ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 496/3485/21
провадження № 61-7984св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2022 року у складі судді Петренка В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Склярської І. В., касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Склярської І. В., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Назарової М. В., Кострицького В. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_3, садовий будинок АДРЕСА_2, а також земельна ділянка (кадастровий номер: 5121082800:06:001:0330, реєстраційний номер: 312190151210, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа: 0.0858 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначав, що у 2019 році він мав намір укласти договори довічного утримання за рахунок наявного у нього майна зі ОСОБА_3, яка є дочкою його товариша.
20 травня 2019 року з метою нотаріального посвідчення договору довічного утримання до нього у квартиру прийшла ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_12 та двоє невідомих йому осіб.
Жодного документу він не підписував, оскільки нотаріус ОСОБА_12 запевнила його, що він може не ставити підпис, через наявні у нього проблеми з руками, за нього це може зробити одна з осіб, які прийшли разом з нотаріусом.
Після реєстрації спірного договору ОСОБА_3 жодного дня взагалі не виконували своїх обов`язків по його утриманню та догляду, а він продовжував проживати у вказаній квартирі на момент подачі позову разом зі своєю дружиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У травні 2021 року він звернувся за наданням юридичної консультації щодо розірвання договору довічного утримання.
На підставі перевірки адвокатом відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно йому стало відомо, що його квартира АДРЕСА_3, належить на праві власності ОСОБА_4, на підставі договору дарування, укладеного зі ОСОБА_3 21 травня 2019 року.
Тобто, стало відомо, що 20 травня 2019 року ОСОБА_3 уклала з ним договір купівлі-продажу квартири, а 21 травня 2019 року ОСОБА_3 уклала договір дарування зі ОСОБА_4, подарувавши йому придбану напередодні квартиру.
Позивач посилався на те, що він не мав наміру укладати договір купівлі-продажу квартири у віці 82 роки, оскільки це його єдине житло, а мав намір укласти договір довічного утримання, за умовами якого, відповідач буде здійснювати догляд та утримання його і його дружини безкоштовно. Отже, мала місце помилка щодо правової природи правочину.
Не відбулася фактична передача спірної квартири за оспорюваним договором купівлі-продажу продавцем покупцю, оскільки він продовжує проживати у спірній квартирі з моменту реєстрації та сплачувати всі рахунки на оплату комунальних платежів, жодних грошових коштів за договором купівлі-продажу від 20 травня 2019 року ним отримано не було, оспорюваний правочин не відповідає його внутрішній волі та не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
При цьому між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наявні родинні зв`язки, тому ОСОБА_4 знав або міг знати про те, що володіє майном незаконно, отже, є недобросовісним набувачем.
Крім того, від його імені на підставі виданої ОСОБА_3 довіреності остання уклала договір купівлі-продажу садового будинку № 549 та договір купівлі-продажу земельної ділянки № 552 з ОСОБА_5, що підтверджується відповідями на адвокатський запит та відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Про існування наведеної вище довіреності він не знав, наміру відчужувати будинок разом із земельною ділянкою не мав.
Позивач вважав, що ОСОБА_3 вступила у змову з контрагентом з метою одержати вигоду, оскільки він не наділяв її повноваженнями на продаж нерухомого майна та не бажав цього, жодних грошових коштів ані від ОСОБА_5, ані від ОСОБА_3 не отримував.
Договір купівлі-продажу садового будинку № 549, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 552, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, є недійсними, оскільки не відповідають його внутрішній волі.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, просив суд:
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, який укладений між ним та ОСОБА_3 20 травня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12;
- витребувати у ОСОБА_4 на його користь зазначену квартиру;
- визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_2, який укладений 04 червня 2019 року між ним та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12;
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер: 5121082800:06:001:0330, реєстраційний номер: 312190151210, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа: 0,0858 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, № 552, який укладений 04 червня 2019 року між ним та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09 серпня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_12, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу було передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси на підставі частини першої статті 30 ЦПК України, оскільки предмет спору, об`єктом якого є нерухоме майно, найдорожче з якого - квартира, розташований у Київському районі м. Одеси, що є визначальною ознакою виключної підсудності розгляду справи за місцем знаходження такого майна.
Ухвалою Київського районну суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
У листопаді 2021 року на електронну адресу суду від ОСОБА_6, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, надійшла позовна заява до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що їй та чоловіку ОСОБА_1 на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_3, садовий будинок розташований на АДРЕСА_2 і земельна ділянка кадастровий номер 51210828006 : 06: 001:0330, площею 0,0858 га за тією ж адресою.
