі - Інструкція).
Конкретизує, що під час проведення службового розслідування комісія, яка його проводила, хоча достеменно знала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він ( ОСОБА_1 ) зазнав тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні й що такий стан здоров`я об`єктивно впливав на його спроможність захиститися від звинувачення у скоєнні дисциплінарного проступку, проте не зважила на ці відомості й таким чином позбавили можливості реалізувати права особи, стосовно якої проводитися службове розслідування. КДКП надала віри обставинами, які в основному випливають з пояснень ОСОБА_2, яка як і він знаходилася в автомобілі на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, є єдиним свідком цієї пригоди і тих обставин, що передували їй. Наполягає на тому, що ОСОБА_2 прямо зацікавлена стверджувати, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05 вересня 2017 року, за кермом автомобіля марки "Audi 100", реєстраційний номер НОМЕР_1, перебував саме ОСОБА_1, а не вона ( ОСОБА_2 ). Бо в іншому - протилежному випадку на ОСОБА_2, яка насправді перебувала за кермом згаданого автомобіля, нависала кримінальна відповідальність за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Позивач покликається також на вибірковий, тенденційний, упереджений та обвинувальний підхід відповідача до використання матеріалів кримінального провадження № 42017141330000035 винятково супроти нього, за якого КДКП відверто проігнорувала докази, які заперечували його причетність до дорожньо-транспортної пригоди та водночас доводили, що він був пасажиром, а не водієм автомобіля марки "Audi 100", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Щодо цього зазначає також, що ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова про обрання запобіжного заходу та ухвала того самого судді й того самого суду про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади прокурора відповідного підрозділу органу прокуратури, обидві від 24 квітня 2018 року, не є доказами вчинення дисциплінарного проступку, оскільки не містять викладу фактичних обставин, які би доводили те, що саме він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Таким судовим актом має бути тільки вирок суду.
2. Відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні заявлених у ньому вимог. Вважає, що спірне рішення КДКП ухвалила на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Висновок про вчинення дисциплінарного проступку ґрунтується на доказах, які наявні в матеріалах дисциплінарного провадження, а вид стягнення застосований з огляду на характер вчиненого проступку. КДКП зважила на особу, яка скоїла проступок, її службове становище, її службову характеристику, ступінь вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. З посиланням на фактичну та юридичну природу цих обставин Комісія мотивувала також, чому не застосувала до позивача іншого виду дисциплінарного стягнення.
Наголошується, що текст спірного рішення містить чіткі доводи існування складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1697-VII), та посилання на конкретні матеріали, які зібрані під час перевірки та підтверджують вчинення дисциплінарного проступку.
Підкреслює, що дисциплінарне провадження провадилось винятково в рамках передбаченої Законом № 1697-VII процедури та в межах встановленої цим Законом компетенції. Оцінка фактам давалася тільки тим з них, які свідчили про наявність або відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, про ступінь його вини. Наголошує, що факти та обставини, які КДКП встановила під час дисциплінарного провадження, мають значення тільки для ухвалення рішень у рамках компетенції Комісії та жодним чином не можуть бути використані на користь доведення вини особи у вчиненні адміністративних, цивільних або кримінальних правопорушень.
Виокремлює, що хоча спірне рішення має посилання на відомості з матеріалів кримінального провадження № 42017141330000035, насправді ґрунтується на самостійних, відмінних правових підставах, зокрема, здобутих під час службового розслідування. Докази, покладені в основу рішення, КДКП здобула законно, відтак могла їх використати під час його ухвалення.
3. У відповіді на відзив позивач, покликаючись на доводи, аналогічні тим, які він виклав у позовній заяві, повідомив про низку порушень встановленої законодавством процедури проведення службового розслідування, які допустила КДКП, а також про однобічне сприйняття доказів, що містяться в матеріалах дисциплінарного провадження. Звертає увагу на суперечності у відзиві, що вкотре доводить незаконність спірного рішення. Вважає свій позов обґрунтованим, неспростовним і підставовим для його задоволення.
