ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 570/775/17
провадження № 61-14444св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа -Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, підписану представником ОСОБА_5, на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області, про визнання договорів дарування недійсними, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній дідусь - ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся - ОСОБА_7, спадкоємцями яких вони є за правом представлення. За час шлюбу дід з бабою збудували житловий будинок у АДРЕСА_1, що належав їм на праві спільної сумісної власності.
На підставі рішення виконкому Ровенської районної ради народних депутатів Ровенської області від 11 листопада 1987 року № 336 було видане свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок, а власником було зазначено ОСОБА_6 .
11 листопада 1990 року ОСОБА_6 подарував, а його син ОСОБА_3 прийняв у дар 1/2 частину (три кімнати, веранду, ванну, коридор, котельню) житлового будинку, льох, які належали на праві приватної власності ОСОБА_6 і знаходилися у АДРЕСА_1 .
Вважали договір дарування недійсним, оскільки він не відповідає формі його укладення та посвідчений особою, яка не мала права вчиняти нотаріальні дії.
Крім того, після смерті ОСОБА_6, 21 листопада 2003 року, державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Дацюк С. Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю майна ОСОБА_6 - його сину ОСОБА_3, на спадкове майно, яке складається з 1/2 частини вказаного житлового будинку.
Зазначали, що свідоцтво про право на спадщину є недійсним, оскільки ОСОБА_3 не мав права на спадкування 1/2 частини вказаного житлового будинку в цілому, так як будинок не належав на праві власності виключно йому, а був спільною сумісною власністю подружжя. Частка у майні подружжя - ОСОБА_7, становила 1/2 частини будинку.
Крім того, не були враховані права інших спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, оскільки постійно проживали зі спадкодавцем на день його смерті. Вважали, що ОСОБА_3 не вступив у шестимісячний строк в управління спадковим майном після смерті свого батька, так як постійно проживав за іншою адресою.
Враховуючи, що до ОСОБА_3 у порядку спадкування незаконно перейшло право власності на 1/2 частину спірного будинку, то договір дарування ним ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку від 22 вересня 2004 року є недійсним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просилили суд: визнати недійсним договір дарування 1/2 частини будинковолодіння на АДРЕСА_1, укладений від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_3 від 11 листопада 1990 року № 52, посвідчений виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Рівенського району; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВА №153136 від 21 листопада 2003 року, видане на ім`я ОСОБА_3 . Рівненською державною нотаріальною конторою; визнати недійсним договір дарування від 22 вересня 2004 року, укладений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 та посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної адміністрації Дацюк С. Г.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2023 року у складі судді Гнатущенко Ю. В. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 є обґрунтованими внаслідок порушення їх прав, як спадкоємців майна, у тому числі й на спірне нерухоме майно.
Проте, суд вважав, що позивачі пропустили строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем ОСОБА_3 та третьою особою Шпанівською сільською радою Рівненського району Рівненської області.
Суд застосував відповідні норми ЦК України про позовну давність та релевантну практику Верховного Суду про відсутність поважних причин для поновлення позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково .
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2023 року скасовано.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВА №153136 від 21 листопада 2003 року, видане державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Дацюк С. Г., на ім`я ОСОБА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги позивачів про визнання недійсним договору дарування від 11 листопада 1990 року є обґрунтованими, але ними пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено й поважних причин для його поновлення не встановлено.
Вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2003 року, видане на ім`я ОСОБА_3, на думку суду, підлягають задоволенню, оскільки у нотаріуса не було правових підстав видавати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину домоволодіння, так як зазначене майно не входило у спадкову масу після смерті ОСОБА_6, а спадщина на вказану частину, як частку у спільній сумісній власності, відкрилась лише після смерті ОСОБА_7 у 2016 році.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що позивачі пропустили позовну давність щодо цих позовних вимог, оскільки, на думку апеляційного суду, будь-які докази на підтвердження того, що позивачі дізнались або повинні були дізнатись про порушення свого права раніше ніж до 2016 року матеріали справи не містять.