У вищезазначеній квартирі вони з чоловіком проживають і на даний час.
Маючи похилий вік та сильно хворіючи, вони з чоловіком потребували стороннього догляду.
Чоловік у 2019 році мав намір укласти договір довічного утримання за рахунок належного їм майна, і їм повідомили, що ОСОБА_3 готова укласти такий договір.
Посилалася на те, що 20 травня 2019 року до їх квартири прийшли ОСОБА_3, приватний нотаріус та двоє невідомих людей. При підписанні документу, вона вважала, що підписує договір довічного утримання, ні примірника, ні копії договору нотаріус не надав та незважаючи на її тяжкий стан здоров`я не зачитав його вголос.
Позов ОСОБА_6 містить посилання на обставини і обґрунтування позовних вимог, аналогічні, зазначеним у позові ОСОБА_1 .
Зазначала, що наміру відчужувати майно не мала, під час укладення договору купівлі-продажу квартири волевиявлення не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування.
Щодо договору купівлі-продажу садового будинку і земельної ділянки, які є спільною власністю їх із чоловіком, то вона не надавала згоди на їх продаж, тому на підставі статті 369 ЦК України вказаний правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників без необхідних повноважень, за позовом іншого співвласника може бути визнано недійсним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_6, просила суд:
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3, який укладений між нею та ОСОБА_3 20 травня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12;
- витребувати у ОСОБА_4 на її користь зазначену квартиру;
- визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_2, який укладений 04 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12;
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі продажу земельної ділянки (кадастровий номер: 5121082800:06:001:0330, реєстраційний номер: 312190151210, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа: 0,0858 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_5, який укладений 04 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12
Ухвалою Київського районну суду м. Одеси від 19 листопада 2021 року залучено ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Прийнято позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2022 року до участі у справі в якості позивача - правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 залучено ОСОБА_2 ; до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, залучено правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2022 року Позовну заяву ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_1, задоволено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2, задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, укладений 20 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 452.
Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 51,6 кв. м.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений 04 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 549.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0858 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5121082800:06:001:0330, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 552.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн 00 коп.
Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн 00 коп.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн 00 коп.
Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6, правонаступником яких є ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що встановлені обставини та докази у своїй сукупності переконують у відсутності наміру та волі ОСОБА_1 на відчуження спірної квартири шляхом укладення саме договору купівлі-продажу, яка була єдиним його місцем проживання, а він потребував догляду в силу віку та життєвих обставин, що склалися та мав намір укласти договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде здійснювати догляд та утримання його та його дружини, тобто свідчать про вчинення правочину внаслідок помилки.
Враховуючи, що спірна квартира перейшла у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, який визнається судом недійсним, та у подальшому, на підставі договору дарування відчужила її на користь ОСОБА_4, суд вважав, що останній набув право власності на квартиру без відповідної правової підстави, квартира вибула не з волі власника іншим шляхом, у зв`язку із чим, вказана квартира має бути витребувана з володіння відповідача та повернута ОСОБА_2, як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_1, який спадщину прийняв шляхом своєчасного звернення до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Районний суд вважав, що обставини та докази у своїй сукупності переконують у відсутності наміру та волі ОСОБА_1 на видачу довіреності, яку від його імені, підписала інша особа. Він взагалі не мав наміру відчужувати садовий будинок із земельною ділянкою, а ОСОБА_5 є невідомою для нього особою, стороною відповідача не надано доказів розрахунку за договорами купівлі-продажу садового будинку і земельної ділянки між покупцем та ОСОБА_3, та доказів того, що остання передала кошти ОСОБА_1, діючи від його імені у якості представника.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_6 не надавала згоди на продаж садового будинку та земельної ділянки, її правонаступник ОСОБА_2 пояснив, що вона не розуміла, які документи вона підписує, при цьому, відповідачем не надано доказів, що заява про згоду була вголос прочитана нотаріусом, і суд не може пересвідчитися в тому, що ОСОБА_6 надавала попередню згоду на продаж садового будинку та земельної ділянки.
ОСОБА_3, як представник ОСОБА_1 за довіреністю, продаючи майно відповідачу, усвідомлювала, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та свідомо допускала настання несприятливих наслідків для довірителя.
