Постанова суду № 521/13158/19 від 05.06.2024 про скасування реєстрації декларації, скасування права власності та знесення об`єкта самочинного будівництва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 521/13158/19

провадження № 61-5074св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Одеська міська рада,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

треті особи за первісним позовом: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, юридичний департамент Одеської міської ради, державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Поляков Максим Олександрович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левчук Ольга Сергіївна,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом - Одеська міська рада,

третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Грицак Катерини Василівни на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про скасування реєстрації декларації, скасування права власності та знесення об`єкта самочинного будівництва.

Позовна заява Одеської міської ради мотивована тим, що ОСОБА_3 набула у власність 60/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

14 квітня 2017 року ОСОБА_3 за договором дарування передала безоплатно у власність ОСОБА_1 60/100 часток нежитлових приміщень, загальною площею 206,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

06 листопада 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації "Реконструкція частини нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в окрему одиницю", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

04 грудня 2017 року ОСОБА_4 як співвласник 40/100 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дав згоду на виділ у натурі частки майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1

04 грудня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 195,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

04 вересня 2019 року ОСОБА_1 відчужив 28/100 частини вказаного нежитлового приміщення ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

Позивач вказував на те, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво окремої будівлі, загальною площею 195,5 кв. м, на землях комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які не були відведені для таких цілей у встановленому законом порядку, та фактично здійснено первісне введення до експлуатації самочинно збудованого будинку як нового об`єкта нерухомого майна, зареєстровано на нього право власності та відчужено іншим особам.

З урахуванням зазначеного, Одеська міська рада просила суд:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації "Реконструкція частини нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_2" від 06 листопада 2017 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2017 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О. С., яким ОСОБА_1 здійснив відчуження ОСОБА_2 28/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 195,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2019 року;

- зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення, загальною площею 195,5 кв. м.

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради про визнання права власності.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вонана законних підставах придбала частину нежитлового приміщення: усі органи, яким надано право перевірки правильності оформлення документів з відчуження нерухомого майна, перевіряли документи та заперечень цих органів не було, тому Одеська міська рада не має права позбавляти її права власності на частину нежитлового приміщення.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 28/100 частини від 195,5 кв. м, згідно з довідкою про розрахунок часток (технічний паспорт), виданою ТОВ "Нове бюро технічної інвентаризації" 19 серпня 2019 року, та складаються з: приміщення № 5 - санвузол площею 2 кв. м; приміщення № 6 - основне площею 50,3 кв. м; приміщення № 7 - підсобне площею 2,5 кв. м; загальною площею 54,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

УхвалоюМалиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднана в одне провадження з вимогами первісного позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року, ухваленим у складі судді Михайлюка О. А., у задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси Одеської міської ради не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання права власності на її підставі виключає можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова у задоволенні первісних позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку статті 392 ЦК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову.

Позов Одеської міської ради задоволено частково.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації "Реконструкція частини нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в окрему одиницю" за адресою: АДРЕСА_1 від 06 листопада 2017 року, серія та номер: ОД 141173102099.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розміру) від 06 грудня 2017 року (індексний номер рішення 38549069).

Визнано договір купівлі-продажу від 04 вересня 2019 року (серія та номер 1881), посвідчений приватним нотаріусом Левчук О. С., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 28/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 195,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, недійсним.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2019 року (індексний номер рішення 48521440).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних частках на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 11 526,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги Одеської міської ради, апеляційний суд виходив із того, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внаслідок проведеної відповідачем реконструкції нежитлового приміщення та виділення його у самостійний об`єкт, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1, відбулося збільшення загальної площі 60/100 часток приміщення, загальною площею 206,9 кв. м, яке належало ОСОБА_1 на підставі договору дарування та складає 124,14 кв. м. (206,9 : 100 х 60), до 195,5 кв. м шляхом добудування, яке позначено у технічному паспорті. Одеська міська рада не приймала рішень про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та 30а. Будівництво зі збільшенням об`єкта нежитлового приміщення здійснено ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво, без належним чином затвердженого проекту, а тому наявні правові підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Апеляційний суд зазначив, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради як власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на якій на підставі цієї зареєстрованої декларації збудована прибудова до нежитлового приміщення з присвоєнням нової адреси.

Ця декларація стала підставою для оформлення ОСОБА_1 права власності на спірну прибудову внаслідок прийняття державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Поляковим М. О. рішення від 06 грудня 2017 року за індексним номером 38549069 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та, як наслідок, скасування рішення від 06 грудня 2017 року за індексним номером 38549069, прийнятого державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Поляковим М. О., є ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що спростовує підстави оформлення права власності за ОСОБА_1 .

На підставі рішення про державну реєстрацію, 04 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 28/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення, який підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України з одночасним скасуванням рішення про реєстрацію цього правочину.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Одеської міської ради про знесення самочинно побудованого об`єкта не підлягають задоволенню, оскількипозивач не заявляв позовних вимог про приведення об`єкта за АДРЕСА_1 до первинного стану, не надав доказів технічної можливості демонтажу частини нежитлового приміщення без пошкодження конструкції споруди в цілому, не визначив, яку саме частину нежитлового приміщення слід знести, її розмір та конфігурацію.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 сторонами не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грицак К. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що площа виділеної ОСОБА_1 одиниці має складати 124,14 кв. м, проте складає 195,5 кв. м у зв`язку із прибудовою (окремо розташованою), позбавив ОСОБА_1 права власності на всю "окрему одиницю" площею 195,5 кв. м, а не на прибудову. Тобто апеляційний суд фактично позбавив ОСОБА_1 права власності на частку, яка була правомірно ним набута, площею 124,14 кв. м.

