ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 488/2812/17
провадження № 61-16285св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство", Виконавчий комітет Миколаївської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Родіонова Вікторія Євгенівна, на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року у складі судді Лазаревої Г. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Крамаренко Т. В., Тищук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївської ОДА) звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" (далі - ДП "Миколаївське лісове господарство"), Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування запису в державному реєстрі, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та її витребування у придатному для використання стані.
Позов обґрунтовано тим, що Миколаївською місцевою прокуратурою № 2 виявлено порушення вимог законодавства при виділенні у власність Миколаївською міською радою земельних ділянок на території Корабельного району м. Миколаєва.
Так, на підставі пункту 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 20 грудня 2007 року № 20/47 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" площею 1 000,00 кв. м з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 .
Пунктами 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 1 000,00 кв. м, зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової та громадської забудови, із земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 та надано її у власність ОСОБА_2 .
У подальшому, на підставі вищевказаних рішень Миколаївської міської ради ОСОБА_2 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 серії ЯЗ № 983952 від 21 листопада 2012 року.
Після отримання ОСОБА_2 державного акта на право власності на землю між нею та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 23 листопада 2012 року № 1206, згідно з умовами якого останній набув право власності на зазначену земельну ділянку, про що до державного акта про право власності внесено відмітку за № 4810136600:05:001:0032:3:02.
27 листопада 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 7868913 про право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .
Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме житловий будинок площею 421,8 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, запис в реєстрі від 18 серпня 2016 року № 16007736.
Рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень ради, оскільки станом на 01 січня 2008 року та на 01 січня 2009 року спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати пункти 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44, яким погоджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 1 000,00 кв. м на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 983952, виданий ОСОБА_2 21 листопада 2012 року, з відміткою № 4810136600:05:001:0032:3:2 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1, який зареєстровано 21 листопада 2012 року Управлінням Держкомзему у м. Миколаєві у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001003079;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 18 серпня 2016 року № 16007736 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкта нерухомості, а саме - житлового будинку.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано пункти 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 983952, виданий ОСОБА_2 21 листопада 2012 року з відміткою № 4810136600:05:001:0032:3:02 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1, та зареєстрований Управлінням Держкомзему у м. Миколаєві у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001003079.
Скасовано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 18 серпня 2016 року № 16007736 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна була надана ОСОБА_2 за рахунок земель, що віднесені до земель державного лісового фонду урочища "Жовтневе", квартал 43 та перебувала у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство". Розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" земель зі складу урочища "Жовтневе" не приймалось, а тому Миколаївською міською радою передано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку без її вилучення у ДП "Миколаївське лісове господарство" у встановленому законом порядку та фактично зі зміною її цільового призначення. Проект відведення не погоджений з органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Враховуючи, що державний акт виданий на підставі рішення міської ради, яке суд визнав незаконним, він також підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірної земельної ділянки, суд вважав, що порушень прав власника діями ОСОБА_1 не встановлено, тому свої права і на земельну ділянку і на житловий будинок він набув правомірно.
Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд виходив з відсутності доказів на підтвердження того, що Миколаївська обласна державна адміністрація довідалась або могла б довідатися про наявність оскаржуваних рішень Миколаївської міської ради у 2014 році.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, перший заступник прокурора Миколаївської області та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційні скарги першого заступника прокурора Миколаївської області і ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року скасовано.
В частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування підпунктів 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 щодо погодження проекту землеустрою і надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1 000,00 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ; визнання недійсним державного акта, виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 983952 від 21 листопада 2012 року з відміткою № 4810136600:05:001:0032:3:02 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001003079, провадження у справі закрито.
