ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 753/2725/20
провадження № 61-15106св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Кулікової С. В., Сушко Л. П.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якому просив здійснити поділ квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що є об`єктом права спільної сумісної власності подржжя; визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
2. 12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив визнати за ним: право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на 1/2 частину будинку загальною площею 210,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які використано в процесу будівництва у вигляді житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0794 га з кадастровим № 8000000000:72:504:0170, що знаходиться в АДРЕСА_3 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,794 га з кадастровим № 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на паркомісце АДРЕСА_4 .
3. 03 березня 2021 відповідно до ухвали заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху.
4. 28 травня 2021 року позивачем надано заяву про усунення недоліків заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив:
- визнати за ним право власності на 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати за ним право власності на 97/400 частки будинку загальною площею 210,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які використано в процесі будівництва та існують у вигляді житлового будинку і розташовані на земельній ділянці площею 0.0794 га з кадастровим номером:8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.0794 га з кадастровим номером: 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- визнати за ним право власності на паркомісце АДРЕСА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, позов задоволено частково.
6. Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 ; 1/2 частку квартири АДРЕСА_6 . Здійснено розподіл судових витрат.
7. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що квартира АДРЕСА_5 та квартира АДРЕСА_6 є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягають поділу між сторонами.
8. Позовні вимоги щодо поділу будівельних матеріалів та конструктивних елементів, які використано в процесі будівництва та які існують у вигляді житлового будинку і розташовані на земельній ділянці площею 0,0794 га з кадастровим номером 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та щодо визнання за позивачем права власності на паркомісце АДРЕСА_4 залишено без розгляду на підставі заяви представника позивача.
9. В іншій частині позовних вимог суди відмовили у їх задоволенні, оскільки майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог та задовільнити їх.
14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 199/2099/17, від 09 серпня 2021 року у справі № 295/10751/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга мотивована тим, що він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 червня 1979 року по 15 березня 2021 року.
16. Під час шлюбу ними було збудовано та придбано ряд об`єктів нерухомого майна, титул власника на які було оформлено за ОСОБА_2, зокрема на частину будинку по АДРЕСА_3 (свідоцтво про право власності від 18 вересня 1991 року).
17. Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, оскільки спірні правовідносини відносяться у часі до липня-вересня 1991 року, коли ОСОБА_2 набула право власності на 97/200 частин домоволодіння по АДРЕСА_3 на підставі рішення виконкому Залізничної районної ради народних депутатів від 17 липня 1991 року № 196. На інші 103/200 частини домоволодіння свідоцтво про право власності було видано ОСОБА_3 .
18. В подальшому у грудні 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10044 га за адресою домоволодіння. За державним актом право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 належить 97/200 земельної ділянки, а ОСОБА_3 - 103/200 земельної ділянки.
19. Після смерті ОСОБА_3 та оформлення спадкових прав вказану земельну ділянку було поділено між спадкоємцями за договором поділу земельної ділянки від 19 травня 2016 року, за яким ОСОБА_2 перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га.
20. Разом із тим, судами в судових рішеннях було зазначено, що земельну ділянку площею 0,10 га та будинок наприкінці 1970-х було приватизовано померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
21. Вказаний висновок є помилковим, оскільки процес приватизації в Україні розпочався з прийняттям у червні 1992 року Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", який почав регулювати порядок передачі державного житлового фонду у власність громадянам.
22. Заявник посилається на статті 22, 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) та вважає, що набута під час шлюбу частина спірного будинку вважається спільною сумісною власністю незалежно від того, хто був її титульним власником, тому він має право на визнання за ним 97/400 частин спірного домоволодіння.
23. Також вважає, що має право на частину земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний будинок.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. 09 червня 1979 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Жулянською сільською радою Києво-Святошинського р-ну Київської області було зроблено запис за № 22. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2 .
25. 28 вересня 2021 року ТОВ "Київські енергетичні послуги" на виконання вимог ухвали про витребування доказів повідомлено про те, що у товаристві для розрахунків за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_8 з 01 січня 2019 року відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 .
26. 04 жовтня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванчик І. І. на виконання ухвали від 15 вересня 2021 року надала копії документів, які містяться в нотаріальній справі, копію договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ "Житло киянам" та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І. І. 05 серпня 2010 року за реєстровим № 1450, а також копію згоди ОСОБА_1 на купівлю та на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 .
27. 04 жовтня 2021 року КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на виконання вимог ухвали від 15 вересня 2021 року надано копії документів з матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_3 . Повідомлено про те, що паркомісця за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності не реєструвались.
28. 02 вересня 2022 року ТОВ "Київські енергетичні послуги" на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 26 липня 2022 року повідомлено про те, що у товаристві для розрахунків за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_8 для обліку спожитої та сплаченої електричної енергії відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_2 . Інформація про переукладення договору про користування електричною енергією з іншою особою у товаристві відсутня.
Позиція Верховного Суду
29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
30. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються лише в частині незадоволених позовних вимог щодо поділу домоволодіння по АДРЕСА_3 та земельної ділянки, на якій розташовано будинковолодіння, тому в іншій частині судові рішення не переглядаються.
35. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо поділу домоволодіння по АДРЕСА_3 та земельної ділянки, на якій розташовано будинковолодіння, виходив із того, що вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
36. Колегія суддів вважає вказані висновки передчасними з огляду на наступне.
37. Подаючи до суду заяву про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 вказував, що вищевказане майно набуто у 1991 році під час перебування сторін у шлюбу, а тому підлягає поділу.
38. Відповідно до статей 22, 28, 29КпШС України (у редакції 1969 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
39. Статтею 22 КпШС Українизакріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 755/12930/17).