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 лютого 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Цей суд виходив з того, що відповідач, коли ухвалював спірне рішення, дотримався процедури розгляду дисциплінарної скарги (позивач був повідомлений про час та місце засідання КДКП, був присутнім на цьому засіданні, надавав пояснення).
Установив, що КДКП не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача у скоєнні кримінального правопорушення, яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені в матеріалах службового розслідування відомості на предмет наявності складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.
Відзначила, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, хоча й ухвалено на підставі відомостей з [копій] матеріалів кримінального провадження № 42017141330000035, але ґрунтується на самостійних правових підставах, яким, зокрема, є й висновок про результати службового розслідування. Щодо цього суд зазначив, що в розумінні норм Закону № 1697-VII, правил Стандартів професійної відповідальності та основних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому обов`язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу прокурора винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Суд вважав, що в рамках обставин цієї справи позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 про те, що вона і ОСОБА_1 протягом з 23 год 30 хв 04 вересня 2017 року до приблизно 13 год 00 хв 05 вересня 2017 року (до моменту дорожньо-транспортної пригоди) перебували разом, вживали алкогольні напої (шампанське, вино, пиво, коньяк), востаннє за 15 хв до пригоди, поясненнями самого позивача, які він дав безпосередньо на засіданні КДКП про спільне проводження часу з ОСОБА_2 упродовж з 23 год 30 хв 04 вересня 2017 року до приблизно 13 год 00 хв 05 вересня 2017 року, про виживання спиртного, а також висновком експерта від 06 грудня 2017 року № 4292/2017-т, згідно з яким у крові ОСОБА_1 виявлено спирт етиловий у кількості 1,55 % (проміле), що відповідає сп`янінню середнього ступеня.
Відповідно до інформації з відкритих даних інтернет-сайту "Судова влада" протягом 2021-2023 років щодо позивача були складені шість протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).
Суд зважив також на те, що позивач, будучи сам у стані алкогольного сп`яніння, передав керування транспортним засобом ОСОБА_2, яка, за її доводами, також вживала алкогольні напої, про що ОСОБА_1 був обізнаний, та перебувала в нестабільному психічному стані, про що зазначав позивач у поясненнях, наданих на засіданні КДКП.
На підставі цих обставин суд виснував, що позивач вчинив грубе порушення правил прокурорської етики, позаяк проігнорував етичні норми, які є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет як самого прокурора, так і органів прокуратури та держави в цілому. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.
Унікальність ознак діяльності органів прокуратури випливає з ролі і місця прокуратури в державному механізмі і юридичній системі, зі специфіки її функцій, особливостей правового статусу прокурора. Опанування засад професійної етики є особливо важливим для молодих фахівців, яким бракує життєвого досвіду, професійних вмінь та навичок етичної поведінки, психологічної стійкості до стресових ситуацій та труднощів у робочому процесі. Значна частина норм Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури має як морально-етичний, так і правовий характер, а їх додержання може забезпечуватися застосуванням засобів як морального, так і юридичного впливу.
Покликання позивача як на підставу для задоволення позову на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року, залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, у справі № 443/856/18 суд першої інстанції відхилив з огляду на те, що позивача виправдано у зв`язку з ненаданням стороною обвинувачення достатніх доказів на підтвердження того, що за кермом автомобіля "Audi 100", реєстраційний номер НОМЕР_1, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 вересня 2017 року, перебував саме ОСОБА_1, а особу, яка керувала цим транспортним засобом у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не встановлено. Проте, попри такі судові рішення, факт наявності конфліктної ситуації, вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, передача управління автомобілем іншій особі, що передувало дорожньо-транспортній пригоді, є дійсністю, підтверджуються матеріалами дисциплінарного провадження та не спростовується ОСОБА_1 шляхом подання належних і допустимих доказів.
Відтак суд зробив висновок, що КДКП з урахуванням наведених обставин, а також відомостей, які характеризують особу позивача, дійшла цілком об`єктивного висновку про вчинення ним одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, а спірне рішення ухвалено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
5. Позивач не погодився із цим рішенням суду та звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог.