В іншій частині позовних вимог ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог про cкасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 16007736 від 18 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та витребування з незаконного володіння у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкта нерухомості, а саме - житлового будинку, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_2 на час звернення прокурора до суду померла, що виключало можливість відкриття провадження у справі та її розгляд за позовними вимогами, тому провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Апеляційний суд також виходив з того, що вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості та витребування з незаконного володіння у власність держави спірної земельної ділянки є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування підпунктів рішення Миколаївської міської ради та визнання недійсним державного акта, виданого ОСОБА_2, а тому їх обґрунтованість залежить від вирішення в установленому законом порядку вимог щодо правомірності прийнятого виконавчим комітетом рішення, отже в цій частині суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав їх недоведеності.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, заступник прокурора Миколаївської області подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задоволено частково.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у частині закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування підпунктів 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 23/44 від 25 квітня 2008 року щодо погодження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1 000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; визнання недійсним державного акта, виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 983952 від 21 листопада 2012 року з відміткою № 4810136600:05:001:0032:3:02 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001003079 та у частині розподілу судових витрат, залишено без змін.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в мотивувальній частині щодо наведених правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про cкасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 16007736 від 18 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 змінено, з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в резолютивній частині щодо відмови в задоволенні вказаних позовних вимог по суті залишено без змін.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у частині вирішення позову про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкта нерухомості, а саме - житлового будинку, скасовано, справу у цій частині направлено до апеляційного суду на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі в частині пред`явлених позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ради та визнання недійсним державного акта, оскільки відповідачка ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дати звернення прокурора з указаним позовом (02 серпня 2017 року).
Касаційний суд також зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за ОСОБА_1, проте помилився щодо мотивів такої відмови, оскільки у задоволенні позову у цій частині позовних вимог слід відмовити з тих підстав, що вказане не призведе до поновлення порушеного права держави, тобто це не є ефективним способом захисту права власника.
Скасовуючи рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки у придатному для її використання стані, касаційний суд виходив з того, що апеляційний суд не досліджував договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 набув її у власність, не встановив його зміст та не з`ясував правовідносин, які виникли за цим договором, а лише констатував, що такий договір було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23 листопада 2012 року. Апеляційний суд не перевірив правомірність набуття спірної земельної ділянки кінцевим набувачем.
Верховний Суд звернув увагу, що під час вирішення цієї справи апеляційному суду необхідно врахувати те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу прокуратури Миколаївської області та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння змінено з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В іншій його частині (резолютивна частина) рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передача землі у власність ОСОБА_2 для нелісогосподарських потреб відбулась без вилучення та припинення права користування попереднього землекористувача та без зміни цільового призначення, а саме з порушенням вимог статей 20, 57, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 (пункти 9, 9.2 розділу 4) суперечить вимогам земельного та лісового законодавства.
При вирішенні питання про те, у якій спосіб спірне майно вибуло з постійного користування лісогосподарського підприємства та з власності держави, апеляційний суд врахував відомості Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке є територіальним органом Держлісагенства, як центрального органу виконавчої влади, про те, що у 2007 року цей орган надавав висновки про погодження відведення земельних ділянок лісового фонду у власність фізичних осіб, а також повідомлення ДП "Миколаївське лісове господарство", як постійного землекористувача, аналогічного змісту.
У зв`язку із цим, суд вважав, що відсутні достатні підстави вважати, що земельна ділянка вибула без відома та волі відповідних державних органів, на які покладено функцію реалізації державної політики у сфері лісового господарства.
Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку з дотриманням встановленого законом порядку у належного на той час власника - ОСОБА_2 на підставі відплатної цивільно-правової угоди, а тому є добросовісним набувачем, тривалий час відкрито володіє ділянкою, збудував на ній житловий будинок, будь-яких протиправних дій не вчиняв, а порушення вимог земельного та лісового господарства мало місце у правовідносинах, учасником яких ОСОБА_1 не був.
Передача спірної ділянки у приватну власність сталась внаслідок протиправних дій органів місцевого самоврядування та неналежного виконання функцій органів державної влади її структурними підрозділами, тобто внаслідок "неналежного урядування".
Питання про належну компенсацію добросовісному відповідачеві втрат майнового характеру внаслідок повернення ним землі, придбаної за відплатним договором, та знесення житлового будинку прокурором не порушено.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що намагання виправити допущену в минулому "помилку" може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідача та перекладання на нього усіх негативних наслідків такої "помилки", оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу використала її для зведення будівлі, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін.
У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважав, що підстави для витребування спірного майна у ОСОБА_1 згідно зі статтею 388 ЦК України відсутні.
Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року скасовано, справу в частині вимог про витребування земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкта нерухомості направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство", і передання у приватну власність такої ділянки належало до повноважень Миколаївської ОДА.
Натомість розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" земель зі складу урочища "Жовтневе" не приймались.
Відсутність рішення держави в особі Миколаївської ОДА, як уповноваженого органу, вказує про відчуження спірної земельної ділянки без вираження волі власника.
Прокурор заявив вимогу про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА спірної земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкта нерухомості, а саме - житлового будинку.
Витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387, 388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку ("книжкове володіння").