Суд дійшов висновку, що сукупність зібраних у справі доказів свідчать про наявність зловмисної домовленості ОСОБА_3, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_1, з іншою особою ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу належного ОСОБА_1 садового будинку та земельної ділянки, оскільки про це свідчить те, що договір укладався без згоди ОСОБА_1, всупереч його інтересам, а кошти за договором передані не були.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, від імені якого діє адвокат Скрипник Ю. О., задоволено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2022 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу садового будиночку і земельної ділянки, стягнення із ОСОБА_5 судового збору скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_6, правонаступником яких є ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу садового будинку і земельної ділянки, стягнення із ОСОБА_5 судового збору (2 708 грн і 2 708 грн) підлягає скасуванню з ухваленням у зазначеній частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Апеляційний суд зазначив, що позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_3, яка від його імені на підставі довіреності відчужувала садовий будинок і земельну ділянку, та контрагентом - ОСОБА_5, і позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), існування при укладенні спірного правочину зловмисної домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і недобросовісності дій останнього та виникнення через це несприятливих наслідків для ОСОБА_1, як довірителя.
Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками районного суду щодо не надання згоди ОСОБА_6 своєму чоловіку ОСОБА_1 на відчуження спільного сумісного майна подружжя, а саме - садового будинку і земельної ділянки, і наявності підстав, передбачених статтею 369 ЦПК України для визнання договорів купівлі-продажу садового будинку і земельної ділянки недійсними, оскільки відповідно до наданих на виконання ухвали суду приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_12 документів, які стали підставою укладення оспорюваних договорів, наявна заява від 04 червня 2019 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про надання згоди своєму чоловіку ОСОБА_1 на продаж, укладання та підписання договорів купівлі-продажу садового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на відсутність у матеріалах справи належних й допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 діяла всупереч інтересам довірителя - ОСОБА_1, а також відсутність зловмисної домовленості представника позивача - ОСОБА_3 з ОСОБА_5, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу садового будинку і земельної ділянки.
Суд відхилив посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на відсутність у нього наміру продавати садовий будинок і земельну ділянку, не отримання ним грошових коштів від їх продажу, продовження користування ним вказаним майном та перебування у членах садівничого товариства, оскільки такі не впливають на доведеність підстав позову - незаконність оспорюваних правочинів вчинених внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Такі доводи спростовуються тим, що в силу поважного віку і стану здоров`я, ні у ОСОБА_1, ні у ОСОБА_6 не було можливості здійснювати догляд за вказаним майном, яке знаходилося на відстані близько 50 км від місця проживання останніх, і в силу тих же причин їм потрібні були засоби до існування (грошові кошти); ОСОБА_5 не заперечував, що при укладенні угоди між ним і ОСОБА_1 було досягнуто згоди, що останній може приїздити на дачу і забрати належний йому інвентар; членські внески у садівниче товариство вносила, починаючи з 2019 року, дружина ОСОБА_5, що підтвердила свідок ОСОБА_8 в суді першої інстанції - голова садівничого товариства.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Заяву ОСОБА_5, від імені якого діє адвокат Скрипник Ю. О., задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724 грн та витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 110 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724 грн та витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн.
Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, виходячи із принципу співмірності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 110 грн, оскільки такі витрати на цю суму відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Суд апеляційної інстанції вважав, що заявлені ОСОБА_5 до відшкодування витрати, пов`язані з розглядом цієї справи у апеляційній інстанції; а їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. При цьому апеляційний суд взяв до уваги договір № 25 про надання правничої допомоги від 28 грудня 2022 року, укладений між АБ "Скрипника Юрія" та ОСОБА_5, відповідно до якого сторони узгодили фіксовану суму гонорару за надання будь-яких послуг з професійної правової (правничої) допомоги, необхідної у апеляційному перегляді цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року скасувати та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, стягнення судових витрат скасувати та залишити в силі рішення районного суду.
У касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду ОСОБА_2,посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткову постанову апеляційного суду скасувати та відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_3, ОСОБА_5, від імені якого діє адвокат Скрипник Ю. О., про ухвалення додаткового судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Русинчуку М. М., судді, які входять до складу колегії: Дундар І. О., Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_9, на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Червинської М. Є., справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року мотивована тим, що при посвідченні договорі купівлі-продажу квартири нотаріусом виконано вимоги Закону України "Про нотаріат", перевірено наміри кожної сторони щодо вчинення правочину. При цьому в договорі зазначено, що текст договору нотаріусом прочитано вголос з одночасним усним перекладом тексту договору української мови на російську мову, особи сторін, їх дієздатність, а також належність відчужуваної квартири продавцям нотаріусом перевірено. У договорі зазначено, що продавці одержали від покупця грошові кошти до підписання договору.