Крім того, суд вважав, що не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання договору дарування від 22 вересня 2004 року недійсним, оскільки є передчасною, без обґрунтування мотивів такого висновку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Михайлов В. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
У решті судові рішення не оскаржуються, а тому, відповідно до положень статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині є необґрунтованим, оскільки, відмовляючись застосовувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, апеляційний суд належно не обґрунтував свого висновку.
Вважає, що позивачі пропустили cтрок позовної давності, оскільки з 2003 року, будучи вже повнолітніми особами, мали можливість довідатися, хто і яке майно отримав у спадщину.
Крім того, ОСОБА_2 (на той час ще ОСОБА_8 ) зверталася у 2003 році до бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) за витягом для пред`явлення нотаріусу на предмет оформлення спадщини щодо спірного будинку. У виданому БТІ витягу саме ОСОБА_9 вказана заявником, а власником майна - ОСОБА_6 .
Відзив на касаційні скарги учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
06 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А., у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_10 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 1950 року Виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Ровенського району Ровенської області укладено шлюб, актовий запис 13, між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, прізвище після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_12", що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя.
Спірний житловий будинок був збудований за час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у 1974 році, а, отже, є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Дану обставину сторони не заперечують.
20 листопада 1987 року на ім`я ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 .
05 листопада 1990 року ОСОБА_6, за письмовою згодою дружини ОСОБА_7, подарував, а його син ОСОБА_3 прийняв у дар 1/2 східну частину (три кімнати, веранду, ванну, коридор, котельню) житлового будинку, льох, які належали на праві особистої власності ОСОБА_6 і знаходяться у АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці розміром 0,07 га, закріпленій за Шпанівським бурякорадгоспом. 1/2 будинку, крита залізом, цегляна, 1974 року забудови. 1/2 частина будинку належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Ровенським райвиконкомом 20 листопада 1987 року. Вказаний договір нотаріально посвідчений у виконавчому комітеті Шпанівської сільської Ради депутатів трудящих Ровенського району Ровенської області 11 листопада 1990 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Спадкоємцями за законом після його смерті були дружина - ОСОБА_7, син - ОСОБА_3, дочка - ОСОБА_13, а також позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_14 (неповнолітні онуки у порядку представлення), у зв`язку з тим, що їх мати - ОСОБА_15 померла у 1999 році, тобто до відкриття спадщини.
13 жовтня 2000 року ОСОБА_7 у заяві до Рівненської районної державної нотаріальної контори повідомила, що їй було відомо про відкриття спадщини залишеної після смерті її чоловіка ОСОБА_6 .. Шестимісячний строк, встановлений законом для прийняття спадщини вона пропустила і не бажає ставити питання про його продовження через судові органи. Простить вважати її такою, що не прийняла спадщину. Вказана заява посвідчена 13 жовтня 2000 року секретарем виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Орленком М. І.
17 листопада 2003 року ОСОБА_7 подала аналогічну заяву. Крім того, вказала що не претендує на видачу свідоцтва про право власності на майно подружжя, житловий будинок є особистою власністю померлого.
21 листопада 2003 року державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Дацюк С. Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2-1763 (спадкова справа № 634) спадкоємцю майна ОСОБА_6 - його сину ОСОБА_3, котрий мешкає у АДРЕСА_2, на спадкове майно, яке складається, зокрема, з 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, належний померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, (дублікат), виданого виконавчим комітетом Шпанівської сільської ради Рівненської області від 06 листопада 2003 року та зареєстрованого у Рівненському ОБТІ у реєстровій книзі № 1 під реєстровим № 134-135.
22 вересня 2004 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної адміністрації Дацюк С. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 2-та, зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 27 вересня 2004 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.
Спадкоємцями за законом після її смерті є діти: ОСОБА_3, ОСОБА_13 та онуки за правом представлення: ОСОБА_14, ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 332/4629/15, від 10 вересня 2021 року у справі № 441/688/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 711/4004/19, від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17, від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.