Прохання мотивує тим, що судове рішення не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності і обґрунтованості його ухвалення, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів. Під час розгляду цієї справи були порушені норми матеріального і процесуального права; висновки, яких дійшов суд першої інстанції, є хибними і передчасними.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції не дотримався (не застосував) вимог частини шостої статті 78 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного судового рішення. Повідомляє, що докази, якими обґрунтовувалося спірне рішення КДКП (здобуті у межах кримінального провадження), про те, що позивач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння спростовані виправдувальним вироком суду, винесеним у межах кримінального провадження, а інших доказів КДКП не навела. Окремо звертає увагу на помилкове покликання суду на пояснення ОСОБА_2, які вона наче дала на засіданні КДКП, хоча насправді на засіданні Комісії вона таких пояснень не давала, бо не перебувала на ньому.
Просить визнати такою, що не варта уваги, згоду суду першої інстанції з трактуванням КДКП відомостей з матеріалів кримінального провадження № 42017141330000035 як окремих самостійних підстав притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки цей дисциплінарний орган в описаній ситуації вийшов за межі своїх повноважень, вдався до хибних тверджень про розмежування двох видів відповідальності - кримінальної та дисциплінарної у цій ситуації, оскільки сам предмет доказування є аналогічним.
Єдиним підтвердженням того, що позивач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (що і було підставою для звільнено з посади), є твердження ОСОБА_2, яка обмовила його через боязнь кримінальної відповідальності за частиною другою статті 286 КК України, а довести свою невинуватість (те, що за кермом авто перебувала ОСОБА_2 ) на стадії досудового розслідування згадуваного кримінального провадження не мав змоги, позаяк більше двох місяців перебував на стаціонарному лікуванні, що по суті є порушенням принципу змагальності сторін.
Звертає увагу, що покликання суду на відомості, які характеризують його, потрібно відхилити, позаяк вони жодним чином не спростовують та не підтверджують обставину, що є предметом розгляду у цій справі.
Вважає, що оскаржене рішення суду порушує його право на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом, принцип презумпції невинуватості (статті 55, 62 Конституції України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).
6. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року - без змін. Стверджує, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дослідив докази у справі, надав їм правильну правову оцінку, з урахуванням чого ухвалив обґрунтоване судоверішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
З покликанням на рішення Верховного Суду, зокрема, від 12 квітня 2018 року (справа № 9901/424/18) та від 19 серпня 2018 року (справа № 9901/55/18) зазначає, що завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
У рамках розгляду таких справ суд надає правову оцінку оскаржуваному рішенню винятково в контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану Комісією юридичну оцінку доказів, зібраних під час процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок прокурора, на предмет їх достатності.
Поряд із цим суди, розглядаючи справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не наділені повноваженнями заміняти відповідний дисциплінарний орган і змінювати його рішення, зокрема шляхом застосування іншого виду дисциплінарного стягнення.
Суд у цій частині може надати [комплексну] оцінку діям і рішенню Комісії лише з позиції, чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Стверджує, що у рамках спірних правовідносин суд перевірив оскаржуване рішення КДКП на предмет наявності критеріїв свавільності, упередженості чи явного необґрунтування. Фактів, які б ілюстрували наявність таких рис, апелянт не навів.
Вважає хибними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість (фікційність) висновків суду першої інстанції про доведеність наявності в його діях складу дисциплінарного проступку та існування фактичних передумов для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд першої інстанції законно встановив, що КДКП не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснювалося в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені в матеріалах службового розслідування відомості на предмет наявності складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ухвалено на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження № 42017141330000035 і матеріалах службового розслідування, та ґрунтується на самостійних правових підставах.
7. Ухвалою від 27 березня 2024 року Велика Палата відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 10 квітня 2024 року призначила розгляд справи на 25 квітня 2024 року о 14 год 30 хв.
8. Обставини справи коротко можна навести так.
Позивач працював в органах прокуратури з червня 2013 року (присягу працівника прокуратури прийняв 28 березня 2014 року). Прокурор Львівської області наказом від 30 червня 2016 року № 1380к призначив ОСОБА_1 на посаду прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області.
За час роботи в органах прокуратури характеризувався задовільно, не заохочувався, дисциплінарні стягнення не застосовувалися.
