ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 4910/10/19-к
провадження № 51 - 4893 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 20 квітня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1,
останнє відоме місце проживання:
АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вищий антикорупційний суд вироком від 20 квітня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з реалізацією адміністративно-господарських або адміністративно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За вироком суду, ОСОБА_7 заволодів чужим майном на користь третіх осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за таких обставин.
ОСОБА_7 з 24 травня 2011 року працював на посаді першого заступника генерального директора Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектний Інститут Титану" (далі - Підприємство) (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 180), був службовою особою.
У період з квітня 2012 року до 05 червня 2013 року ОСОБА_7, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, використав своє службове становище всупереч інтересам Підприємства, обернув грошові кошти останнього в розмірі 1 258 500 доларів США, що за курсом НБУ становило 10 059 190,50 грн, на користь третіх осіб, шляхом укладення від імені Підприємства агентської угоди від 11 жовтня 2011 року № 1/2011, додатку № 1 до агентської угоди від 11 жовтня 2011 року № 1/2011 для контракту № 2012-1-ИТ від 19 січня 2012 року та підписання актів приймання № 1 від 12 грудня 2012 року, № 2 від 12 грудня 2012 року, № 3 від 12 грудня 2012 року, № 4 від 03 квітня 2013 року, № 5 від 03 квітня 2013 року, № 6 від 03 квітня 2013 року, № 7 від 03 квітня 2013 року до додатку № 1 до агентської угоди від 11 жовтня 2011 року № 1/2011 для контракту № 2012-1-ИТ від 19 січня 2012 року.
На підставі цієї угоди (з додатками до неї) в подальшому грошові кошти Підприємства в указаному розмірі було перераховано на рахунки компанії "REMAX LTD" в якості винагороди за послуги та роботи, які не надавались та не виконувались.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 передано до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) з порушенням предметної підсудності:
- злочин, інкримінований ОСОБА_7, на час учинення не кваліфікувався як корупційний;
- обвинувальний акт вручений стороні захисту 04 вересня 2019 року, в той же час ВАКС оголосив про початок роботи 05 вересня 2019 року;
- визнання інкримінованого злочину корупційним погіршує становище засудженого;
- при внесенні відомостей про злочин за ч. 5 ст. 191 КК 16 січня 2014 року не було враховано положень ч. 3 ст. 477 КПК України щодо злочинів приватного обвинувачення;
- ОСОБА_7 було оголошено про підозру за ч. 2 ст. 364 КК, відповідальність за якою Законом України № 746 від 21 лютого 2014 року частково декриміналізована, проте суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття провадження з цих підстав;
- прокурор у судовому засіданні змінив обвинувачення з ч. 2 ст. 364 на ч. 5 ст. 191 КК, не дотримавшись положень ст. 338 КПК України, оскільки для цього не було встановлено жодних нових фактичних обставин, до того ж копія зміненого обвинувального акта не була вручена захиснику ОСОБА_6, що позбавило його можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення;
- на підтвердження висновків про винуватість ОСОБА_7 суд урахував документи, надані головою ради директорів компанії "Solway Industries LTD", проте вони є неналежними доказами, оскільки отримані без дотримання положень ст. 93 КПК України;
- надані стороною обвинувачення докази не підтверджують укладення та виконання Підприємством контракту з компанією "Solway Industries LTD";
- суд першої інстанції всупереч ст. 332 КПК України не призначив повторну судово-економічну експертизу за наявності двох протилежних висновків;
- суди не обґрунтували свої висновки про можливість заволодіння ОСОБА_7 чужим майном на користь третіх осіб, оскільки не встановили в його діях прямого умислу та корисливого мотиву; залишили поза увагою те, що ОСОБА_7 безпосередньо кошти не отримував, зв`язок засудженого із особами, яким ці кошти були перераховані, не доведено жодним доказом;
- при призначенні ОСОБА_7 покарання суд не врахував позицію прокурора та призначив надмірно суворе покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.