Суди попередніх інстанцій встановили обставини справи (відсутність намірів у власників квартири на укладення договору купівлі-продажу) виключно на підставі пояснень адвоката, який надалі став їхнім правонаступником.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 711/10395/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 727/11811/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 356/412/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 161/17523/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19, від 03 травня 2022 року у справі № 715/2513/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/32485/20, від 15 березня 2023 року у справі № 288/1366/21, від 29 березня 2023 року у справі № 200/6309/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи відповідачі не підтвердили факт передачі грошей за договорами купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_6 не розуміла, який документ вона підписувала через те, що була особою похилого віку, потребувала постійного стороннього догляду, тому не мала можливості надати оцінку такому документу, як згода на відчуження майна свого чоловіка.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 383/148/15, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 760/34776/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 908/3467/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 03 серпня 2022 року у справі № 363/4381/19, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, від 11 квітня 2023 року у справі № 910/12405/21, від 24 лютого 2022 року у справі № 161/20878/19, від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18, від 17 липня 2019 року у справі № 310/6076/16, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_2 на додаткову постанову апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою його доводи про відсутність у матеріалах справи документального підтвердження надання ОСОБА_5 правничої допомоги, зокрема, детального опису виконаних доручень, акту прийому-передачі виконаних робіт.
Посилається на необґрунтованість заяви Приміча Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_3, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та невідповідність заявлених витрат принципам співмірності, реальності витраченого часу та складності справи.
Підставою касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Приміч Д. В. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, у якому зазначив, що оскаржувана постанова в оскаржуваній ОСОБА_2 частині відповідає нормам статей 263-265 ЦПК України та скасуванню не підлягає.
Посилається на те, що ОСОБА_3, вчиняючи дії, направлені на продаж садового будинку та земельної ділянки, діяла добросовісно і розумно, оскільки знала волю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на вчинення правочину.
Позивач не надав доказів наявності умислу представника щодо зловмисної домовленості з третьою особою.
У липні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якій зазначив, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не підписував жодного документу, оскільки у нього були проблеми з руками, а нотаріус нотаріус запевнила, що підпис може поставити одна з осіб, яка прийшла разом з нотаріусом. При цьому він мав намір на укладення договору довічного утримання, а не на укладення договору купівлі-продажу. Недійсність оспорюваного договору купівлі-продажу квартири підтверджується тим, що фактична передача спірної квартири не відбулася, ОСОБА_1 продовжував проживати у ній, особисто сплачував рахунки та комунальні платежі, коштів за договором не отримував, а сам правочин не відповідав його внутрішній волі та не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, 1937 року народження (первісний позивач) та ОСОБА_6, 1936 року народження (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (том 1, а. с. 183).
На праві спільної часткової власності в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 17 липня 2000 року, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 4-16957, видане згідно з розпорядженням органу приватизації від 17 липня 2000 року № 144904 (том 2, а. с. 30-31).
На праві власності ОСОБА_1 також належав садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 від 27 березня 2014 року та земельна ділянка (кадастровий номер: 5121082800:06:001:0330, реєстраційний номер: 312190151210, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа: 0.0858 га) розташована за тією ж адресою, що підтверджується державним актом приватної власності на землю (том 1, а. с. 166, 208).
20 травня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_6 (продавці), та ОСОБА_3 (покупець), уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 452, відповідно до умов якого, продавці передали у власність, а покупець прийняла у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 51,6 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, і зобов`язалась сплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених цим договором (том 2, а. с. 27-28).
21 травня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 482, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_4 прийняв квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 51,6 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, (том 2, а. с. 1)
Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 (том 2, а. с. 119-122).
20 травня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 була посвідчена довіреність, зареєстрована в реєстрі за № 451, за якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися всім рухомим та нерухомим майном (а також майновими правами) (том 2, а. с. 66).
04 червня 2019 року на підставі вказаної довіреності ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_5 договори купівлі-продажу садового будинку і земельної ділянки (кадастровий номер: 5121082800:06:001:0330, реєстраційний номер: 312190151210, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа: 0.0858га) за адресою: АДРЕСА_2, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстровані в реєстрі за № № 549, 552 (том 1, а. с. 164, 207).
За вказаними договорами ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_1, передала у власність, а ОСОБА_5 прийняв у власність садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, й зобов`язався сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених цим договором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_2 на додаткову постанову апеляційного суду задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.