08 травня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга прокурора Львівської області Квятківського Ю. В. про вчинення прокурором Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. У скарзі зазначалося, що під час проведення службового розслідування були вивчені матеріали кримінального провадження № 42017141330000035, зібрані відомості, які містили в собі ознаки дисциплінарного проступку, який вчинив позивач. Суть проступку полягала в тому, що позивач скоїв дії, які порочать його як працівника прокуратури, характеризують його як працівника прокуратури, котрий не дотримується Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів).
Цього ж дня за допомогою автоматизованої системи ця скарга для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження була визначена члену КДКП Сергійчуку С. О., який 23 травня 2018 року ухвалив рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-782дс-172дп-18 щодо позивача.
За результатами перевірки член КДКП Сергійчук С. О. 02 липня 2018 року склав висновок про наявність дисциплінарного проступку.
За висновком службового розслідування, позивач 05 вересня 2017 року десь о 12 год 45 хв в місті Жидачеві на вулиці Фабричній поблизу будинку № 2 керував автомобілем марки "Ауді-100", реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп`яніння і вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Невдовзі після дорожньо-транспортної пригоди водій цього автомобіля ОСОБА_1, який перебував в непритомному стані, був госпіталізований у реанімаційне відділення Жидачівської центральної лікарні, а пасажир автомобіля ОСОБА_2 - у травматологічне відділення цієї ж лікарні у зв`язку з відкритим переломом нижньої третини гомілки лівої ноги.
КДКП розглянула наведений висновок службового розслідування про наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку і 05 вересня 2018 року ухвалила рішення № 366дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1". Цим рішенням КДКП притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього адміністративне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Із висловленням застереження про ненадання оцінки діям позивача, що можуть свідчити про наявність у них складу злочину, Комісія підсумувала, що сам факт керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння давав підстави виснувати про вчинення ОСОБА_1 дій, що шкодять його репутації та плямують авторитет органів прокуратури.
КДКП узагальнила і констатувала, що позивач вчинив одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, тобто скоїв дисциплінарний проступок, передбачений статтею 19 Закону № 1697-VII та частиною другою статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
З позиції КДКП, дисциплінарне протиправне діяння, яке ОСОБА_1 поставлено за провину, підтверджується:
- матеріалами службового розслідування скоєння 05 вересня 2017 року дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до травмування людини і до якої причетний прокурор Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 ;
- поясненнями ОСОБА_2 про те, що дорожньо-транспортну пригоду спричинив позивач, який керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Внаслідок цієї пригоди вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Окрім іншого, ОСОБА_2 повідомила, що перебувала разом з ОСОБА_1 весь час з 23 год 30 хв 04 вересня 2017 року до приблизно 13 год 00 хв 05 вересня 2017 року (до моменту дорожньо-транспортної пригоди) та протягом цього часу вони вживали алкогольні напої (шампанське, вино, пиво, коньяк), востаннє за 15 хв до пригоди;
- поясненнями ОСОБА_5 про те, що 04 вересня 2017 року приблизно о 19 год 20 хв він надав ОСОБА_1 власний транспортний засіб, яким згодом була спричинена дорожньо-транспортна пригода;
- висновком судово-токсикологічної експертизи від 06 грудня 2017 року № 4292/2017-т про виявлення в крові позивача етилового спирту в кількості 1,55 % (проміле);
- двома ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області на строк два місяці та застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.
Позивач вважає спірне рішення КДКП протиправним, тому оспорив його до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Згодом стало відомо, що Мостиський районний суд Львівської області вироком від 03 липня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 443/856/18 (кримінальне провадження № 42017141330000035 від 05 вересня 2017 року) визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та виправдав його на підставі пункту 2 частини першої статті 373 Кримінального процесуального кодексу України через недоведеність того, що кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений ОСОБА_1 .
9. Велика Палата пам`ятає про завдання апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та про межі апеляційного перегляду, зважила на доводи, викладені в апеляційній скарзі, на предмет їх задоволення та аргументи відзиву відповідача протилежного змісту і значення, заслухала пояснення сторін, висловлені на судовому засіданні, ще раз перевірила матеріали справи і вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.