ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 455/1808/21
провадження № 61-17122св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрільківської сільської ради Самбірського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 січня 2022 року у складі судді Кушніра А. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрільківської сільської ради Самбірського району Львівської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
2. Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2021 року наказом директора закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської Циб Я. І. № 82-к її, прибиральницю закладу, було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19.
3. Вважала вищевказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
4. Зазначала, що у листопаді 2021 року відповідач із грубим порушенням її конституційного права незаконно вимагав від неї на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
5. 05 листопада 2021 року вона написала на ім`я директора ліцею заяву про відмову від ризикованого медичного втручання в її організм, однак 08 листопада 2021 року відповідачем її було повідомлено про наказ № 82-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи з підстав відсутності такого щеплення.
6. Вказувала, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем, такого зобов`язання її перед відповідачем немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Вона неодноразово повідомляла директора про те, що у неї алергія.
7. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковим і включається до календаря щеплень.
8. Звертала увагу на те, що виключно Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлюється перелік обов`язкових щеплень, і цим законом щеплення від COVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", є незаконним та безпідставним.
9. Зазначала, що ні положеннями статті 46 Кодексу законів про працю України, ні іншими Законами України не передбачено правової можливості відсторонення її від роботи з підстав відсутності у неї щеплення від COVID-19.
10. Посилалась на те, що відмова працівника від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Крім цього, вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є добровільною, а тому відсутні правові підстави у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися та/або притягувати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову від такої вакцинації.
11. Враховуючи наведене просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12. Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсторонення роботодавцем позивача відбулось відповідно до вимог законодавства. При цьому судом зазначено, що відсторонення від роботи за своїм змістом є лише тимчасовим призупиненням трудових правовідносин, за працівницом зберігається його робоче місце.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих, законних, легітимних підстав застосування до позивача саме такого жорстокого заходу як відсторонення від роботи.
20. Вказує, що судами не встановлено, чим саме вона, працюючи в школі прибиральницею, не маючи доступу до освітнього процесу, створює інфекційну небезпеку для оточуючих.
21. Зазначає, що обов`язковому медичному щепленню особи передує медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим, проте відсутні докази, які б свідчили про те, що до моменту прийняття спірного наказу про відсторонення від роботи вона проходила медичних огляд, у визначений день (усно або письмово) закликалась медичним працівником для проведення щеплення реєстрованим видом вакцини та відмовилась від проходження такого щеплення.
22. При цьому її не було визнано носієм збудника інфекційної хвороби.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. ОСОБА_1 працює прибиральницею у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області.
24. Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомо, що ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с. Стрілки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, види економічної діяльності: 85.31 загальна середня освіта (основний); 85.32 Професійно-технічна освіта, керівник закладу - Циб Я. І. (а.с.68).
25. Із заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2021 року про відмову від ризикованого медичного втручання слідує, що ОСОБА_1 05 листопада 2021 року повідомила директора ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки Циб Я. І. про те, що вона утримується від щеплення від коронавірусної інфекції SARS-CоV-2 у зв`язку з тим, що таке може бути небезпечним для її життя та здоров`я.
26. Наказом закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області № 82-к від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.
27. Із акта про відмову від підпису від 08 листопада 2021 року № 2 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомили з наказом про відсторонення від роботи, але вона відмовилася підписати такий.
28. Як слідує зі змісту спірного наказу, такий винесено на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ України "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" (зі змінами від 20 жовтня 2021 року).
29. Із довідки ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки про заробітну плату та інші доходи за 6 місяців 2021 №205/01-41 від 10 листопада 2021 року (а.с.20) видно, що заробітна плата позивачці ОСОБА_1 за листопад-грудень 2021року не нарахована.
Позиція Верховного Суду
30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
31. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
35. Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
36. Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
37. Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
38. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими (див.: пункт 10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
39. Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажуі перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
40. Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
41. Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
42. За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
43. Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
44. Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
45. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
46. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
47. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
48. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
49. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
50. Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.