При цьому апеляційний суд не врахував, що Одеська міська рада звернулася до суду з позовом лише у 2019 році, у той час як право власності на окрему одиницю ОСОБА_1 набув у 2017 році і весь цей час користувався будівлею та сплачував податок на землю.

Одеська міська рада не обґрунтувала, в чому саме полягає інтерес суспільства у скасуванні права власності на нерухоме майно, кінцевою метою якої є звільнення земельної ділянки, точні розміри якої не встановлені, оскільки відповідно до акта огляду ОСОБА_1 зайняв ділянку орієнтовною площею 80 кв. м.

Крім того, факт здійснення прибудови та факт зайняття земельної ділянки суд апеляційної інстанції встановив на підставі недопустимих доказів(акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 квітня 2019 року), відповідно до якого ОСОБА_1 шляхом будівництва прибудови самовільно зайняв земельну ділянку, орієнтовною площею 80 кв. м; схеми, поданї до акта перевірки, відповідно до якої спірний об`єкт розташований окремо від житлового будинку за АДРЕСА_1 . Належним доказом, на підставі якого можливо зробити висновок про наявність самочинного будівництва, є припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Також суд апеляційної інстанції не врахував принцип належного урядування.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) та у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 646/6350/16-ц (провадження № 61-1821св20), від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18 (провадження № К/9901/11786/19), від 03 лютого 2021 року у справі № 814/944/18 (провадження № К/9901/68912/18), від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 (провадження № К/9901/23411/18), від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16 (провадження № К/9901/12645/18), від 07 листопада 2019 року у справі № 916/2825/18; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Грицак К. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовуОдеської міської ради.

Касаційна скарга мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції визнав договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним, посилаючись на статтю 203 ЦК України, скасував право власності ОСОБА_2 з тих підстав, що скасував підставу для набуття права власності попереднім власником.

При цьому апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, та не навів підстав, передбачених статтею 203 ЦК України, які не були додержані в момент вчинення правочину.

Апеляційний суд допустив неправомірне втручання у право власності добросовісного набувача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання заявником повідомлення про дату та час судового засідання.

Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради про знесення об`єкта самочинного будівництва не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Грицак К. В. подала відзив на касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Грицак К. В., в якому погодилась із доводами касаційної скарги ОСОБА_1 .

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грицак К. В. та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грицак К. В. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Грицак К. В. та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір дарування, згідно з яким ОСОБА_1 прийняв у дар 60/100 часток нежитлових приміщень АДРЕСА_2, загальною площею 206,9 кв. м.

ОСОБА_4, який є власником 40/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, дав свою згоду на виділ у натурі частки майна, яке належить ОСОБА_1,. у самостійну одиницю.

06 листопада 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видало ОСОБА_1 декларацію про готовність до експлуатаціїоб`єкта. Інформація про об`єкт - реконструкція частини нежитлових приміщень без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_2 . Будівлі для конторських та адміністративних цілей. Загальна площа 195,5 кв. м.

У пункті 1.3 декларації зазначено про те, що реконструкція проведена без зміни розмірів.

Згідно з технічним паспортом на нежитлове приміщення на АДРЕСА_2, який виготовлений 09 листопада 2017 року ТОВ "Нове бюро технічної інвентаризації" на замовлення ОСОБА_1, площа об`єкта становить 195,5 кв. м і складається із: 1 - приміщення площею 125,3 кв. м, 2 - приміщення площею 57,3 кв. м, туалетів площею 1,7 кв. м; 2,7 кв. м та комори площею 8,5 кв. м.

06 грудня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 195,5 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстави для реєстрації права власності є такі документи: заява про виділ у натурі частки із спільного майна; технічний паспорт від 09 листопада 2017 року; договір дарування від 14 квітня 2017 року; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, видана 06 листопада 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

04 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 28/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 195,5 кв. м.

Згідно з листом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04 квітня 2019 року вихідні дані (містобудівні умови та обмеження) за адресою: АДРЕСА_1, Управлінням не видавались.

Відповідно до листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 26 квітня 2019 року у Департаменті відсутня будь-яка інформація стосовно прийнятих рішень Одеської міської ради про надання у власність або оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Документи, які підтверджують право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою, яка використовується ОСОБА_1 під розміщенням магазину та інтерактивного клубу, відсутні, що не відповідає вимогам статей 125, 126 ЗК України.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 шляхом будівництва прибудови самовільно зайняв земельну ділянку орієнтовною площею 80 кв. м, що порушує вимоги пункту б статті 211 ЗК України.

Відповідно до схеми, яка додана до акта перевірки, спірний об`єкт розташований окремо від житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08 травня 2019 року встановлено, що відповідно до наявних у відділі книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано право власності (користування) на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Грицак К. В. підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Грицак К. В. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Щодо скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації

Позивач Одеська міська рада просила скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, бо у ній є неправдиві відомості, адже ОСОБА_1 реконструював нежитлове приміщення зі зміною площі у зв`язку із прибудовою. Стверджувала, що ця реконструкція зі збільшенням площі приміщень без відведення земельної ділянки є самочинним будівництвом і порушує право власності територіальної громади на таку ділянку.

Суд апеляційної інстанції вказав, що площа приміщення, яке належало ОСОБА_1, змінилась за рахунок земельної ділянки комунальної власності без погодження у встановленому законом порядку; цю ділянку міська рада не відводила у власність чи в оренду ОСОБА_1, і останній реконструював нежитлове приміщення шляхом прибудови без заяви про намір забудови земельної ділянки, без містобудівних умов і обмежень, без затвердженого завдання на проектування, без належних вихідних даних для спорудження прибудови. Тому апеляційний суд задовольнив вимогу про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Верховний Суд за обставин цієї справи вважає висновок суду щодо задоволення зазначеної вимоги помилковим.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (див. частину першу статті 83 ЗК України у редакції, що діяла на час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації).

................

Перейти до повного тексту