Тоді як вимога про знесення спорудженого на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості спрямована на усунення власнику перешкод у фактичному користуванні та розпорядженні цим майном і є окремою від вимоги про витребування останнього. Така вимога є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 ЦК України та пунктом "б" частини третьої статті 152 ЗК України.
У випадку поєднання в одній вимозі віндикаційного та негаторного позовів суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково. Зазначений підхід узгоджується з принципом jura novit curia ("суд знає закони").
За наявності підстав для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння кінцевої набувачки відмова у знесенні спорудженого на тій ділянці об`єкта нерухомості не перешкоджає державі після її введення у володіння спірною земельною ділянкою заявити позов про демонтаж спорудженого на ній нерухомого майна.
На вказане суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи належної уваги не звернув.
Посилання апеляційного суду на відсутність ініціативи прокурора з питання належної компенсації добросовісному відповідачеві втрат майнового характеру внаслідок повернення ним землі, придбаної за відплатним договором, та знесення житлового будинку, є помилковими, оскільки цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог прокурора про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельної ділянки на АДРЕСА_1 у придатному для використання стані, шляхом знесення житлового будинку та стягнення судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову. Витребувано з володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельну ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 на АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 на підставі постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 року, яка у подальшому скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року.
Крім того, Миколаївська ОДА не розглядала питання щодо вилучення спірної земельної ділянки, відомостей про розподіл земель державної власності на території м. Миколаєва на землі територіальних громад і землі держави, а також визначення і встановлення в натурі меж земельних ділянок державної та комунальної власності, матеріали справи не містять.
Станом на 2007-2009 роки спірна земельна ділянка перебувала у складі земель кварталу 43 урочища "Жовтневе", мала статус земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство".
Вилучення для нелісогосподарських потреб і передання у власність спірної земельної ділянки державної власності належало до повноважень Миколаївської ОДА.
Миколаївська міська рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення Миколаївської міськради від 25 квітня 2008 року № 23/44 (пункти 9, 9.2 розділу 4) та виданий на його підставі державний акт на право власності на землю не відповідають положенням чинного законодавства.
ОСОБА_1, проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття ним земельної ділянки, яка була заліснена, та знав чи повинен був знати, що земельна ділянка має лісогосподарське призначення.
Зазначене спростовує наявність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ОСОБА_1 не може вважатися таким, який покладався на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування.
За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право мирного володіння ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, яку він за добросовісної поведінки не міг придбати, є для нього надмірним тягарем.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог в частині витребування земельної ділянки згідно зі статтею 388 ЦК України.
Витребування земельної ділянки не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.
Представник ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявив про сплив позовної давності за всіма позовними вимогами, тоді як особи ОСОБА_1 стосується вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 у придатному для використання стані шляхом знесення спорудженого об`єкта нерухомості.
Щодо цієї вимоги (про витребування) позовна давність повинна обраховуватися з моменту обізнаності Миколаївської ОДА про вибуття спірної земельної ділянки із власності держави у січні 2016 року, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Миколаївська ОДА дізналася чи повинна була дізнатися про прийняття неправомірного рішення Миколаївською міською радою в 2008 році раніше.
Предметом повторного апеляційного перегляду справи було рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року в частині позову прокурора про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки у придатному для використанні стані шляхом знесення об`єкта нерухомості - житлового будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
15 листопада 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ОСОБА_1 адвокат Родіонова В. Є.подала касаційну скаргу на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, у якій просила їх скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове в цій частині про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 16 жовтня 2019 року у справа № 460/762/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована таким.
Незважаючи на те, що рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 в частині передачі спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного та лісового законодавства, у позові необхідно відмовити з тих підстав, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем цієї ділянки. На момент відчуження спірна земельна ділянка не перебувала під забороною чи в іпотеці, щодо неї відсутні спори. Будь-яких відомостей про недобросовісність набувача земельної ділянки матеріали справи не містять.
Передача спірної ділянки у приватну власність сталась внаслідок протиправних дій органів місцевого самоврядування та неналежного виконання функцій органів державної влади її структурними підрозділами, тобто внаслідок неналежного урядування.
При цьому питання про належну компенсацію добросовісному набувачеві втрат майнового характеру внаслідок повернення ним землі, набутої за відплатним договором, та знесення житлового будинку прокурор не порушив.
Намагання виправити допущену в минулому помилку може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідача, задоволення позову покладе надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу.