1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 336/735/22

провадження № 61-17956св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк",

треті особи: державний реєстратор Запорізької обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Кравченко Вікторія Андріївна, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки і піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Дмитра Олександровича на постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Бєлки В. Ю., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ", банк), треті особи: державний реєстратор Запорізької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Кравченко В. А. (далі - державний реєстратор Кравченко В. А.), районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки і піклування, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру і відповідного запису у державному реєстрі речових прав.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 05 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та нею укладений кредитний договір № 5785562. На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між нею та банком 05 листопада 2007 року укладений договір іпотеки № 5786827, посвідчений нотаріально, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.

Банк звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на іпотечну квартиру. 06 грудня 2017 року державний реєстратор Кравченко В. А. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності АТ "ПУМБ" на спірну квартиру.

Позивач уважала, що зазначене рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором вчинені з порушенням статей 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", оскільки на час звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у квартирі, що є предметом іпотеки, були зареєстровані та проживали неповнолітні діти: її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, онука ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки відчуження квартири відбулось без надання іншого житла та без згоди органу опіки і піклування.

Крім того, державний реєстратор порушила Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII), оскільки прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо предмета іпотеки, яким забезпечено валютний кредит, а іншого житлового майна її родина не має, площа квартири не перевищує 140 кв. м.

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38562922, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1429610623101, за АТ "ПУМБ", прийняте державним реєстратором Кравченко В. А.;

- скасувати запис № 23779190 про проведену державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1429610623101, за АТ "ПУМБ", внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38562922, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38562922), прийнятий 06 грудня 2017 року державним реєстратором Кравченко В. А.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2023 року, ухваленим у складі судді Галущенко Ю. А., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38562922, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1429610623101, за АТ "ПУМБ", прийняте державним реєстратором Кравченко В. А.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з АТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 984,80 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів, що виконав вимоги статті 35 Закону України "Про іпотеку" та направив іпотекодержателю вимогу про погашення заборгованості у строк 30 днів, та попередження, що у разі невиконання цієї вимоги відбудеться звернення стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку, оскільки не довів, що вміст поштового відправлення, отриманого ОСОБА_1 21 березня 2016 року, містив таку вимогу.

Також суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення іпотекодавця державним реєстратором про подання банком заяви про вчинення реєстраційної дії щодо належного їй майна.

Крім того, суд уважав, що на правовідносини, які склалися між сторонами, розповсюджується дія мораторію, встановленого Законом № 1304-VII.

Суд першої інстанції зробив висновок, що державна реєстрація права власності на іпотечну квартиру за банком здійснена з порушенням законодавства, а вимога про скасування рішення державного реєстратора в цій частині відновить порушені права позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині скасування запису про проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, суд першої інстанції вказав, що це не є належним способом захисту з урахуванням змін, внесених до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з січня 2020 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2023 року у цій справі скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38562922 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 1429610623101, за АТ "ПУМБ", прийняте державним реєстратором Кравченко В. А. Запорізької обласної філії КП "Центр державної реєстрації" та відмовлено у задоволенні позову у цій частині.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" судовий збір у розмірі 2 977,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач 21 березня 2016 року отримала від банку лист, однак не спростувала доводів відповідача про те, що вкладення цього листа містило вимогу-повідомлення від 03 березня 2016 року № 44100/45 про погашення заборгованості, не надала суду лист банку від 03 березня 2016 року будь-якого іншого змісту.

Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив частину першу статті 13 ЦПК України, оскільки таких підстав позову для визнання неправомірним рішення державного реєстратора, як відсутність опису вкладення та неповідомлення іпотекодавця про надходження заяви банку про проведення реєстраційної дії з переходу права власності на іпотечне майна до банку, позивач не заявляла.

Однак суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що державний реєстратор порушила Закон № 1304-VII, оскільки право власності на іпотечну квартиру перереєстровано за банком під час дії цього Закону, за відсутності згоди іпотекодавця - власника квартири ОСОБА_1, що є єдиним житлом боржника, та площа квартири не перевищує 140 кв. м.

При цьому суд апеляційної інстанції наголосив, що на момент, коли позивач звернулася з позовом, а суд першої інстанції 20 червня 2023 року ухвалив рішення, Закон № 1304-VII утратив чинність (з 21 квітня 2021 року). Оскільки мораторій вводився тимчасово та не забороняв звернення стягнення взагалі (без згоди іпотекодавця), а лише передбачав його відкладення на час дії мораторію, існує непогашена заборгованість за кредитним договором, суд апеляційної інстанції вважав, що на цей час перешкод для звернення стягнення на іпотечне майно вже немає, бо відкладальна умова відпала.

Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки позивач не заявила майнову вимогу одночасно із вимогою про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та вчиненого ним запису про право власності, то сама по собі вимога про скасування рішення державного реєстратора не може бути задоволена, оскільки настає правова невизначеність щодо права на майно в разі визнання протиправним рішення державного реєстратора та його скасування, а рівно й у разі скасування запису про право на це майно, який внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, вказав, що суд першої інстанції не врахував вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній з січня 2020 року, не взяв до увагу наявну на цей час правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопад 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), згідно з якими задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Однак такого позову позивач не заявила.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що з урахуванням положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній з січня 2020 року, скасування запису про право власності є неналежним способом захисту порушеного права.

Короткий зміст касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцов Д. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

11 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

24 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22), від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) щодо ефективного способу захисту порушених прав та інтересу сторони, що витікають зі статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку".

Вказує, що при розгляді справи та вирішенні питання щодо правомірності чи неправомірності переходу права власності на квартиру на користь відповідача, суд повинен був виходити із тих обставин, які існували на момент переходу права власності, а не того, що відбулось з часом (втрата чинності Закону № 1304-VII).

Суд апеляційної інстанції не врахував, що судом першої інстанції встановлено, що спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. На момент звернення з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за AT "ПУМБ". Підставою виникнення у AT "ПУМБ" права власності на об`єкт спірного нерухомого майна був іпотечний договір №5786827. Іпотекодавцем за цим договором є позивач, а іпотекодержателем - AT "ПУМБ". Тобто між позивачем та AT "ПУМБ" наявні договірні відносини (іпотечний договір № 5786827), які регулюють звернення стягнення на спірне нерухоме майно. AT "ПУМБ" звернув стягнення на спірне нерухоме майно на підставі зазначеного договору.

Вважає, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, зокрема, банк на підтвердження факту отримання іпотекодавцем вимоги надав поштове повідомлення з підписом про отримання листа 21 березня 2016 року, однак не надав доказів, зокрема опису вкладення, що саме це повідомлення містилося у конверті, отриманому позивачем 21 березня 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 5785562, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 30 900,00 доларів США строком до 15 листопада 2024 року, зі сплатою 11,50 % річних, на придбання квартири загальною площею 67,01 кв. м, житловою площею 49,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є АТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 5786827, згідно з яким позивач передала в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка була придбана за кредитні кошти.

Згідно з підпунктами 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов`язання та у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов`язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору.

У пункті 4.2 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із таких способів за вибором іпотекодержателя: 1) за рішенням суду; 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимоги іпотекодержателя.

Відповідно до підпунктів 4.7.1, 4.7.2 пункту 4.7 договору іпотеки у разі виникнення в іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмета іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. У зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов`язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

У пункті 5.7 договору іпотеки передбачено, що будь-які повідомлення та документи, які надаються іпотекодержателем іпотекодавцю згідно з умовами цього договору, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або телеграмою, за місцем проживання іпотекодавця, вказаним у пункті 6 цього договору, або надані іпотекодавцю особисто. Сторони погодилися, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими іпотекодавцем на сьомий день з дня реєстрації іпотекодержателем рекомендованого листа або телеграми у відділенні поштового зв`язку / телеграфі (при цьому іпотекодавець несе ризик отримання таких листів та телеграм у строк, що перевищує 7 календарних днів), або в день особистого вручення іпотекодавцю, вказаний у повідомленнях та/або документах.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015 року у справі № 336/1743/15-ц задоволено позов банку, з ОСОБА_1 та з ОСОБА_4 на користь АТ "ПУМБ" у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2007 року № 5785562 у сумі 26 405,83 доларів США та судовий збір - 1 827,00 грн.

28 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя видав виконавчий лист. Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції судове рішення у справі № 336/1743/15-ц не виконано, борг банку не повернуто.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 жовтня 2018 року № 139787708 у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки державним реєстратором Кравченко В. А. прийнято рішення про державну реєстрацію за АТ "ПУМБ" права власності на квартиру загальною площею 67,01 кв. м, житловою площею 49,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава: договір іпотеки від 15 листопада 2007 року № 5786827; вимога-повідомлення № 44100/45, видана 03 березня 2016 року АТ "ПУМБ".

Банк на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 вимоги про погашення заборгованості надав поштове повідомлення про отримання іпотекодавцем листа банку 21 березня 2016 року.

Суд першої інстанції не встановив, що саме було надіслано на адресу позивача банком.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення іпотекодавця державним реєстратором про подачу банком реєстратору заяви про вчинення реєстраційної дії щодо належного їй майна.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнєцова Д. О. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, тобто грудень 2017 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).


................
Перейти до повного тексту